Справа №22-ц-399                                                      Головуючий у 1 -й інстанції Клочко Б.М.

Категорія 27                                                                Суддя-доповідач Батюк А.В.

РІШЕННЯ

іменем    України

03 травня 2007 року                                                                                         м. Суми

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів               - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

та осіб, які беруть участь у розгляді справи - позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2., відповідача ОСОБА_3.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 листопада 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 23 липня 2006 року відповідач у приміщенні магазину "Господар" почав привселюдно його ображати, висловлюватися нецензурною лайкою, чим принизив його честь і гідність.

Посилаючись на вказані обставини, просив зобов'язати ОСОБА_3. привселюдно вибачитись перед ним, стягнути на його користь 1700 грн. моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 листопада 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3. принести вибачення перед ОСОБА_1. у магазині «Господар», що належить останньому, і розташований за адресою: АДРЕСА_1, в присутності тих людей, які були присутні при конфлікті 23 липня 2006 року.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. 1700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 25 грн. 50 коп. - судового збору, 200 грн. - витрат на правову допомогу, 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільноїсправи.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. зареєстрований у Сумській районній державній адміністрації як фізична особа-підприємець (а. с. 6). Він займається продажем господарських товарів у належному йому магазині «Господар», розташованого уАДРЕСА_1

Між ОСОБА_1. і ОСОБА_2. 1 грудня 2004 року було укладено трудовий договір, згідно з яким остання виконує обов'язки старшого продавця (а. с. 21).

23 липня 2006 року близько 9 год. до магазину «Господар» зайшов відповідач разом зі своєю дружиною ОСОБА_4. та зробив покупки, після чого пред'явив ОСОБА_1. претензії з приводу якості товару, звинуватив останнього у незаконній торгівлі та при цьому висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1.

Вказані обставини підтвердили свідки, які були присутні при конфлікті, а саме: ОСОБА_5., ОСОБА_6. (а. с. 38-39).

Відповідно до ст. ст. 277, 297 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Особа має право звернутись до суду з позовом про захист її гідності та честі, ділової репутації.

Відповідно до абз. 2, 3 п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов до обгрунтованого висновку, що відповідачем були поширені відомості, що не відповідають дійсності й порочать честь і гідність позивача, у результаті чого останній зазнав моральних страждань та вимушений був вживати додаткових заходів для організації свого життя.

Всупереч ст. 60 ЦПК України відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень

Не спростовують цей висновок суду і доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка судом першої інстанції.

У той же час, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди згідно з п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, т. я. суд першої інстанції не в повній мірі враховані негативні наслідки, які настали для ОСОБА_1.

Відповідно абз. 1 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин, рішення суду в цій частині необхідно змінити і стягнути зі ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. 500 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а не 1700 грн., як зазначено в рішенні суду, тим самим задовольнивши частково апеляційну скаргу.

Крім того, в абз. 1 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 року №7 роз'яснено, що при задоволенні позову суд повинен в резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, вказати спосіб спростування й визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене. У необхідних випадках суд може викласти текст спростування відомостей.

У той же час, колегія суддів вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1. у зобов'язанні відповідача принести вибачення перед ним в магазині "Господар", у присутності тих людей, які були присутні при конфлікті 23 липня 2006 року.

Такий шлях захисту порушених прав позивача не може бути застосований, оскільки не можливо зобов'язати людей прибути до магазину "Господар", щоб у їх присутності приносились вибачення.

Рішення суду про такий спосіб захисту прав позивача зачіпає права та інтереси інших осіб, не учасників процесу, зобов'язує їх до певних дій і виконання рішення в цій частині буде утрудненим.

У зв'язку з цим, рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_3. принести вибачення необхідно скасувати на підставі ст. 309 ЦПК України, відмовивши ОСОБА_1. у задоволенні цих позовних вимог.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 247 грн. 00 коп., що складаються з судового збору - 17 грн., витрат на правову допомогу - 200 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 листопада 2006 року в частині стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1500 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а не 1700 грн., як зазначено в рішенні суду.

В іншій частині рішення суду скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1247 грн. судових витрат.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.