Справа № 2а-6841/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року. м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд:
головуючого судді –Соколенко О.М.
при секретарі –Соколик І.М.
за участю: представника позивача –Тарасенко Я.П. (за дорученням);
представника відповідача –Єрьоменко І.Г.(за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України»до Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови № 73 від 18.01.2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України»до Головного Одеського управління у справах захисту прав споживачів про визнання незаконною та скасування постанови № 73 від 18.01.2010 року
про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проведена відповідачем 28.07.2009 року перевірка Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України»- безпідставно, а оскаржувана постанова від 18.01.2010 року № 73 винесена відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки посадовими особами Санаторію вже сплачено штрафи за правопорушення, виявлені за результатами перевірки, а тому, у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за ті ж самі правопорушення.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, та наполягав на тому, що штрафні санкції застосовані правомірно за порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята правомірно, та скасуванню не підлягає.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях.
В судовому засіданні представником відповідача було уточнено найменування відповідача, а саме, зазначено, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови, найменуванням відповідача було Головне Одеське управління у справах захисту прав споживачів, проте, станом на момент розгляду справи вірним найменуванням відповідача є саме - Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради як Санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України»23.10.1997 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 15561200000004956, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 255330 (а.с.46).
17.07.2006 року було замінено свідоцтво про державну реєстрацію позивача у зв’язку із зміною найменування юридичної особи –на Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 510012 серії А 01 (а.с.91).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 303775, виданої Головним управлінням статистики в Одеській області 13.11.2009 року, видами діяльності Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України»за КВЕД є: діяльність санаторно-курортних закладів –85.11.3; медична практика –85.12.0 (а.с.92).
Позивач знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси, та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100240842 (а.с.93).
Судом встановлено, що 28.07.2009 року головним спеціалістом Михайловою Н.В. та заступником начальника відділу Малко Г.П. Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів на підставі наказу № 530 від 28.07.2009 року «Про проведення позапланової перевірки»(а.с.100-101), направлення на проведення перевірки від 28.07.2009 року (а.с.102), виданих відповідно до згоди Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 22.07.2009 року № 03/18-4404-2009 (а.с.99), звернення ОСОБА_5 № П-662 від 30.06.2009 року (а.с.98) проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.
За результатами вказаної перевірки були складені акти перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 00014192 та № 00014188 від 28 липня 2009 року (а.с.46-54), згідно яких встановлено надання послуг (виконання робіт) та реалізацію товарів, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів або/та які надавалися та реалізовувалися з порушенням законодавства про захист прав споживачів.
Також, в зв’язку із виявленими порушеннями керівнику господарюючого суб’єкта винесено припис від 28.07.2009 року (а.с.12), яким зобов’язано привести надання послуг до вимог чинного законодавства та про усунення порушення і виконання припису та акту надати письмову інформацію до Управління та припис від 28.07.2009 року (а.с.18), яким позивача зобов’язано надати документи, зазначені в акті та інформацію про прийняті міри.
Вказану інформацію позивачем було надано до управління, що підтверджується відповідними листами від 03.08.2009 року №1697 та від 10.08.2009 б/н (а.с.40-41), але, як зазначалось відповідачем, виявлені порушення позивачем не були усунуті в повному обсязі.
Таким чином, на підставі акту перевірки № 00014188 від 28 липня 2009 року, відповідачем прийнято постанови у справі про адміністративне порушення № 1272 та № 1273 від 17.08.2009 року, якими на посадових осіб позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за порушення ст.ст. 155-2 ч.1, 168-1 накладено штрафи у розмірі 306 грн. 00 коп. (а.с.55-56) та на підставі акту перевірки № 00014192 від 28 липня 2009 року відповідачем 10.08.2009 року прийнято постанову у справі про адміністративне порушення № 1210 від 10.08.2009 року, яким на ОСОБА_8 за порушення ст.ст. 155-2 ч.1, 156-1 ч.1, 168-1 накладено штраф у розмірі у розмірі 255 грн. 00 коп.(а.с.59).
Крім того, 18.01.2010 року за № 73 відповідачем на підставі актів перевірки № 00014192 та № 00014188 від 28 липня 2009 року було прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»безпосередньо на Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України», якою на позивача накладено штраф у розмірі 555 грн.48 коп. (а.с.20).
Суд вважає, що оскаржувана позивачем постанова від 18.01.2010 року № 73 прийнята відповідачем правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.п. 1,13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (тобто суб’єкти владних повноважень) здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів, та накладати на суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що під час перевірки виявлені порушення позивачем ст.6, 15, 17 Закону України «Про захист прав споживачів».
У відповідності до ст. 6 Закону України, говориться, що Продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. В статті 15 Закону встановлено чіткий перелік вимог, щодо інформації про продукцію яка має надаватись споживачеві, а саме має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції; відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування (тощо). Статтею 17 Закону передбачено, що за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства. Споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.
Як встановлено судом, порушення зазначених статей зафіксовані у актах перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28.07.2009 року № 00014192 та № 00014188.
Також, у порушення вимог.п.5 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 року № 297, у приміщенні засобу тимчасового розміщення, на видному та доступному для огляду місці була відсутня копія свідоцтва про державну реєстрацію позивача, інформація про перелік послуг, що надаються, їх вартість, найменування та місцезнаходження виконавця і підприємства, що здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживачів, чим фактично відмовлено споживачам у наданні необхідної, доступної та своєчасної інформації про послуги.
