Справа № 22ц-21944/2009 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 27 (ІУ) Кулігіна Т.Д.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА
14 грудня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Рачук Я.І.
за участю: ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5 та його представника - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2009 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та предмету застави, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2009 року частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Накладено арешт та заборонено відчуження житлової квартири АДРЕСА_2.
Заборонено КП ДОР «Криворізьке БТІ» проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеної квартири, зареєстрованої на ім'я ОСОБА_5
Накладено арешт на інше майно, яке буде виявлене під час виконання опису майна.
Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться у фінансових установах, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_5, які будуть виявлені під час виконання опису майна.
В іншій частині заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвалою суду від 20.07.2009 року, скасовані заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль, застосовані на підставі ухвали суду від 25.12.2008 року, а тому повторне забезпечення позову суперечить нормам ЦПК України. Крім того, накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_2, суд не з'ясував хто є її власником.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, посилаючись на те, що вжиті заходи забезпечення позову щодо квартири АДРЕСА_2 порушують її права як власника.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 25.12.2008 року на підставі ухвали суду було забезпечено позов ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на житлову квартиру АДРЕСА_1, на житлову квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль «Chevrolet AVEO», державний номер НОМЕР_1, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 5). При цьому, ухвалою суду від 20.07.2009 року арешт було знято з житлової квартири АДРЕСА_2 та автомобіля «Chevrolet AVEO», державний номер НОМЕР_1 (а.с. 39).
Також ухвалою суду від 26.03.2009 року було забезпечено позов ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на частку внеску в статутному фонді частки ТОВ «Газові Автомобільні Системи» в розмірі 50% загальної частки учасників ТОВ «Газові Автомобільні Системи», що належить ОСОБА_5, й заборонено державному реєстратору проводити будь-які дії щодо складу засновників ТОВ «Газові Автомобільні Системи».
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із співмірності розміру майна, на яке накладено арешт, ціні позову, а також з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає необгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до оцінки, проведеної ПП «Експерт-Центр» (а.с. 15-36), станом на 07.07.2009 року вартість квартири АДРЕСА_1, на яку накладено арешт за ухвалою суду від 25.12.2008 року й щодо якої застосований захід забезпечення позову не скасований ухвалою суду від 20.07.2009 року, складає 449751 грн., що значно перевищує вартість предмету позову, розмір якого становить 100 000 грн. (а.с. 2-3).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для забезпечення позову втретє відсутні, оскільки види забезпечення позову, застосовані на підставі ухвал суду від 25.12.2008 року та 26.03.2009 року є достатніми для запобігання у подальшому можливого утруднення або невиконання рішення суду.
Крім того, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту та забороняючи відчуження житлової квартири АДРЕСА_2, суд першої інстанції не пересвідчився, хто є власником зазначеної квартири, чим обмежив права ОСОБА_2, як власника останньої відповідно до договору дарування квартири від 21.07.2009 року, посвідченого 21.07.2009 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 22.07.2009 року (а.с. 62, 86).
Також, резолютивна частина ухвали суду від 23.07.2009 року в частині накладення арешту на інше майно, грошові кошти, які належать ОСОБА_5 й будуть виявлені під час виконання опису майна, суперечить п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 11 від 29.12.1976 року в частині вичерпності, чіткості, безумовності висновків, оскільки не містить відомостей на яке саме майно й грошові кошти має бути накладено арешт.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених ст. 151 ЦПК України, для задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, а також на грошові кошти та майно, що належить ОСОБА_5 немає, а тому, ухвала в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в цій частині.
В іншій частині ухвала суду від 23.07.2009 року підлягає залишенню без змін, оскільки оскарження відмови в забезпеченні позову діючим ЦПК України не передбачено. Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_2 -задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2009 року в частині накладення арешту та заборони відчуження житлової квартири АДРЕСА_2; заборони КП ДОР «Криворізьке БТІ» проводити будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири, зареєстрованої на ім'я ОСОБА_5; накладення арешту на інше майно, яке буде виявлене під час виконання опису майна; накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у фінансових установах, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_5, які будуть виявлені під час виконання опису майна - скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та предмету застави, відмовити.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.