АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №33-959/2010 р. Головуючий 1 інстанції: Донець О.В.
Категорія п.”г” ч.1 ст.5
ЗУ „Про боротьбу з корупцією” Доповідач: Колтунова А.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Харків
Суддя апеляційного суду Харківської області Колтунова А.І., за участю прокурора Тузова Є.Ю., особи, притягненої до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2,
розглянувши адміністративну справу про вчинення корупційного діяння, передбаченого п.«г» ч.1 ст.5 ЗУ «Про боротьбу з корупцією» у відношенні ОСОБА_1, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 5 листопада 2010 року справу у відношенні –
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює начальником Відділу капітального будівництва ГУ МВС України в Харківській області і мешкає в АДРЕСА_1,
за ознаками корупційного діяння, відповідальність за яке передбачена п.”г” ч.1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, -
закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення.
31.08.2010р. ВВБ в Харківській області СВБ ГУБОЗ МВС України складений протокол про скоєння підполковником міліції ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого п.”г” ч.1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, в обґрунтування якого зазначено наступне. ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника ВКБ ГУ МВС України в Харківській області, 06 квітня 2010р. за вих..№ 20/59 умисно надав до відділу внутрішньої безпеки в Харківській області недостовірну інформацію щодо надіслання документів на кв.№14 буд.№30 по вул..Будівельників в с.м.т.Кегичівка Харківської області до Кегичівської селищної ради для оформлення прав власності за ГУ МВС України в Харківській області через начальника Кегичівського РВ Долженка О.М. у серпні 2008р.
Закриваючи провадження по справі, суд послався на те, що постановою старшого помічника прокурора Київського району м. Харкова від 30.08.2010 р. на підставі ст. 6 п.2 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366 КК України. Підстави, наведені на обґрунтування постанови, спростовують наявність не тільки провини ОСОБА_1, але й наявність самої події корупційного діяння.
Також суд послався на договір №1 «Про відступлення права вимоги (цесії) від 22.03.2007 року та акт №1 здачі-прийняття житлової площі, від 11 серпня 2008 року між ТОВ «Проектування та загальний дизайн» та ГУМВС України в Харківській області, а також на довідку ТОВ «Проектування та загальний дизайн» № 54 к від 14.04.2010 р. і відповідь директора ТОВ «Проектування та загальний дизайн» від 16.03.2010р. як на підтвердження факту передачі АДРЕСА_2 ГУМВС України в Харківській області.
Крім того, закриваючи провадження по справі, суддя прийшов до висновку, що належність квартири ГУМВС України в Харківській області на цей час ніким не оскаржена, а допитаний у судовому засіданні колишній начальник Кегичівського РВ Долженко О.М, підтвердив, що у 2008 р. він особисто отримував документи на квартири в Головному Управленні, в тому числі на АДРЕСА_2 для подальшої передачі до Кегичівської селищної ради та передачі як службового житла співробітникам РВ. Рішенням житлової комісії Кегичівського РВ квартира АДРЕСА_2 як службова була розподілена особисто йому. Переведенням квартир в службові для Кегичівського РВ, займався голова комісії ОСОБА_10, який був звільнений, а тому, АДРЕСА_2, як і дві інші, не оформлена, на неї не видано ордер для заселення. Документи на зазначену квартиру подавалися до селищної ради для оформлення її як службової за ГУМВС України в Харківській області, але у зв'язку з тим, що селищна рада постійно вимагала надання додаткових документів, вона не була оформлена як службова за ГУМВС України в Харківській області, що не вплинуло на належність її ГУМВС України в Харківській області.
На підставі викладеного, суддя зробив висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак корупційного діяння, передбаченого п.”г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.
Вказана постанова опротестована помічником прокурора Київського району м.Харкова, що приймав участь у розгляду справи судом першої інстанції.
