Справа-11-558-2006 р.                 Головуючий 1 інстанції: Корзюк Т.П.

Категорія -ст. 122 ч.1 КК України    Доповідач: Оседач М.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 серпня 2006 року колегія судців судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі: головуючого: Антипець В.М. суддів: Оседача М.М., Трейтяк О.П. за участю прокурора: Шваб Л.В. засудженого: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та старшого помічника прокурора Коропського району на вирок Коропського районного суду від 02.06.2006 року. Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта середня, одружений, інвалід 3 групи, не працюючий, раніше не судимий.

засуджений за ст. 128 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Коропської райдержадміністрації 1171 грн. 26 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 268 грн. 20 коп. матеріальної шкоди, 170 грн. витрат на правову допомогу та 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судом засуджений визнаний винним в тому, що ЗО квітня 2005 року, близько 06 години 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в провулку біля подвір'я власного господарства, розташованого в с. Краснопілля Коропського району Чернігівської області, на грунті особистих неприязних стосунків, ударив кулаком в область правої скроні ОСОБА_2, в результаті чого останній впав на землю та отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, вивиху головки лівої плечової кістки, які за висновком комісійної судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

В апеляціях:

·  засуджений просить вирок скасувати, а справу направити на новий розгляд в інший суд. Свої вимоги аргументує тим, що він не наносив удар потерпілому, а тільки його штовхнув. При цьому зазначає, що тілесні ушкодження плечової кістки у потерпілого є застарілими та регулярно трапляються у того на протязі багатьох років. Апелянт просить звернути увагу на те, що він є інвалідом 3 групи, має дружину - інваліда та вказує на неправомірні дії з боку потерпілого. На його ж думку, судом безпідставно стягнуто на користь потерпілого матеріальні витрати.

·  старший помічник прокурора Коропського району просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, призначивши більш суворе покарання. До початку розгляду справи в апеляційній інстанції прокурором подано листа, яким відкликає апеляцію, в зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.

В запереченні на апеляцію засудженого потерпілий ОСОБА_2 просить апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок - без змін, вважаючи апеляцію останнього такою, що не грунтується на фактичних обставинах справи та є необгрунтованою.

Колегія суддів, вислухавши пояснення засудженого на підтримання своєї апеляції, думку прокурора про необхідність залишення апеляції засудженого без задоволення, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у заподіянні з необережності середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за зазначених у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності і взаємозв'язку.

Потерпілий ОСОБА_2 протягом всього часу, починаючи з моменту подачі заяв до органів внутрішніх справ, дачі ним пояснень та в судовому засіданні з впевненістю стверджував і вказав на ОСОБА_1, як на особу, яка ЗО квітня 2006 року в ранковий час в с. Краснопілля Коропського району нанесла удар рукою по голові, від чого той впав та втратив свідомість.

Допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на пояснення яких, як на один із доказів послався у вироку суд, стверджували, що бачили як ОСОБА_2 лежав у непритомному стані на вулиці, а свідок ОСОБА_3 доповнив ці свідчення, що таким наслідкам передувала розмова потерпілого з ОСОБА_1.

За висновком комісійної судово - медичної експертизи № 266 у ОСОБА_2, вивих головки лівої плечової кістки стався внаслідок дії тупого предмета, міг утворитись 30 квітня 2005 року при падінні на ліве плече і відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоровя, а утворення зазначених тілесних ушкоджень при самопадінні малоймовірно.

Таким чином, виходячи з аналізу зібраних доказів, суд зробив правильний висновок про те, що засуджений заподіяв потерпілому середнього ступеню тілесні ушкодження з необережності, а вказані ушкодження були не безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару в область голови потерпілого, а результатом падіння останнього на ліве плече, що засуджений і не передбачав, але повинен був і міг передбачити, враховуючи до того ж про обізнаність останнього наявності у потерпілого першої групи інвалідності. Колегія суддів погоджується з кваліфікацією судом першої інстанції дій засудженого, як заподіяння необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження і така кваліфікація за ст.. 128 КК України є правильною.

Разом з тим, суд, дійшовши правильного висновку про наявність в діях засудженого необережної форми вини при заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому і належним чином мотивуючи про це у мотивувальній частині вироку, в установочній частині зазначеного документу з невідомих причин не вказав про суб'єктивне ставлення ОСОБА_1 до наслідків, що настали в результаті його злочинних дій. Викладене дає підстави колегії суддів внести уточнення до установочної частини вироку, зазначивши, що ОСОБА_1з необережності заподіяв потерпілому середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Твердження засудженого про те, що він не є причетним до вивиху плечової кістки у потерпілого та не наносив удар, а лише штовхнув його рукою у вискову частину голови, є необгрунтованими і спростовуються висновком наведеної судово - медичної експертизи та іншими доказами, наявними у справі та викладеними судом у вироку.

Підстав для пом'якшення покарання судова колегія також не знаходить, визнаючи, що його призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, із урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу засудженого та всіх обставин справи.

Питання відшкодування матеріальної шкоди вирішено відповідно до вимог цивільного законодавства України та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а тому посилання в апеляції про неправильне вирішення судом цивільного позову є необгрунтованим.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 2 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Внести до установочної частини вироку уточнення, зазначивши, що ОСОБА_1. з необережності заподіяно потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Антипець В.М.   Оседач М.М.      Трейтяк О.П.