Справа  № 2–75 / 10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            29  грудня  2010  року.                                                               м.  Суми.

            Зарічний  районний   суд  м.  Суми  у  складі : головуючого – судді  Бойка В.Б.,

                                                                                           при  секретарі – Москаленко  Т.В.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Суми  цивільну  справу  за  позовною заявою  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  

до   ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  

3-ті особи : Сіряченко Наталія Юріївна,  ОСОБА_7,  Комунальне  підприємство  «  Сумське  міське  бюро  технічної  інвентаризації «,  ТОВ  «  Все  для  житла «,  Управління  обліку,  розподілу  та  приватизації  житла  Сумської  міської  ради  

про визнання довіреностей,  договорів купівлі-продажу,  свідоцтв  та  витягів  недійсними,  витребування  майна  з  чужого  незаконного  володіння,  виселення  з  квартири, відшкодування  моральної  шкоди,

В С Т А Н О В И В :

    позивачі  ОСОБА_8  та  ОСОБА_2  при  зверненні  до  суду  свої  вимоги  мотивували  тим,  що  разом  із  їх,  відповідно,  сином  та  братом - ОСОБА_9  були  зареєстровані  та  проживали  у  АДРЕСА_1  Вони  не  мали  постійних  доходів, зловживали  спиртними  напоями та  утворили  значну  заборгованість  з  оплати  житлово-комунальних  послуг.  В  кінці  2007  року  до  позивачів  звернувся  їх    знайомий – ОСОБА_10.,  який  запропонував  приватизувати  та  продати  вищезазначену  квартиру,  а  замість  неї  придбати  родині  ОСОБА_2  інше  житло  меншої  площі.  

Неодноразово  уточнивши  та  доповнивши  в  суді  позовні  вимоги ( т. 1,  а.с.     117-121,  139-141,  217-219 ),  позивачі  зазначали,  що  17.12.2007  року ОСОБА_8,  ОСОБА_2 та ОСОБА_9  видали  довіреності  на  ім»я  ОСОБА_3 ( дружини  ОСОБА_10. ),  відповідно  до  яких  були  надані  повноваження  на  приватизацію,  продаж  вищевказаної  квартири,  зняття  всіх  мешканців  з  реєстраційного  обліку,  а  також  придбання  для  ОСОБА_8  та  ОСОБА_2  іншого  житла.  ОСОБА_9  в  довіреності  вказав,  що  уповноважує  ОСОБА_3  подати  від  його  імені  заяву  до  уповноваженого  органу  про  відмову  від  участі  у  приватизації  квартири,  а  також  поставити  його  на  облік  за  новим  місцем  проживання.

19.12.2007  року ОСОБА_9.  був  виписаний  зі  спірної  квартири,  а  ІНФОРМАЦІЯ_1  року він  помер.  Через  деякий  час,  як  зазначають  позивачі,  їм  стало  відомо  про  приватизацію  та  продаж  квартири,  після  чого  ОСОБА_10. підтвердив  цю  інформацію  та  потребував  звільнити  спірне  житлове  приміщення.  ОСОБА_10.  вказав,  що  позивачам  придбано  інше  житло,  а  20.03.2008  року  вивіз їх до  сел.  Рябина  В.Писарівського  району  Сумської  області.  Через  деякий  час  вони  повернулися  до  м.  Суми  та  мешкали  за  випадковими  адресами.

В  подальшому,  з  житловим  приміщенням  позивачів  було  укладено  ряд  договорів  купівлі-продажу,  на  даний  час  власником  квартири  є  відповідач  ОСОБА_11.  Перехід  права  власності  реєструвався  відповідачами  в  органах  БТІ  з  оформленням  належних  правовстановлюючих  документів.  Заявники  вважають,  що  відповідачі  по  справі,  ОСОБА_10. та  нотаріус  Сіряченко Н.Ю. та  деякі  інші  особи  перебували  у  зговорі  між  собою,  вони  ввели  позивачів  в  оману  в  момент  підписання  довіреностей  щодо  подальшої  долі  житлового  приміщення.  Остаточно  уточнивши  свої  позовні  вимоги ( т.  1,  а.с.  217-219 ),  позивачі  на  підставі  ст.  230  ЦК  України просили  ухвалити  рішення,  яким   визнати довіреності,  договори                         купівлі-продажу,  свідоцтва  про  право  власності на  житло  та  витяги про  реєстрацію  прав  власності  на  нерухоме  майно  недійсними,  витребувати  спірну  квартиру  з  незаконного  володіння  ОСОБА_11 ,  виселити  останнього  з  квартири, а  також  відшкодувати  за  рахунок  осіб,  які  застосували  обман,  моральну  шкоду                                     ( т.  1,  а.с.  121 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2  року  позивачка  ОСОБА_8.  померла,  в  справу  вступив  та  підтримав  позовні  вимоги  матері  правонаступник - ОСОБА_1 ( третій  син  ОСОБА_8.  - т.  1,  а.с.  207-209 ).