У своїй апеляції прокурор просить скасувати постанову суду як незаконну, визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого п.”г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” та призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
В додаткових доводах протесту, прокурор вказував, що вина ОСОБА_1 у вчиненні корупційного діяння, за яке передбачена адміністративна відповідальність, підтверджена наявними у справі доказами, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, який підтримав доводи протесту, ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти протесту прокурора і вважали постанову суду законною і обґрунтованою, вважаю, що протест прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В усних запереченнях захисник ОСОБА_2 звертала увагу суду апеляційної інстанції на те, що, протест помічника прокурора Київського району м.Харкова від 15 листопада 2010 року взагалі не підлягає розгляду, оскільки не відповідає вимогам до його змісту, а саме – не зазначено, у чому полягає незаконність ухваленої постанови суду першої інстанції і з яких підстав прокурор вважає, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а протест з додатковими доводами поданий заступником прокурора Київського району м.Харкова 07 грудня 2010 року з пропуском 10-тиденного строку на опротестування постанови суду і питання про поновлення цього строку в ньому не ставиться. За таких обставин захисник ОСОБА_2 вважала, що поданий протест не підлягає розгляду.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 дотримувався тієї ж думки.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що такі доводи захисника та ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки положеннями ст. 290 КУпАП закріплено право опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови і поширеного тлумачення статусу прокурора, як учасника судового розгляду, зазначена стаття не дає.
Як вбачається з матеріалів справи, протест поданий прокурором у передбачений десятиденний строк – 15 листопада 2010 року, а можливість подачі доповнень на його детальне обґрунтування хоча й прямо не передбачена вимогами Кодексу про адміністративні правопорушення, але й не заборонена.
З огляду на вказане, справа про вчинення корупційного діяння у відношенні ОСОБА_1 підлягає розгляду в межах доводів поданого прокурором протесту.
Відповідно до п. «г» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функції держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи не повну інформацію.
Таким чином, за змістом Закону, відповідальність особи, уповноваженої на виконання функції держави, за відмову фізичним чи юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, затримку такої інформації чи надання недостовірної або неповної інформації (як за один з видів корупційних правопорушень), настає лише в тому разі, коли такого характеру дії спрямовані на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу такої особи або інтересу третіх осіб.
Згідно протоколу № 1 від 31 серпня 2010 року про вчинення корупційного діяння, ОСОБА_1 інкримінується надання до відділу внутрішньої безпеки в Харківській області недостовірної інформації щодо передачі квартири АДРЕСА_2 для подальшого включення її до складу службової житлової площі та належності вказаної квартири ГУМВС України в Харківській області (а.с. 1-5).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на посаді головного інженера групи капітального будівництва Відділу ресурсного забезпечення працює з 23 лютого 2004 року (а.с. 53).
Згідно функціональних обов’язків начальника відділу капітального будівництва ГУМВС України в Харківській області, затверджених 06 лютого 2009 року, є державним службовцем і посадовою особою, уповноваженою на виконання функції держави, здійснює керівництво діяльністю ВКБ та персонально відповідає за належне виконання покладених на відділ завдань і функцій (а.с 54-56).
28 січня 2010 року до заступника начальника ГУМВС України в Харківській області надійшов запит 21-го відділу внутрішньої безпеки у Харківській області про витребування інформації про отримання службової квартири АДРЕСА_2 Долженко О.М., з яких фондів була виділена ця квартира та хто є власником квартири (а.с. 22).
11 лютого 2010 року за № 20/29 і підписом заступника начальника ГУМВС України в Харківській області Черкашина І.К. була надана відповідь, що квартиру АДРЕСА_2 Головне Управління МВС України в Харківській області отримало від ТОВ «Проектування та загальний дизайн» на підставі договору від 22 березня 2007 року № 1 «Про відступлення права вимоги (цесії)» та акту здачі – прийняття житлової площі від 11 серпня 2008 року, та передало її до Кегичівської селищної ради для подальшого включення до складу службової житлової площі та надання ( на той час) начальникові Кегичівського РВ ГУ МВС України в Харківській області Долженку О.М. ( а.с. 23).
Виконавцем по даному документу зазначений ОСОБА_1 ( а.с. 23).
Разом з тим, в матеріалах справи міститься відповідь Кегичівської селищної ради № 82 від 15 березня 2010 року, з якої вбачається, що квартира АДРЕСА_2 селищній раді не передавалася, до складу службової житлової площі не включена (а.с. 28).
При розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що 26 травня 2009 року за № 20/77 в Кегичівський РВ Харківської області направлені відомості про передачу їм трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с. 32; 41).
За таких обставин вважаю, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що з ГУМВС України в Харківській області надійшли повідомлення до Кегичівського РВ ГУМВС України в Харківській області про передачу їм вищевказаної квартири і які були забов’язані передати їх до Кегичівської селищної ради.
Таким чином, підготовлена ОСОБА_1 інформація на запит начальника 21-го ВВБ в Харківській області СВБ ГУБОЗ МВС України в Харківській області підполковника міліції Юришева П.Л. була заснована на вищенаведених даних.
Той факт, як було встановлено в подальшому, що право власності на вищевказану квартиру не зареєстровано в БТІ за ГУМВС України в Харківській області, не свідчить про те, що ОСОБА_1 при наданні відповіді навмисно вказав інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки останнім така інформація в Кегичівський РВ ГУМВС України в Харківській області передавалась.
У віданні ОСОБА_1 знаходилися правоустановчі документи про належність зазначеної квартири ГУМВС України в Харківській області, а саме: договором №1 про відступлення права вимоги (цесії) від 22 березня 2007 року і актом №1 здачі – прийняття квартири АДРЕСА_2 (а.с. 46-47).
Враховуючи наведене, вважаю правильними висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення при вчиненні інкримінованого йому діяння.
Як пояснював в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1, на посаді начальника відділу капітального будівництва ГУМВС України він працює тривалий час. У відділі є житлово-будівельна комісія, яка займається питаннями організації забезпечення житлом працівників міліції. За комісією закріплений секретар, який готує необхідні документи і які він, ОСОБА_1, іноді підписує. Дані про наявність квартири в с.м.т. Кегичівка надійшли до його відділу і потрібно було підготувати листи до Кегичівського РВ ГУМВС України в Харківській області, що й було зроблено. Відповіді пройшли реєстрацію в журналі обліку вихідних документів ВКБ і були передані Долженко О.М. із супровідним листом та документами на квартиру АДРЕСА_2 для подальшого включення до складу службової житлової площі ГУМВС України в 2009 році. При цьому можливо ним була зроблена помилка, а саме – було зазначено, що передані у 2008 році, а насправді були передані у 2009 році. Подальше розпорядження наявною вільною квартирою переходило до Кегичівського райвідділу міліції, як і проведення підготовчих дій для її передачі своїм співробітникам.
Лист від 21-го відділу внутрішньої безпеки у Харківській області був прийнятий ним на підставі резолюції заступника начальника ГУМВС України в Харківській області Черкашина І.К. на момент виготовлення відповіді він, ОСОБА_1, володів інформацією, що вказана вище квартира передана у відомство Кегичівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області і ця інформація ним не перевірялася, оскільки проведення таких перевірок не входить до його службових функціональних обов’язків. Документи на квартиру були передані житловій комісії. Особа, якій начебто повинно було бути розподілено службове житло, вже не працює в органах МВС України і квартира АДРЕСА_2 Харківської області надана іншому співробітнику міліції.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 та його захисник надали копію службового ордеру за № 000042 від 27 жовтня 2010 року на ім’я ОСОБА_7, сім’я якого складається з чотирьох чоловік, на право зайняття вищевказаної квартири, виданий на підставі рішенні виконкому Кегичівської селищної ради 25 жовтня 2010 року за № 96.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 при наявності корисливого або іншого особистого інтересу або інтересу третіх осіб підготував недостовірну інформацію при наданні відповіді до 21-го відділу внутрішньої безпеки в Харківській області, як в суді першої так і апеляційної інстанції, не представлено.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що лист за вих.. № 20/29 від 11 лютого 2010 року був підписаний заступником начальника ГУМВС України в Харківській області полковником міліції Черкашиним І.К., а ОСОБА_1 зазначений у ньому як виконавець (а.с. 23).
На підставі викладеного слід визнати правильними висновки суду першої інстанції про те, що не доведено належність ОСОБА_1 до суб’єкту правопорушення, пов’язаного з вчиненням корупційного діяння і відповідальність за яке передбачена п. «г» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
У даному конкретному випадку мова могла йти про дисциплінарну відповідальність окремих осіб, а не про адміністративну відповідальність на підставі Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Доводи, викладені в протесті прокурора, були предметом розгляду судом першої інстанції та їм надана належна оцінка. Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування постанови суду першої інстанції і задоволення протесту прокурора.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИЛА:
Протест прокурора залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м.Харкова від 05 листопада 2010 року у відношенні ОСОБА_1 – залишити без зміни.
Суддя
Апеляційного суду
Харківської області А.І. Колтунова