Справа №2-1401/07

РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2007р. Дніпровський районний суд м.Херсона у складі

головуючого судді                                                                Ратушної В.О.

при секретарі                                                                                                        Андреєвій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 14.01.2007р. між ним та відповідачем був у простій письмовій формі укладено договір позики грошових коштів на суму 5000 гривень, в підтвердження отримання котрих відповідачем була складена відповідна розписка. Згідно договору відповідач приняв на себе забов'язання повернути борг до 14.02.2007року. У визначені договором строки відповідач борг не повернув.

Просить стягнути з відповідача на його користь 5000,00грн. та судові витрати в розмірі 81,00грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1. підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити .

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі .

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві такуж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ст. 1047 ЦК України - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно ст. 1049 ЦК України -позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Окрім того, відповідно ст.88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. 14.01.2007р. позичив відповідачу 5000,00грн., що підтверджується договором позики від 14.01.2007р. укладеного у простій письмовій формі, згідно якого ОСОБА_2. забовязався повернути борг позивачу до 14.02.2007р. Відповідачем 14.01.2007року була складена розписка про отримання від ОСОБА_1. грошових коштів у сумі 5000грн.. Із свідчень ОСОБА_1. виходить, що відповідач до теперешнього часу борг не повернув, посилаючись на відсутність грошових коштів.

За таких обставин суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки у суда не виникає сумнівів, щодо законності вимог ОСОБА_1. Підстав для звільнення ОСОБА_2. від данних ним забовязань - немає..

Керуючись ст.ст. 5-11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.1046,1047,1049 ЦК України суд ,-

2

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_15000 грн. 00 коп.(п'ять тисяч грн.) за договором позики, а також судові витрати у розмірі 81 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4 ст.295ЦПК України.