    Відповідачі  в  останнє  судове  засідання  не  з»явилися,  про  час  розгляду  справи  повідомлялися. В  попередніх  судових  засіданнях  відповідачі   ОСОБА_3  та  ОСОБА_4.  з  заявленими  вимогами  не  погоджувалися,  оскільки позивачі  упереджено  викладають  суду  фактичні  обставини  справи,  довіреності  на  приватизацію  та  продаж  квартири  ними  були  видані  добровільно,  значення  своїх  дій  позивачі  усвідомлювали,  розрахунки  з  ними  проведені  були  в  повному  обсязі.  Повертати  квартиру  підстав  немає. Просили в  задоволенні  позову  відмовити  в  повному  обсязі  за  необгрунтованістю  вимог.

    3-ті  особи  до  суді  не  з»явилися.  Про  час  розгляду  справи  повідомлялися,  надали  заяви  про  розгляд  справи  у  їх  відсутність.

    Суд,  заслухавши  пояснення  учасників  процесу, дослідивши  письмові  докази  по  справі,  матеріали  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи,  вважає,  що  заявлені  вимоги  задоволенню  не  підлягають,  виходячи  з  наступного.  Згідно  зі  ст.ст.  10-11  та  60  ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.  Суд  розглядає  цивільні  справи  в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  наданих сторонами  доказів.

    Як  вбачається  із  матеріалів  справи,  в  серпні  1985  р.  ОСОБА_8.  на  склад  сім»ї  із  3  осіб  була  надана   квартира  АДРЕСА_1     ( т. 1,  а.с.  22 ).  Станом  на  грудень  2007 року  у  вказаній  квартирі  проживали та  були  зареєстровані  позивачі  ОСОБА_8  та  ОСОБА_2,  а  також  ОСОБА_9,  що  підтверджується довідкою про  реєстрацію ( т.  1,  а.с.  11-13,  15 ).  

Із  показань  учасників  процесу,  письмових  пояснень,  а  також  матеріалів  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  вбачається,  що  вказані особи  не  мали  постійних доходів, зловживали  спиртними  напоями  та  утворили  значну  заборгованість  з  оплати  житлово-комунальних  послуг.  Судом  встановлено  також,  що  позивачі  тривалий  час  були  знайомі  з ОСОБА_10.,  який  є  хрещеним  батьком  сина  ОСОБА_9. – свідка  ОСОБА_12.,  1989 р.н.

Сторони  визнають  ту  обставину,  що  в  кінці  2007  року між родиною  ОСОБА_8,  ОСОБА_2 а  також  подружжям  ОСОБА_10.  та  ОСОБА_3  відбулася  розмова  з  приводу  приватизації,  продажу  спірної  квартири  та  придбання  замість  неї  родині  ОСОБА_2  іншого  житла.  

Реалізуючі ці  домовленості,  вказані  особи  звернулися  до  приватного  нотаріуса  Сумського  районного  нотаріального  округу  Сіряченко Н.Ю.,  яка  з  виїздом  за  місцем  проживання  довірителів  17.12.2007  року посвідчила  від  імені  ОСОБА_8,  ОСОБА_2 та ОСОБА_9  3  довіреності  на  ім»я  ОСОБА_3  Відповідно  до  вказаних  довіреностей,  були  надані  повноваження  відповідачці  на  приватизацію,  продаж  спірної  квартири,  зняття  всіх  мешканців  з  реєстраційного  обліку,  а  також  придбання  для  ОСОБА_8  та  ОСОБА_2  іншого  житла.  ОСОБА_9,  в  свою  чергу,  в  довіреності  вказав,  що  уповноважує  ОСОБА_3  подати  від  його  імені  заяву  до  уповноваженого  органу  про  відмову  від  участі  у  приватизації  квартири,  а  також  поставити  на  облік  за  новим  місцем  проживання  ( т.  1,  а.с. 68-70 ).

Суд  критично  відноситься  до  тверджень  позивачів  в  тій  частині,  що  вони,  начебто,  не  читали  довіреностей  та  не  надавали  повноважень  на  продаж  квартири ОСОБА_3,  були  введені  останньою  в  оману  щодо  подальшої  долі  житлового  приміщення  та  дій  відповідачів.  При  цьому  суд  виходить  з  наступного.  

