ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. | № 20/330 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | М. Остапенка, |
суддів: | Є. Борденюк, |
В. Харченка, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Лисичанської філії |
на постанову | від 16.03.2006 року |
Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | № 20/330 |
за позовом | ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Лисичанської філії |
до | Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Укртранснафта” в особі філії “Придністровські магістральні нафтопроводи” |
про | стягнення 278 257,14 грн. |
В судове засідання прибули представники сторін: |
позивача | Козакова К.В. (дов. від 28.02.2006 року), Скороход О.О. (дов. від 01.09.2005 року) |
відповідача | Перемежко О.А. (дов. від 28.12.2005 року) |
Заслухавши суддю-доповідача –Є.Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлений про стягнення заборгованості за спожиту відповідачем у червні-липня 2004 року електроенергію. Спір між сторонами виник у зв’язку з застосуванням різних способів визначення меж мінімального споживання потужності завантаження трансформаторів струму, при якій обсяг споживання електроенергії визначається за приладами обліку.
Так, відповідно до п. 7.15 Правил користування електроенергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 928 від 22.08.2002 та п. 3.11 договору № 37 від 01.04.2002 на користування електричною енергією, укладеного між сторонами у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, у разі зменшення середнього завантаження за розрахунковий період вимірювальних трансформаторів струму в порівнянні з передбаченими технічними умовами, проектною документацією та вимогами ПУЕ щодо завантаження трансформаторів струму (при мінімальній споживній потужності завантаження трансформаторів струму має бути не менше 5%), споживач розраховується за обсяг електричної енергії, який визначається з навантаження електроустановок в окремій точці розрахункового обліку на рівні 5% завантаження трансформаторів струму та часу роботи струмоприймачів.
Споживана потужність завантаження трансформаторів струму в червні-липні 2004 року складала менше 5%, а тому позивачем визначений обсяг електричної енергії розрахункового обліку на рівні 5% завантаження трансформаторів струму та часу роботи струмоприймачів.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.01.2003 (суддя Л.Шкурдова) у позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2006 (колегія суддів: А.Рибченко, В.Швець, Г.Андрейцева) рішення у справі залишене без зміни.
Судовими рішеннями у справі встановлено, що на підприємстві відповідача встановлені трансформатори струму ТФНД-110 класу точності 0.5, виготовлені у 1975 році на Запорізькому заводі високовольтової апаратури відповідно до вимог ГОСТУ 7746-68, яким передбачено, що мінімальний струм, при якому проводяться виміри похибки складає 10%. У новій редакції ГОСТ 7746-78 з 01.01.81 мінімальний струм знижений до 5%, а у редакції ГОСТ 7746-89 з 01.01.90 введений клас точності 0,5 S з вимірюванням похибки при мінімальному струмі 1%, що відповідає ДСТУ ГОС-7746-2003.
У липні 2004 року та жовтні 2005 року проведена метрологічна атестація трансформаторів струму ТФНД-110, за результатами якої встановлено, що трансформатори струму відповідають класу точності 0,5 S та видані відповідні свідоцтва.
Зважаючи на те, що завантаження трансформаторів струму за розрахунковий період складає понад 1% від номінального струму, що не заперечується позивачем, фактичний обсяг спожитої відповідачем електроенергії, за висновком господарських судів попередніх інстанцій слід визначати за приладами обліку. Про наявність заборгованості за спожиту електроенергію, визначену за приладами обліку, позивач не посилається.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права, зокрема, щодо розповсюдження дії свідоцтва про метрологічну атестацію від 20.10.2005 на період червня-липня 2004, та незастосування вимог Правил користування електроенергією, як і умов договору.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.
За загальним правилом обсяги поставленої та/або спожитої електроенергії визначаються приладами обліку, які повинні відповідати Державним стандартам. Так як прилади обліку, виготовлені до вимог Державних стандартів, можуть мати похибки у точності виміру, відповідні органи визначають порядок оплати електроенергії, спожитої в обсягах межі похибки. Межа похибки визначається самими Державними стандартами. Так як проведеною у липні 2004 року метрологічною атестацією трансформаторів, виготовлених у 1975 році встановлено, що трансформатори відповідають ГОСТ 7746-89 та ДСТУ ГОСТ-7746-2003 з класом точності 0,5 S з вимірюванням похибки при мінімальному струмі 1%, застосування судами попередніх інстанцій способу визначення обсягів спожитої електроенергії за показниками приладів обліку, є правильним.
Керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Лисичанської філії залишити без задоволення.
Постанову від 16.03.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 20/330 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко