Справа № 22ц-22009/2009 Головуючий 1-ї інстанції Коноваленко М.І.
Категорія 26 (1) Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого: судді Митрофанової Л.В. суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О. при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Овсянікова Іллі Володимировича, представника позивача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області моральної шкоди та просив стягнути на свою користь 35 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Відділення фонду на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 18750 грн., в задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2006 та на 2007, роки» дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку було зупинено. Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем. Судом не враховано, що позивач не надав висновку МСЕК про заподіяння йому моральної шкоди, як не надав і доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди та саме у розмірі, який він визначив.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач тривалий час з 1955 року по 1998 рік працював у ВАТ «Суха Балка», в тому числі підземним бурильником, підземним скреперистом, підземним кріпильником тощо, помічником і машиністом екскаватора у шкідливих умовах праці, внаслідок чого отримав професійне захворювання. У відповідності до висновку МСЕК від 20.04.2005 року позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 15 % безстроково.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та частково задовольняючи позов, обгрунтовано виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в зв'язку з тим, що позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності з квітня 2005 p., згідно ж ст. ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду було покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Рішенням Конституційного Суду України №1-рп /2004 від 27.01.2004 також встановлено обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва з втратою потерпілим професійної працездатності.
Згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10 -рп/2008 від 22.05.2008 p., визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
При визначенні розміру моральної шкоди судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Доводи Фонду соціального страхування про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з квітня 2005 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Доводи відповідача стосовно того, що Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону, після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної ( немайнової ) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з квітня 2005 року, тобто до набрання чинності Законом України № 717 від 23.02.2007 p., а відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на Фонд соціального страхування обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набирання нею законної сили.