Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
17.12.2010 р. Справа № 2а-8638/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І. при секретарі судового засідання Ополинського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Заводському районі
м. Миколаєва, вул. Г.Петрової,2-А,м.Миколаїв,54029
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ковальзернотрейд", вул. 7 Поперечна,1,м.Миколаїв,54029
пропродовження терміну застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків,
за участю представників
позивача: Заяць Г.М. (довіреність від 07.07.2010 р. №1836/9/10-00),
Стасенка О.В. (довіреність від 15.12.10 р. № 3364/9/100-00)
відповідача: Веселова О.Є. (довіреність від 16.12.2010 р. б/н),
Мороза О.М. (довіреність від 16.12.2010 р. б/н)
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальзернотрейд" (далі - ТОВ) про продовження терміну застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках № 260080113584 (відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Банк Морський") та № 26006037837001 (відкритому в Акціонерному товаристві "Імексбанк") строком на 4320 год.
Позовні вимоги ДПІ обгрунтовує тим, що ТОВ відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.
В судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, свої заперечення обгрунтовували тим, що у ДПІ законних підстав для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ не було та просили суд у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з таких підстав.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що 7 грудня 2010 року В.о. начальника ДПІ Баклановою Н.Ф. видано наказ № 1499 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ковальзернотрейд" (код ЄДРПОУ 36536675)". Підставою для проведення цієї перевірки визначено пункт 2 частини 6 статті 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-ХІІ).
7 грудня 2010 року В.о. начальника ДПІ виписане направлення № 1796 на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року.
Проте, при здійсненні виходу для проведення цієї перевірки за юридичною адресою відповідача, посадовим особам ДПІ було відмовлено у допуску до перевірки заступником директора ТОВ, про що складено акт від 08.12.2010 р. № 1116/35-10/36536675.
9 грудня 2010 року ДПІ було прийнято рішення № 16 про застосування умовного адміністративного арешту активів ТОВ, з посиланням на наявність підстави, передбаченої підпунктом "г" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181-ІІІ).
Позивач вважає, що відмова відповідача в проведенні перевірки за наявності законних підстав для її проведення є безпідставною.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Закон України № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 цього Закону, активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу (підпункт 9.1.1 пункт 9.1 статті 9 Закону № 2181-ІІІ).
Підпунктом 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.
При цьому, підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:
а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону;
б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;
г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;
д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем;
е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.
З наведених норм вбачається, що адміністративний арешт активів є виключним способом і вичерпний перелік обставин, за яких його можливо застосувати, визначено підпункт 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181.
Стосовно посилань позивача на наявність у відповідача станом на 9 грудня 2010 року податкового боргу в сумі 72554,7 грн. (внаслідок неподання ним у строк податкових декларацій, що і стало підставою для проведення його позапланової виїзної перевірки) та безпідставну відмову ТОВ в допуску посадових осіб ДПІ до цієї перевірки (у зв'язку з чим і було прийнято рішення про арешт активів відповідача), слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України № 509-ХІІ визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 11-1 Закону № 509-ХІІ позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, позивач не довів ті обставини, на яких грунтуються заявлені ним позовні вимоги, зокрема, не надав жодних доказів щодо неподання відповідачем в установлений строк податкових деларацій та наявності у нього податкового боргу в сумі 72554,7 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій, що були направлені ТОВ на адресу позивача (про що свідчить додані до них копії фіскального чеку Укрпошти, опис поштового вкладення та відмітка відділу вхідної кореспонденції ДПІ).
Відповідно до пункту 5.4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року № 386, у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.
Із наявного в матеріалах справи акту відмови від 8 грудня 2010 року № 1116/35-10/36536675 вбачається, що він всупереч вимогам пункту 5.4 цього Порядку, підписаний понятими особами, не був.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що позивач правомірності заявлених ним позовних вимог не довів та доказів щодо наявності підстав для застосування арешту коштів відповідача, визначених статтею 9 Закону № 2181-ІІІ, не надав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його позову.
Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Повний текст постанови складено та підписано 20 грудня 2010 року.