Всі  відповідачі  на  час  підписання  довіреностей  були  повнолітніми,  мали  достатній  освітній  рівень  для  того,  щоб  прочитати  текст  довіреності. Беззаперечних  доказів  того,  що довірителя  перебували  на  момент  підписання  довіреностей  у  стані  алкогольного  сп»яніння  або  у  хворобливому  стані,  що  виключав  можливість  усвідомлювати  значення  своїх  дій  та  керувати  ними,  по  справі  не  зібрано. Всі  довіреності  мають  підписи  осіб,  які  їх  видали,  вказівку  про  те,  що  довіреності  прочитані  перед  підписанням,  видані  без  примушування  з  боку  інших  осіб.

Не  довели  позивачі  і  те,  що  замість  приватного  нотаріуса  Сумського  районного  нотаріального  округу  Сіряченко Н.Ю. 17.12.2007  року  за  місцем  проживання  довірителів  для  вчинення  нотаріальних  дій  прибув  її  чоловік – ОСОБА_6  Чинне  законодавство  України  дозволяє  нотаріусу  вчиняти  нотаріальні  дії  поза  межами  свого  робочого  місця.  Суду  наданий  і  витяг  з  журналу  викликів  нотаріуса  за  межі  робочого  місця,  в  якому  зафіксовані  ці  3  нотаріальні  дії ( т.  1,  а.с.  71 ).  Фальсифікація  з  боку  нотаріуса  цієї  службової  документації  не  доведена  ані  внутрішніми  перевірками  з  боку  органів  юстиції,  ані  в  порядку  кримінального  судочинства.

Таким  чином,  твердження  позивачів  є  упередженими,  спрямованими  на  досягнення  позитивного  для  себе  результату  по  цивільній  справі,  що  розглядається  судом.

19.12.2007  року ОСОБА_9  був  виписаний  зі  спірної  квартири,  а  ІНФОРМАЦІЯ_1  року він  помер ( т.  2,  а.с.  25-31 ).  

В  подальшому,  житлове  приміщення  позивачів  було  приватизовано   та  з  ним  було  укладено  ряд  договорів  купівлі-продажу ( т.  1,  а.с.  74-90,  182 ).  На  даний  час  власником  квартири  є  відповідач  ОСОБА_11.,  перехід  права  власності  реєструвався  покупцями в органах БТІ з оформленням відповідних  правовстановлюючих  документів ( т.  2,  а.с.  195 ).  

Окрім  того,  при  ухваленні  рішення  суд  враховує  і  наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб’єктом цивільного права можливості укладати договори ( або утримуватись від укладення договорів ) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.  

Згідно з  ч. 1  ст. ст. 215  ЦК  України,  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті  230 ЦК,  а  також  роз»яснень,  які  містяться  у  п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України  №9 від 6 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними «,  правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.  Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Тобто  ознакою обману є умисел : особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман стосовно мотиву, внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, в  т.ч.  і  одностороннього ( довіреності ), не має істотного значення.

Недійсність правочину  не  може  бути  пов»язана  з обставинами, які мали місце після,  а  не на час його складання.

Як  вбачається  із  матеріалів  справи,  спір  навколо  вищевказаної  квартири  розпочався  не  зі  стадії  видачі  довіреностей,  приватизації  та  продажу  квартири,  а  після  цього,  у  зв»язку  з  небажанням  позивачів  проживати  у  приватному  будинку  в  сел.  Рябина  В.Писарівського  району  Сумської  області.

Сторони  по  справі  з  цих  обставин  неодноразово  опитувалися  співробітниками  ОВС ( матеріали  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  №2436  Зарічного  РВ  СМУ  ГУМВС  України  в  Сумській  області )  та  органів  прокуратури  (  матеріали  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  №222пр09 прокуратури  Зарічного району  м.  Суми )  в  рамках  перевірки  заяв  про  злочин.  Ці  матеріали  містять  в  т.ч.  і  такі  пояснення.

В  своєму  поясненні  на  ім»я  начальника  ОВС  від  24.03.2008  року  ОСОБА_8.  ( т.  2,  а.с.  168 ) зазначала,  що ОСОБА_10.  погодився  надати  позивачці  допомогу  в  приватизації  квартири,  привозив  якусь  жінку  для  підписання  довіреності  на  приватизацію.

В  своєму  поясненні  на  ім»я  начальника  ОВС  від  24.03.2008  року  ОСОБА_2.  ( т. 2,  а.с.  169-170 ) зазначав,  що в  жовтні  2007  року  ОСОБА_10.  прийшов  до  них  додому та  запропонував  позивачам  продати  спірну  квартиру  у  зв»язку  зі  значною  заборгованістю  по  квартплаті,  а  замість  квартири    придбати  інше  житло  у  приватному  секторі. ОСОБА_2. вказував  і  на візит нотаріуса  та  підписання  документів  на  приватизацію  квартири,  в  т.ч.  і  за  хворого  брата                           ( ОСОБА_9. ).

Із  пояснень  свідка  ОСОБА_12. ( т.  2,  а.с.  173,  176 ),  а  також  його  показань  в  судовому  засіданні  вбачається,  що  саме  цей  свідок  звернувся  до  свого  хрещеного  батька - ОСОБА_10. з  питанням  продажу  квартири. ОСОБА_10.  дійсно  приїжджав,  обговорював  з  ОСОБА_2.  обставини  продажу,  вони  домовилися  про  візит  нотаріуса.  Свідку  відомо  і  про  посвідчення  довіреностей  з  боку  батька  та  позивачів  по  справі.

В  своїх  поясненнях  на  ім»я  прокурора  Зарічного  району  м.  Суми  від  16.04.2008  року  ОСОБА_8  та  ОСОБА_2  лише  виказують  незадоволення  тим,  що  іншого  житла  замість  спірної  квартири  їм  придбано  не  було,  а  ОСОБА_2  підтверджує  також  і  наявність  домовленостей  з  ОСОБА_10. про  приватизацію  та  продаж  спірної  квартири  ( т.  2,  а.с.  177,  181 ).

Постановою  органу  дізнання  від  22.05.2010  року  в  порушенні  кримінальної  справи  відносно  ОСОБА_10.  за  ст.  190  КК  України  відмовлено  за  відсутністю  складу  злочину ( т.  2,  а.с.  97-98 ).  Проведеною  ОВС  перевіркою  встановлено,  що  позивачі  підтверджують  факт  домовленостей  між  ними  та  родиною  ОСОБА_10  та  придбання  їм  іншого  житла.  Претензії  позивачів  зводяться  до  бажання  залишитися  в  м.  Суми,  не  заперечується  позивачами,  що  борг  по  комунальним  послугам  був  погашений  зі  сторони  ОСОБА_10.

Постановою  заступника  прокурора  Зарічного  району  м.  Суми  від  30.12.2009  року  в  порушенні  кримінальної  справи  стосовно  слідчого  прокуратури  Зарічного  району  м.  Суми  Шелудякова С.В.  та  колишнього  заступника  начальника  СКР  Зарічного  РВ  СМУ  ГУМВС  України  в  Сумській  області  Чуба Р.О.  відмовлено  за  відсутністю  в  їх  діях  складів  злочинів,  передбачених  ст.ст.  364,  365  та  368  КК  України.  Проведена  прокуратурою  перевірка  зафіксувала  аналогічну  позицію  позивачів  щодо  обставин  продажу  їх  квартири  ( т. 1,  а.с.  240-241 ).

Як  постанова  органу  дізнання,  так  і  постанова  прокурора  є  чинними  на  час  ухвалення  рішення  суду.

В  своїх  письмових  поясненнях  по  справі ( т.  1,  а.с.  214-216 )  позивачка  ОСОБА_8.  також  підтверджує, що  восени  2007  року  між  позивачами,  її  онуком  ОСОБА_12.  та  подружжям  ОСОБА_10  мала  місце  бесіда  стосовно приватизації  та  продажу  спірної  квартири,  позивачі  погодилися  на  продаж  та  придбання  житла  меншої  площі.  Позивачка  зазначала,  що  їй  невідомо,  як  використані  кошти  від  продажу  квартири,  іншого  житла  придбано  не  було.            

Окрім  того,  відповідачка  ОСОБА_3  надала  суду  документальні  підтвердження  того,  що  приватний  житловий  будинок  у  сел.  Рябина  В.Писарівського  району  Сумської  області  дійсно  готувався  для  відчудження  на  користь  позивачів                 ( т.  2,  а.с.  129-131,  139-152 ).

Вищенаведене  свідчить  про відсутність  передбачених законодавством      підстави  для  визнання  недійсними  угод  в  порядку  ст.  230  ЦК  України,  тому  в  задоволенні  позову  належить  відмовити  в  повному  обсязі.  

    Керуючись  ст.ст. 16,  23,  202-203,  215-216,  225,  230,  1167  ЦК  України,  ст.ст.  10-11,  57-60,   212-215  ЦПК України, суд –          

В И Р І Ш И В  :

    В  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  відмовити  за  необґрунтованістю.

Рішення суду може  бути  оскаржено  в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення  апеляційної скарги  до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.  

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  строків  на  апеляційне  оскарження  або  після  розгляду  справи  апеляційним  судом  у  разі,  коли  рішення  суду  не  скасоване.

СУДДЯ                                                                                       В.Б.  БОЙКО