Судове рішення #130877
Справа № 11-416

 

Справа № 11-416                                            Головуючий в 1 інстанції Овсієнко А.А.

Ст.ст. 27 ч. 5,186 ч. З КК України                         Доповідач Лозовський А. О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                22 серпня 2006 року

Колегія суддів судової палати           в кримінальних справах апеляційного

суду Волинської області в складі:

головуючого - судді                                            Лозовського А.О.

суддів                                                 Пазюка О.С., Матвієнко Н.В.

з участю прокурора                                                    Артиша Я.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Турійського районного суду від 09 червня 2006 року, яким ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, навчається на 3-му курсі Ковельського промислово-економічного коледжу, не одружений, не судимий, засуджений, -

за ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк 1 рік, покладені обов'язки, передбачені п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати ,-

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2. визнаний винним в тому, що на початку березня 2003 року з метою заволодіння чужим майном, знаючи про намір брата ОСОБА_3 вчинити грабіж з проникненням до помешкання потерпілої ОСОБА_4. за адресою АДРЕСА_3, надав йому інформацію про місцезнаходження матеріальних цінностей в квартирі, повідомив про осіб, які там проживають, та про час, коли вони там перебувають. Отримавши таку інформацію, ОСОБА_3 організував вчинення грабежу з проникненням в житло. З цією метою ОСОБА_3 через ОСОБА_5 підшукав ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які 14 березня 2003 року близько 16-00 год. проникли в квартиру ОСОБА_4., де,

 

застосовуючи   насильство,  яке  не  є  небезпечним  для  життя  та  здоров'я неповнолітнього   ОСОБА_8, відкрито заволоділи майном потерпілих, в тому числі і мобільним телефоном «Моторола», на загальну суму 1070 грн. В подальшому зазначений телефон ОСОБА_3 передав своєму брату ОСОБА_2

В поданій на вирок апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. вказує, що будь-яких доказів причетності його підзахисного до інкримінованого злочину у справі немає, жоден з допитаних свідків не вказав на засудженого, як на пособника вчинення злочину, а протокол допиту ОСОБА_2. в ході досудового слідства, де він фактично дав визнавальні показання не є допустимим доказом, оскільки отриманий з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Апелянт просить вирок скасувати та виправдати ОСОБА_2. за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Помічник прокурора Турійського району в запереченні на апеляцію вказує що у справі зібрано і досліджено достатньо доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, тому просить вирок місцевого суду залишити без змін, а апеляцію захисника без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, заперечення на неї, думку прокурора про залишення вироку без змін, розглянувши справу, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. до задоволення не підлягає.

Доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку. Правильною також є кваліфікація злочинних дій засудженого за ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 186 КК України.

Суд першої інстанції обгрунтовано поклав в основу вироку визнавальні показання в якості свідка ОСОБА_2 (а.с. 195 т. 1), де він фактично вказує про обставини надання інформації з приводу помешкання ОСОБА_4. з метою заволодіння чужим майном.

Твердження апелянта про недопустимість даного доказу не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 (а.с. 195 т. 1) допитувався 23 березня 2003 року в якості свідка, в присутності ОСОБА_9., про що свідчить її підпис, а кримінальна справа відносно ж ОСОБА_2. порушена 31 березня 2003 року.

До того ж свідки ОСОБА_10. (а.с. 78 т. 4) та ОСОБА_11 (а.с.82 т. 4) в суді ствердили, що ОСОБА_2, під час допиту в якості свідка фактично дав визнавальні показання, під час цього допиту була присутня законний представник, будь-якого тиску під час слідчої дії не чинилось.

Окрім того, ОСОБА_3, допитаний 27 березня 2003 року, в якості обвинуваченого в присутності захисника (а.с. 64 т. 3), вказав, що саме його брат ОСОБА_2 розповідав про місцезнаходження квартири, де проживає ОСОБА_8 З оголошених в судовому засіданні показань засудженого за вчинення підбурення до грабежу з проникненням до житла ОСОБА_4. ОСОБА_5 вбачається, що саме ОСОБА_3 запропонував йому підшукати осіб,   для

 

вчинення    злочину,    детально    розповів    про    власників    квартири    та місцезнаходження матеріальних цінностей.

З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_3 в його присутності з впевненістю розповів незнайомим свідку хлопцям все про квартиру потерпілої, сказав їм де лежать золото та гроші.

Потерпілі ОСОБА_4. та ОСОБА_8. стердили той факт, що ОСОБА_2 неодноразово бував у їхньому помешканні, знав про місцезнаходження матеріальних цінностей.

За таких обставин суд першої інстанції, врахувавши показання потерпілих про те, що ОСОБА_2 було відомо про знаходження цінностей, показання свідків ОСОБА_10. та ОСОБА_11 про добровільність дачі показань засудженим, вірно визнав визначальні показання ОСОБА_2, які він дав в ході досудового слідства такими, що є істинними, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема > протоколом допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_3, допитаного в суді свідка ОСОБА_12 дослідженими показаннями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які засуджені вироком Ратнівського районного суду від 08 жовтня 2003 року, та обгрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.

Обране засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 75 ЮС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія судців судової палати, -

УХВАЛ ИЛА:

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок Турійського районного суду від 09 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий \-\ Лозовський А.О.

Судді \-\ \-\  Пазюк О.С, Матвієнко Н.В.

Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду          

Волинської області              А.ОЛозовський

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація