Справа 22ц-22047\2009 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 26 ( 1 ) Грищенко Н.М.
Доповідач Савіна Г.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Савіної Г.О.
суддів: - Турік В. П., Зубакової В. П.
при секретарі: - Бондарі Ю.А.
за участю: представника позивача - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ВАТ «Суха Балка») та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди і в обґрунтування своїх вимог зазначив, що працював з 1981 по 2006 роки на шахті «Центральна» (яка була перейменована у шахту «Ювілейна») ВАТ «Суха Балка» машиністом скреперної лебідки з веденням вибухових робіт (професію було пере тарифіковано в гірничоробочого очисного забою). Працюючи в умовах несприятливого мікроклімату та підвищених фізичних навантажень, він отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 05.07.2006 року йому було первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності та III групу інвалідності, що було підтверджено переоглядом 09.07.2007 року. Змінивши свої позовні вимоги, просив стягнути з ВАТ «Суха Балка» 125000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також поновити йому строк на звернення до суду із позовом, який він пропустив з поважних причин.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01.07.2009 року позовні вимоги до Відділення Фонду про стягнення 125000 грн. на відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2009 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_7 28000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Суха Балка» державне мито в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно послався на положення ст. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України, оскільки правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», судом не встановлено, що належним відповідачем по справі є Відділення Фонду, на який з 01.04.2001 року покладений обов'язок відшкодування потерпілим шкоди, а не ВАТ «Суха Балка», судом не встановлений факт вини підприємства у виникненні захворювання у позивача, не встановлено факт заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди необгрунтований.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивача 27.10.1981 року було прийнято машиністом скреперної лебідки на шахту «Центральна» рудоуправління ім.. XX Партз'їзду, правонаступником якого нині є ВАТ «Суха Балка». Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №40 від 14.06.2006 року встановлено, що позивач має профзахворювання, причиною якої є тривала, на протязі 24 років, робота в умовах перевищення рівнів фізичного навантаження та вібрації, несприятливого мікроклімату. Висновком МСЕК від 05.07.2006 року позивачу було первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності та III групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.07.2009 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову й покладаючи на відповідача обов'язок по відшкодуванню завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції вірно керувався положеннями ст..12 Закону України «Про охорону праці», ст..ст.153,173,237-1 КЗпП України та виходив із того, що моральна шкода завдана ОСОБА_7 о. з вини відповідача, який не створив безпечних і нешкідливих умов праці та не прийняв заходів для обмеження або зменшення впливу шкідливих факторів на своїх працівників.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд, крім положень ст..237-1 КЗпП України, керувався роз'ясненням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і визначив цей розмір у сумі 28 000 грн., відмовивши позивачу в іншій частині позовних вимог.
Доводи відповідача про те, що суд необгрунтовано при вирішенні спору керувався ст.237-1 КЗпП України, оскільки позивач був застрахованою особою, тому належним відповідачем повинен бути Фонд соціального страхування, безпідставні, враховуючи наступне. На час установлення МСЕК позивачу втрати професійної працездатності в зв'язку з ушкодженням здоров'я Законами України «Про державний бюджет» на 2006 та 2007 роки зупинялася дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди, а з 01.01.2008 року припинено таке відшкодування незалежно від часу настання страхового випадку, тому питання про відшкодування працівнику моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням його здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, вирішується на підставі ст.237-1 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 05.07.2006 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Щодо строку позовної давності слід зазначити, що відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, виходячи з положень п.3 ч. 1 ст.268 ЦПК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
За таких підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу ВАТ «Суха Балка» слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.