Крім того, у порушення вимог п.п. 5.7, 5.9 ДСТУ 4268:2003 «Засоби розміщення», позивачем: кімнати № 2 та № 18 не забезпечені дзеркалом; кімната № 9 не забезпечена достатньою кількістю стільців за кількістю проживаючих; у кімнатах № 19 та № 14 відсутні прозорі занавіски на вікнах; у кімнатах № 4 та № 15 електричні розетки не забезпечені позначеннями напруги; у санвузлі кімнати № 2 відсутній килимок на підлозі біля душу.
Також, при перевірці харчоблоку Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України»встановлено недовагу продуктів у порціях, а саме: недовагу перцю печеного по 10 грам на порцію, при нормі 1/60 грам на суму 0,09 грн. та недовагу яблук свіжих по 15 грам на порцію на суму 0,13 грн., т.ч. загальна сума обрахунку складає 28,6 грн.
Крім того, перевіряючими було складено акт № 00000565 відбору зразків продукції від 28.07.2009 року (а.с.43), та згідно протоколу ДП «Одеський Центр з проблем захисту прав споживачів»від 04.08.2009 року випробувань зразків продукції харчування відібраних по акту №565 від 28.07.2009 року (а.с.101), встановлено, що булочка ванільна приготовлена з порушенням технології приготування, а саме, по вмісту жиру в перерахунку на суху речовину 5,2% (при нормі 8,9 + 0,5 %), не відповідає вимогам збірника рецептур санаторно-курортних закладів.
Також, для приготування страв використовувалися крупи (пластівці вівсяні, рис), які не відповідають вимогам нормативних документів (ГОСТ 26791) за маркуванням та упаковкою круп, з відсутністю маркувальних ярликів з позначенням виробника, дати виготовлення, терміну придатності, нормативного документа та інше, у зв’язку з чим, забраковано товарів у кількості 265,9 кг на загальну суму 2085 грн.
Усі зазначені порушення зафіксовані у актах перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28.07.2009 року № 00014192 та № 00014188.
При цьому, судом не береться до уваги посилання представника позивача на те, що звернення ОСОБА_5 не відповідає вимогам законодавства, та відповідно, відповідач не мав правових підстав для проведення перевірки, оскільки, як вже встановлено судом відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів на підставі наказу № 530 від 28.07.2009 року «Про проведення позапланової перевірки», направлення на проведення перевірки від 28.07.2009 року, виданих відповідно до згоди Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 22.07.2009 року № 03/18-4404-2009, звернення ОСОБА_5 № П-662 від 30.06.2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також, з урахуванням викладеного, судом не береться до уваги твердження представника позивача, що порушення, виявлені відповідачем, як то, відсутність занавісок у кімнатах, недостатня кількість стільців у кімнатах, відсутність позначок напруги над електричними розетками не є суттєвими порушеннями в розумінні положень законодавства про захист прав споживачів.
Водночас, судом встановлено, що за виявлені перевіркою порушення законодавства про захист прав споживачів, посадові особи Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія»Міністерства охорони здоров’я України» притягнені до адміністративної відповідальності, а саме: заступник головного лікаря ОСОБА_8 згідно зі ст.ст. 155 ч.1, 156-1 ч.1, 168-1 КУпАП; завідуюча виробництвом ОСОБА_6, згідно ст.ст. 155 ч.1, 168-1 КУпАП та завідуюча складом ОСОБА_9 згідно ст. 168-1 КУпАП.
Як вбачається з пояснень сторін, вказані посадові особи не оскаржували винесені відносно них постанови, та сплатили накладені на них суми штрафів у добровільному порядку.
Тобто з викладеного вбачається, що вказані посадові особи позивача фактично визнали відповідні порушення, зафіксовані у актах та приписах, складених відповідачем.
При цьому, судом не береться до уваги твердження представника позивача відносно того, що оскільки вказаними посадовими особами позивача вже сплачено штраф, відповідач не мав права накладати безпосередньо на позивача штраф за ті ж самі порушення, виходячи з наступного.
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів визначена у ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Як вбачається з приписів ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, накладається відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів. Водночас, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється, що до адміністративної відповідальності притягується лише фізична особа, і штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках та розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що штраф, встановлений Законом України «Про захист прав споживачів», накладається на суб’єкт господарювання, а адміністративне стягнення, у вигляді штрафу, встановлене Кодексом України про адміністративні правопорушення, - на громадян і посадових осіб, отже, санкції застосовуються до різних суб’єктів, а тому це є різними видами відповідальності, що не виключає їх одночасного застосування.
Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 23 вищевказаного Закону, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; та відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, за виявлення зазначених вище порушень, відповідачем було винесено постанову № 73 від 17.01.2009 року та на позивача накладено штраф у розмірі 555,48 грн.
Судом також встановлено, що на вказану постанову позивачем 27.01.2010 року за № 1914 було подано скаргу до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (а.с.24), та Державним комітетом з питань регулювання та споживчої політики та Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів надано відповіді позивачу щодо розгляду скарги (а.с.21-22).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідачем була доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, а доводи, наведені позивачем, були спростовані відповідними доказами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що перевірка проведена з додержанням вимог діючого законодавства, постанова про накладення стягнень від № 73 від 18.01.2010 року винесена відповідно до приписів Закону України «Про захист прав споживачів»та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, а позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія» Міністерства охорони здоров’я України» до Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови № 73 від 18.01.2010 року – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 03 грудня 2010 року
Суддя О.М. Соколенко
/