Справа №22ц-22067\09 р.     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 46 (І)     Затолочний B.C.

Доповідач - Турік В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:   Савіної Г.О.

суддів:     Турік В.П., Зубакової В.П.,

при секретарі:     Рачук Я.І.

за участю: представника органу опіки та піклування - Рассомахи Світлани Анзорівни

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 13 січня 2009 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, виконання рішення опікунської ради, про відібрання малолітньої дитини та повернення її матері, стягнення матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу про ухвалення додаткового рішення по справі за її позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, виконання рішення опікунської ради, про відібрання малолітньої дитини та повернення її матері, стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що в рішенні від 13 грудня 2004 року за її позовною заявою не було зазначено про його негайне виконання, не було вирішене питання про судові витрати, не винесено окремих ухвал у зв'язку із виявленими у судовому засіданні порушеннями закону, а саме дачею завідомо неправдивих показань. Просила вирішити зазначені питання шляхом ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 13 січня 2009 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить ухвалу суду від 13.01.2009 року скасувати, та постановити нову, якою допустити негайне виконання рішення суду про відібрання дитини, стягнути з відповідача витрати, пов'язані з судовим розглядом справи у розмірі 5590 гривень. Також винести окрему ухвалу, у відношенні судді з приводу не винесення ним окремих ухвал та клопотань про порушення кримінальних справ.

Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах позовних вимог, та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено , що 13 грудня 2004 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу винесено рішення , яким частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 в якому визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з її матір'ю в АДРЕСА_1, відібрано ОСОБА_6 у батька ОСОБА_5, та повернуто її матері ОСОБА_3; стягнуто з відповідача на користь позивачки державне мито в розмірі 17 гривень.

Позивачка ОСОБА_3 29 грудня 2008 року звернулась із заявою до суду про винесення додаткового рішення, яким допустити негайне виконання рішення про відібрання дитини; стягнути з відповідача витрати в сумі 5590 гривень; винести окремі ухвали по клопотанням , щодо винесення подань прокурору про порушення кримінальних справ, порушити кримінальні справи за дачу неправдивих свідчень у відношенні свідків.

Колегія   суддів вважає, що суд правильно   прийшов до висновку про відмову ОСОБА_3 в заяві про ухвалення додаткового рішення. Стаття 220 ЦПК України містить вичерпаний перелік питань, щодо яких може бути ухвалене додаткове рішення.

Питання про винесення окремих ухвал, порушення кримінальної справи не може бути предметом розгляду при винесенні додаткового рішення, оскільки це не передбачено статтею 220 ЦПК України.

Стосовно винесення додаткового рішення щодо допущення рішення до негайного виконання, суд вірно керувався нормами Цивільного процесуального кодексу України, в редакції 1963 року, який не містив положень про обов'язкове негайне виконання рішення щодо вимог, які були предметом спору в даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час ухвалення рішення суд вирішував питання про судові витрати,- та дійшов правильного висновку про те, що на час вирішення спору цивільним процесуальним законодавством не передбачалась виплата коштів на оплату витрат на дорогу особам, які брали участь у справі та свідкам.

Вимоги про оплату витрат на правову допомогу суд не задовольнив тому, що не було надано суду підтвердження до ухвалення рішення.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» п.12 додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках, передбачених ч.1 ст.220 ЦПК, і не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права і обов'язки осіб, які не брали участі в справі. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє у його постановленні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з приводу звернення до суду на підставі ст.162 СК України, про негайне виконання рішення суду щодо відібрання дитини, є безпідставними , оскільки в ч.1 ст.162 СК України зазначено, що суд, за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини. В зазначеній нормі права не має посилання  на  негайне  виконання  рішення.  Крім того,  на  час  винесення судового рішення від 13.12.2004 року був чинним ЦПК України в редакції 1963 року, саме нормами цього кодексу суд керувався при винесенні рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування ухвали суду немає, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.303, ст.307, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3   відхилити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 13 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.