Справа  № 2а-2/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 січня 2011 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                    судді                 Шумської О.В.

                        при секретарі             Ульшиній І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в смт. Софіївка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги незаконною та стягнення заборгованості по виплаті надбавки до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

    09 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області в частині виплати їй пенсії у період з 01.06.2010 року по день прийняття рішення судом без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена у вказаний період з урахуванням її права на отримання доплати до пенсії на рівні 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Позивач – ОСОБА_1 просить суд розглянути справу у її відсутність,позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області, будучи увідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили, про причини неявки суд не увідомили. Позов не визнали у своїх запереченнях, мотивуючи тим, що діяли в межах повноважень, наданих їм законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Вважають, що порушень законодавства в сфері пенсійного забезпечення відповідачем не допущено, оскільки позивач з 11.06.2010 року і по даний час отримує підвищення подружжя померлого учасника війни, який був інвалідом, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту» із змінами та  доповненнями, відповідно до якого дружині померлого учасника війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.    

Позивач є громадянином України, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.    

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.  

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ЇУ.  

У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.  

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була змінена і містила норму про те, що до пенсії або до щомісячного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України.    

У 2009-2010 роках зазначена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінена чи скасована не була,  діє в редакції Закону від 18.11.2004 року.  

Щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що використовується для визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни, то згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.  

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого.  

Доводи  відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «Дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.  

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги.  

Вищезазначений висновок базується також на позиції  Європейського  Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кечко проти України" констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Згідно п.2 Розділу 1У Прикінцеві  положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У від 18 листопада 2004 року особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.  

Так як позивач отримує підвищення до пенсії як дружина померлого учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту», на отримання підвищення пенсії, як дитина війни не має права.  

Перевіривши матеріали справи суд вважає, що позовні  вимоги позивача, в межах заявлених нею позовних вимог, не підлягають  задоволенню зі слідуючих підстав.  

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с. 7), що не заперечується та визнано відповідачем.  

Крім того, згідно заперечень відповідача та доданих ним документів - довідки відповідача ОСОБА_2 надбавку дітям війни не отримує, отримує статусну надбавку подружжю померлого учасника війни з 11 червня 2010 року на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

Згідно п. 2 Розділу 1У Прикінцеві положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 -1У від 18 листопада 2004 року  в редакції на 28 грудня 2007 року особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.  

Вказане положення закону не чинним не визнано.  

Оскільки позивач отримує за своїм вибором статусну надбавку  як дружина померлого учасника війни, вона права на отримання підвищення до пенсії як дитина війни не має.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 8, 9, 19, 69, 94, 102, 104, 159, 163 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У (в редакції до 28 грудня 2007 року), суд, -        

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги незаконною та стягнення заборгованості по виплаті надбавки до пенсії як дитині війни - відмовити.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя