Категорія №6.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2010 року Справа № 2а-25174/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальової Т.І.,
при секретарі судового засідання – Скрипкіної А.О.
за участю сторін:
від позивача: Шоха С.Є.
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної інспекції з енергозбереження до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Космонавтів» про стягнення штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2009 року позивач Державна інспекція з енергозбереження звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Космонавтів» про стягнення штрафних санкцій, в обґрунтування якого вказав наступне. Встановлені факти нераціонального (неефективного) використання -паливно-енергетичних ресурсів зафіксовані в акті комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів № 12-15/033 від 13.03.2009 року.
Згідно з висновком вищезазначеного акту перевірки ДП «Ровенькиантрацит» нераціональні перевитрати ПЕР по підприємству складають: - перевищення фактичних зовнішніх притоків повітря у системі провітрювання шахти над розрахунковими 3акон України „Про енергозбереження".
Просив суд стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Космонавтів» штрафні санкції за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів в доход Державного бюджету України у сумі 302313, 24грн.
Представник позивача в судове засідання з’явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що ДП «Ровенькиантрацит» є відповідачем у справі та має заборгованість перед Державним бюджетом України по сплаті підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, яка відноситься до економічних заходів передбачених ст. 11 Закону України «Про енергозбереження».
Встановлені факти нераціонального (неефективного) використання -паливно-енергетичних ресурсів зафіксовані в акті комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів № 12-15/033 від 13.03.2009 року (а.с. 19-38).
Згідно з висновком вищезазначеного акту перевірки ДП «Ровенькиантрацит» нераціональні перевитрати ПЕР по підприємству складають: - перевищення фактичних зовнішніх притоків повітря у системі провітрювання шахти над розрахунковими 3акон України „Про енергозбереження".
Сумарні перевитрати разом складають розмір підвищеної плати (419064,67 х 0,3607) х 2 = 302313,24 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року по справі №2а-27827/09/1270 позовні вимоги державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Державної інспекції з енергозбереження задоволені повністю, а саме: визнано протиправною постанову Державної інспекції з енергозбереження № 12-15/033-1 від 26.05.2009 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів, викладення п.10 припису до акту відносно державного підприємства «Ровенькиантрацит».
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року апеляційна скарга Державної інспекції з енергозбереження на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року по справі №2а-27827/09/1270 залишена без задоволення, постанова суду першої інстанції залишено без змін. Зазначена ухвала набрала законної сили 15 червня 2010 року.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039 "Питання Державної інспекції з енергозбереження" з подальшими змінами і доповненнями, Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, яка відповідно до законодавства виконує контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів.
Відповідно до Закону України "Про енергозбереження" ( 74/94-ВР), зокрема ст.5, суб'єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи , в результаті діяльності яких здійснюється „ ..проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях народного господарства - промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та міжнародного співробітництва".
Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 №64 "Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2000 за №653/4874, визначений механізм накладення та стягнення підвищеної плати.
Структурною одиницею Державної інспекції з енергозбереження є територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області, яким під час комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів встановлено факти нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушення інших вимог раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів, тобто нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, що відповідно до ст. 27 п. "є" Закону України "Про енергозбереження" від 01.07.1994 № 74/94 -ВР є порушенням законодавства про енергозбереження і тягне за собою передбачену законодавством відповідальність.
Відповідно до ст. 11 п. "е" Закону України "Про енергозбереження" економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін і тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно вимог частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, позов необґрунтований так як рішення на підставі якого застосовані штрафні санкції визнано протиправним.
Таким чином, встановлено відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 69, 72, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Державної інспекції з енергозбереження до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Космонавтів»про стягнення штрафних санкцій відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 жовтня 2010 року.
Суддя Т.І. Ковальова