УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.12.10р.Справа № Б29/117-09-7

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Полєва Д.М., суддів Бондарєва Е.М., Примака С.А.  

при секретарі судового засідання  Карпенко К.М.

за участю представників сторін:

від кредиторів : представник Компанії "Ларос Консалтинг Інк" та Транс Юропіан Лімітед  Максимов М.М. за довіреностями від 02.06.2010р.

-  представник ВАТ "Ізоляція" Тарановський А.О. за довіреністю від 22.11.2010р.

- представник ДПІ у м. Дніпродзержинську Гармаш Л.М. за довіреністю №32717/10/10-010 від 09.09.2010р.  

- представник ДПІ у м. Дніпродзержинську Тесленко Н.П. за довіреністю №2061/10/10-010 від 28.01.2010р.   

від боржника: представник Лойфер А.Е. за дов. б/н від 12.02.2010р.  

за участю: представника розпорядника майном Лєжнєва О.І. за дов. б/н від 30.12.09  

розглянувши справу

за заявою    Фірми "Ларос Консалтінг інк.", Чарльстоун, Сент-Кітс і Невіс 

до боржника Державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів", м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 179

про визнання грошових вимог

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 10.04.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів", м. Дніпродзержинськ за заявою відкритого акціонерного товариства "Ізоляція".

18.05.2010р. ухвалою суду введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рудницького Олександра Станіславовича, ліцензія АВ НОМЕР_1.

23.06.2009р. Фірмою "Ларос Консалтінг інк." подано заяву з грошовими вимогами до боржника в розмірі 527399,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює   4014245,43грн., в тому числі 87865,17 доларів США (668776грн. 95коп.) процентів за користування позикою за договором №01-17/71-06 від 01.12.2006р. та 3% річних в розмірі 6443,83 доларів США (49046,64грн.) за несвоєчасне повернення позики за зазначеним договором; 137707,50 доларів США (1048146,87грн.) заборгованості за контрактом №02-22/49-06 від 20.06.2006р. та неустойка в розмірі 295382,59 доларів США за  несвоєчасне виконання умов зазначеного договору.

Боржником відповідно до повідомлення від 30.06.2009р. грошові вимоги кредитора визнано частково в розмірі 87865,17 доларів США (668776грн. 95коп.) процентів за користування позикою за договором №01-17/71-06 від 01.12.2006р. та 3% річних в розмірі 6443,83 доларів США (49046,64грн.) за несвоєчасне повернення позики за зазначеним договором; 137707,50 доларів США (1048146,87грн.) заборгованості за контрактом №02-22/49-06 від 20.06.2006р. Вимоги щодо нарахованої неустойки в розмірі 295382,59 доларів США відхилено через пропуск кредитором строку позовної давності для їх заявлення.

Розпорядником майна вимоги кредитора відхилено. На думку останнього, укладений між сторонами правочин (договір №01-17/71-06 від 01.12.2006р.) вчинено з порушеннями встановленого публічного порядку, зокрема, надання фінансового кредиту за укладеним сторонами договором позики  суперечить приписам Закону України "Про фінансові послуги  та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки фінансові послуги  мають надаватись у встановленому законодавством порядку лише фінансовими установами, яким кредитор не являється.

Ініціюючий кредитор ВАТ "Ізоляція", також, заперечує проти задоволення вимог кредитора мотивуючи недоведеністю фактів, викладених в заяві з грошовими вимогами та  нікчемністю укладених між сторонами договорів на підставі яких заявлено грошові вимоги кредитора.

Також, ВАТ "Ізоляція" просить витребувати додаткові докази у боржника, які свідчить про спрямованість зазначених договорів на незаконне заволодіння майном держави та можуть підтверджуватись фактичними даними про грошові операції за рахунками останнього у банківських установах, що проведені на користь чи за дорученням боржника та про залишки коштів на цих рахунках за період з 01.06.2006р. по 31.03.2007р.

Відповідно до ст. ст. 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи наявність всіх доказів, що необхідні для розгляду спірних грошових вимог по суті та з метою недопущення тяганині по справі, суд вважає за необхідне клопотання ВАТ "Ізоляція" про витребування доказів  відхилити та справу розглянути за наявними доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  встановлено наступне.  

01.12.2006р. між сторонами укладено договір позики №01-17/71-06 (далі - договір-1).

Зазначений договір станом на день розгляду спірних грошових вимог є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами не подано.  

Судом оглянуто  оригінал зазначеного договору у попередніх судових засіданнях.

Так, відповідно до умов договору-1 кредитор (позикодавець) зобов'язується надати боржнику (позичальнику) позику в розмірі 3410000 доларів США.

Відповідно до 1046 ЦК України   за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

П. п. 3.1, 3.2. договору передбачено строк користування позикою в розмірі 1600000 доларів США з моменту отримання до 01.02.2007р. та 1810000 доларів  США  до 01.04.2007р.

Відповідно до п. 2.5 договору-1 датою отримання позики враховується дата зарахування грошових коштів на валютний рахунок позичальника.  

