Справа № 2 - 14 / 2011 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 року Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Ткаченко О.В.
при секретарі Бондаренко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володарка
справу за позовом ОСОБА_1,
до ОСОБА_3, Приватного підприємства „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія”, та Публічного акціонерного товариства „ПриватБанк”,
про визнання договору поруки № КМ-101Е-ДП від 22 січня 2007 року недійсним,
встановив :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася 16.09.2010 року до Володарського районного суду Київської області з названим позовом, в якому вказувала, що 22 січня 2007 року, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та приватним підприємством „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія” був укладений кредитний договір КМ-101Е, відповідно до умов якого Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» надавав приватному підприємству „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія” кредит у іноземній валюті в розмірі 974 706,50 євро.
Також Позивачці 10.09.2010 року стало відомо, що 22 січня 2007 року між громадянином ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» був укладений договір поруки № КМ-101Е-ДП від 22 січня 2007 року, згідно умов якого Поручитель зобов’язується солідарно з приватним підприємством „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія” у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користуванням кредитом, винагород, штрафів, пені, відшкодування збитків, відповідати перед Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за виконання приватним підприємством „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія” зобов’язань, що виникли з кредитного договору КМ-101Е від 22 січня 2007 року.
10.09.2010 року на адресу проживання Позивачки та ОСОБА_3 надійшов лист, в якому Позивачка виявила супровідний лист вих. № 13963 від 06.09.2010 року та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21177252 від 02.09.2010 року, що відкрите старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про примусове виконання виконавчого листа № 2-2903/2009 виданого 29.07.2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська. З цієї постанови Позивачка власне вперше дізналась про існування кредитного договору КМ-101Е та про існування договору поруки № КМ-101Е-ДП. Дозволу на укладення договору поруки Позивачка не надавала і про існування договору нічого не знала.
Позивачка ОСОБА_1 з ОСОБА_3 перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі з 05.07.1986 року, тому, усе майно подружжя є спільною власністю. ОСОБА_3 уклав договір поруки з банком, але згоду позивачки на укладення даного правочину не отримав, чим порушив її майнові права, тому просить визнати недійсним договір поруки № КМ-101Е-ДП від 22.01.2007 року
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві .
Представник відповідача ПП „ЕНАФ”Мрія” позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.
Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ПАТ „Приватбанк” до суду на розгляд справи не прибули неодноразово, повідомлялись належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток, заяв клопотань про відкладення розгляду справи або зупинення провадження з будь-яких підстав до суду не подавались, заперечення проти позову відповідачами до суду не подавались .
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ЦПК України, у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача ПП „ЕНАФ”Мрія” , розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи встановлено, що Позивачка ОСОБА_1 звернулася 16.09.2010 року до Володарського районного суду Київської області з названим позовом, в якому вказувала, що 22 січня 2007 року, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та приватним підприємством „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія” був укладений кредитний договір КМ-101Е, відповідно до умов якого Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» надавав приватному підприємству „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія” кредит у іноземній валюті в розмірі 974 706,50 євро(а.с. 5-11).
Також Позивачці 10.09.2010 року стало відомо, що 22 січня 2007 року між громадянином ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» був укладений договір поруки № КМ-101Е-ДП від 22 січня 2007 року(а.с. 12-13), згідно умов якого Поручитель зобов’язується солідарно з приватним підприємством Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія» у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користуванням кредитом, винагород, штрафів, пені, відшкодування збитків, відповідати перед закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за виконання приватним підприємством Елітно Насіннєва Агрофірма «Мрія» зобов’язань, що виникли з кредитного договору КМ-101Е від 22 січня 2007 року(а.с. 5-11).
10.09.2010 року на адресу проживання Позивачки та ОСОБА_3 надійшов лист, в якому Позивачка виявила супровідний лист вих. № 13963 від 06.09.2010 року (а.с. 15) та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21177252 від 02.09.2010 року (а.с.16), яке відкрите старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про примусове виконання виконавчого листа №2-2903/2009 виданого 29.07.2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська(а.с. 15-16).
З цієї постанови позивачка власне вперше дізналась про існування кредитного договору КМ-101Е (а.с. 5-11) та про існування договору поруки №КМ-101-ДП(а.с. 12-13). Дозволу на укладення договору поруки позивачка не надавала і про існування договору нічого не знала.
Позивачка ОСОБА_1 з ОСОБА_3 по справі перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі з 05.07.1986 року (а.с. 14), тому, усе майно подружжя є спільною власністю. ОСОБА_3 уклав договір поруки з банком, але згоду позивачки на укладення даного правочину не отримав, чим порушив її майнові права.
Позивачка вважає, що зазначений договір поруки не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним .
У відповідності зі ст. 546, 547 ЦК України, порука є видом забезпечення виконання зобов’язання, правочин щодо якого вчиняється у письмовій формі.
Згідно зі ст. 553, 554 ЦК України , за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя . Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів , неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки .
У відповідності з ч.1 ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В ч. 2 ст. 369 ЦК, ч.1 ст. 65 СК України зазначено, що розпорядження майном, яке є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно ч.2 ст. 65 СК дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником. Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило грошового) , а не угодою щодо розпорядженням майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, тому враховуючи характер виниклих правовідносин, суд не можу застосувати ст. 65 Сімейного Кодексу України до даних правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя .
Згідно до умов договору поруки № КМ-101Е-ДП (а.с. 12-13) від 22 січня 2007 року відсутні докази того, що ОСОБА_3 поручається майном, яке є спільним майном подружжя, за невиконання або неналежне виконання боржником ПП „ЕНАФ”Мрія” перед кредитором ПАТ „Приватбанк” своїх обов’язків за кредитним договором . Окрім наведеного позивачем та представником позивача не надано доказів, щодо опису та арешту майна державним виконавцем , що є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на виконання виконавчого листа № 2-2903 виданого 29.07.2010 року .
Відповідно до ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Тому, враховуючи вищенаведене, враховуючи вимоги цивільного законодавства України, умов договору поруки, письмових доказів по справі, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 546, 547, 553, 554 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 8, 10, 57, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1, до ОСОБА_3, Приватного підприємства „Елітно Насіннєва Агрофірма „Мрія”, Публічного акціонерного товариства „ПриватБанк” , про визнання договору поруки № КМ-101Е-ДП від 22 січня 2007 року недійсним – відмовити повністю .
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ О.В. ТКАЧЕНКО