Справа №22ц-6925/09                   Головуючий у першій інстанції: Самоткан Н.Г.

Категорія: 26     Суддя-доповідач: Дерев'янко О.Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 листопада 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого -     Дерев'янка О.Г.,

суддів:     Осіяна О.М., Черненкової Л.А.,

при секретарі     Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся у вересні 2009 року до суду з позовом до відділення Фонду, посилаючись на отримання виробничих травм під час роботи на підприємствах вугільної промисловості ВАТ «Павлоградвугілля», через що йому, згідно довідки МСЕК від 19.04.2001 встановлено 10% втрати працездатності, та за висновком МСЕК від 10.10.2001 сукупно встановлено втрату професійної працездатності 60%, з яких 50% - первинно, та 10% - повторно, з подальшими переоглядами, останній з яких проведений 13.09.2006 року, за яким встановлено повторно сукупно 55%) втрати працездатності безстроково; він пережив душевних страждань через втрачене здоров'я, у зв'язку з чим просив виплатити йому страхову виплату за моральну шкоду в сумі 105 000 гривень.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 року позов задоволений частково, з відділення Фонду стягнуто на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 16 000 гривень; вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відділення Фонду вказує на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки 01.01.2008 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік», відповідно до якого внесені зміни до п.3 розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо припинення з 01.01.2008 обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду застрахованим особам, також з 21.03.2007 втратили чинність положення абзацу четвертого ст. 1, пп. «е» ст. 28, ч.3 ст. 34 цього ж Закону, дію яких з 01.01.2006 було призупинено, крім того довідка МСЕК про ступень втрати працездатності є підставою для розрахунку відшкодування моральної шкоди, але не підтверджує факт завдання моральної шкоди, на підтвердження якого позивач доказів не надав, у зв'язку з чим відділення Фонду ставить питання про скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за час роботи позивач зазнав трудового каліцтва, через що 10 жовтня 2001 року настав страховий випадок, і відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції Закону від 16.06.2005, і норми законів України про затвердження

державного бюджету на 2006, 2007 і 2008 pp. застосуванню не підлягають, а тому з урахуванням встановлених душевних страждань на засадах цивільного законодавства розмір страхової виплати за моральну шкоду має скласти 16 000 гривень.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що за час роботи позивач отримав виробничі травми, через що позивачу висновком МСЕК від 10.10.2001 сукупно було встановлено 60% втрати працездатності, з яких вперше 50% у зв'язку з трудовим каліцтвом на підставі акту форми Н-1 від 26.04.2001 №41 та 10% - повторно на підставі акту форми Н-1 від 18.12.2000 №90.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набуття чинності як Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік", так і Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», колегія суддів бере до уваги те, що у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1,2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку зі сплати такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував встановлені події як страховий випадок за ст. 13 зазначеного Закону, що тягне виникнення у позивача права, а у відповідача обов'язку за п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону в редакції Закону від 16.06.2005 з виплати грошової суми за моральну шкоду в світлі тлумачення наданого рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 за № 1-рп/2004 у справі про відшкодування моральної шкоди Відділенням Фонду.

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ч.3 ст. 28 і ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції Закону від 16.06.2005.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, і протягом двох місяців може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.