Кредитором перераховано 11.12.2006р. 1810000 доларів США та зараховано на рахунок позичальника  15.12.2006р. та 20.12.2006р. в розмірі 1600000 долів США та зараховано на рахунок позичальника 21.12.2006., що підтверджується відповідними платіжними документами, поданими кредитором.

Відповідно до п.4.1 договору-1 за користування позикою позичальник сплачує відсотки в розмірі 9,8% річних.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Кредитором нараховано боржнику 87865,17 доларів США відсотків за користування   позикою.

Перевіривши правильність нарахування зазначених відсотків, суд вважає за необхідне визнати їх в заявленій сумі.

Отримано позику боржником повернуто 22.03.2007р., що підтверджено відповідними платіжними документами.

Крім того, в зв'язку з порушенням строків повернення позики кредитором нараховано 3% річних з суми 1600000грн. за 49 днів прострочення.  

Відповідно до статті ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних суд приходить до висновку про необхідність їх визнання в розмірі 6443,83 доларів США.

Також,  20.07.2006р. між сторонами укладено контракт №02-22/49-06 на переробку давальницької сировини - відпрацьованого каталізатора, що містить дорогоцінний метал (платину).

Зазначений контракт станом на день розгляду спірних грошових вимог є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами не подано.  

Судом оглянуто  наданий кредитором оригінал зазначеного контракт,  у попередніх судових засіданнях.

Відповідно до умов контракту замовник (кредитор по справі) поставляє виконавцю (боржнику по справі)  давальницьку сировину , а виконавець приймає її з метою перероблення та  вилучення  з неї платини з послідуючим поверненням останньої замовнику.

Відповідно до п. 11.2 контракту виконавець не пізніше 75 календарних днів з дати фактичного переходу  матеріалу митного кордону Германії письмово повідомляє замовника  про дату готовності продукції к відвантаженню та виставляє рахунок-фактуру. Строк оплати за виконані роботи - 30 робочих (банківських днів) від дня підписання акту виконаних робіт.

Кредитором 19.02.2007р. виставлено  рахунок на оплату (грошові вимоги т 1, а.с.39) в розмірі 137707,50 доларів США.

Відповідно до  акту звірки від 02.03.2007р. заборгованість за контрактом  складає 137592,50 доларів США.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Наявність  зазначеної  заборгованості  в розмірі 137592,50 доларів США станом на день розгляду справи боржником не заперечено, та крім того, підтверджено актом звірки від 02.03.2007р. Таким чином грошові вимоги підлягають визнанню в заявленій сумі.

Крім того, кредитором нараховано  295382,59 доларів США неустойки в зв'язку   з невиконанням умов договору-2.

У визнанні зазначеної  суму неустойки необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п.13.4 контракту в разі порушення сторонами строків виконання грошових зобов'язань за контрактом винна сторона виплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Кредитором нараховано неустойку за період з 12.06.2007р. по 27.05.2009р.

Відповідно до ст. 258 ЦК України  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність позовна давність в один рік.

Згідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитором не надано доказів, які б підтверджували поважність причин, що перешкоджали стягненню заборгованості з боржника у позовному провадженні на загальних підставах у встановлений строк, а боржником заявлено заперечення щодо задоволення неустойки через сплив строку позовної давності.  

Таким чином, грошові вимоги кредитора в  розмірі 295382,59 доларів США підлягають відхиленню.

Стосовно заперечення розпорядника майном та ініціюючого кредитора ВАТ "Ізоляція" щодо визнання вимог кредитора слід зазначити наступне.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості визнання недійсними угод, укладених боржником, як таких що не відповідають чинному законодавству. Визнання зазначених угод недійсними  відбуваються у позовному провадженні і не може бути предметом розгляду у справи про банкрутство. Перелік підстав, відповідно до яких у справі про банкрутство угоди боржника визнаються недійсними, передбачений ст. 17 Закону та  є вичерпним.

Доказів визнання договору недійсним розпорядником майна не подано, а заперечень останнього щодо  правомірності укладання договору не можуть бути предметом розгляду у попередньому судовому засіданні у справі про банкрутство згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .   

Одночасно  слід зазначити, що в разі  визнання угод між кредитором  та боржником недійсними сторони не позбавляються права звернутись до суду із відповідною заявою про перегляд ухвали в частині вимог даного кредитора за нововиявленими обставинами.

Також слід  зазначити, що ініціюючим кредитором не доведено факт укладення сторонами договорів з метою заволодіння державним майно, тобто не доведено нікчемності правочину.   

Враховуючи викладене, грошові вимоги підлягають визнанню  в розмірі 125грн. судових витрат, що відноситься до І черги задоволення,  1857060грн. 06коп., що еквівалентно   232016, 50 доларів США, що відноситься до ІV черги задоволення.   

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст. 14-15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги Фірми "Ларос Консалтінг інк."  (Laros Consulting Inc.), Чарльстоун, Сент-Кітс і Невіс  до Державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів", м. Дніпродзержинськ  в розмірі 125грн. (І черга), 1857060грн. 06коп., що еквівалентно   232016, 50 доларів США (ІV черга).

В решті вимоги відхилити.

Головуючий колегії

Суддя

Суддя  

Д.М. Полєв

Е.М.Бондарєв

С.А.Примак