Справа № 22-ц- 26414 /2010 р. Головуючий І-ої інстанції: Клименко А.М.
Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі – Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання іпотечного договору недійсним, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в особі свого представника ОСОБА_3 звернулись до суду із вказаним позовом, остаточно уточнивши який просили: визнати недійсним договір іпотеки № 360 П/2007-з від 06.09.2007 р., укладений між ними та публічним акціонерним товариством (далі ПАТ) «Мегабанк», припинити іпотеку; зняти арешт на нерухоме майно, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, а саме – квартиру АДРЕСА_1; зобов’язати ПАТ «Мегабанк» повернути такі документи – договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 р№1772, технічний паспорт на вказану квартиру; стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В обґрунтування позову посилались на те, що предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 яка позивачам на праві власності не належить. Їм у рівних частинах відповідно до договору купівлі-продажу належить нерухоме майно за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 липня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір іпотеки № 360П/2007-з від 6 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ «Мегабанк».
ПАТ «Мегабанк» зобов’язано повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_1 технічний паспорт та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 22 вересня 2000 року приватним нотаріусом ХМНО за реєстровим № 1772.
На користь позивачів з ПАТ «Мегабанк» стягнуто судові витрати по справі у загальному розмірі 1820 грн.
В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Мегабанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
По справі достовірно встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 360П/2007 від 6 вересня 2007 року, на підставі кого Кредитодавець зобов’язався надати Позичальникові грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 375 000 грн. на строк з 6 вересня 2007 року до 5 вересня 2017 року, а позичальник взяв на себе зобов’язання повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 17, 7 % річних.
Пунктом 1.2 Договору передбачається, що кредит надається готівкою за умови укладення іпотечного договору та договору поруки (а. с. 158-160).
На забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 6 вересня 2007 року тоді ж між сторонами було укладено іпотечний договір № 360 П/2007-3, за яким предметом іпотеки є двокімнатна квартира, що належить іпотекодавцям на праві власності у відповідності до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, р. № 1772. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в КП «ХМ БТІ» 28 вересня 2000 року, номер запису П-7-18505 в книзі 1.
Сторони домовилися, що згідно звіту про оцінку майна № 67/08, наданого ТОВ «Дельта-Консалтинг» 28 серпня 2007 року, вартість предмета іпотеки становить 285 123 грн. (а. с. 8, 14), про що відмічено у п. 1.4 спірного Договору.
За волевиявленням ОСОБА_1 та ОСОБА_2, направленим на оформлення договору іпотеки і передачі житла, що їм належить на праві власності – квартири АДРЕСА_1, останніми було надано один одному згоду на передачу в іпотеку та укладення договору іпотеки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, реєстраційний в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9978278, про що вони виклали у заяві на ім’я приватного нотаріуса, який засвідчив справжність їх підписів (а. с. 21).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, р. № 1772 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частинах кожний квартири АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Харкові по пров. Івана Каркача, будинок 32, яка складається з двох кімнат загальною площею 50, 9 кв. м.
Перед укладанням договору іпотеки ОСОБА_1 замовила ТОВ «Дельта-Консалтинг» проведення незалежної оцінки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що розташована по пров. Івана Каркача № 32 (а. с. 114-115).
За висновком суб’єкту оціночної діяльності ТОВ «Дельта-Консалтинг» ринкова вартість квартири станом на 27 серпня 2007 року складала 285 123 грн.
Зі змісту висновку (а. с. 113) вбачається, що мета оцінки: визначення вартості об’єкту оцінки для передачі майна під заставу та отримання консультативних послуг по кредитуванню.
Саме вказана вартість квартири, що визначена згідно Звіту про оцінку майна № 67/08 наданого ТОВ «Дельта-Консалтинг» від 28 серпня 2007 року була зазначена у п. 1.4 іпотечного договору № 360 П/2007-3 (а. с. 8), укладеного між сторонами.
У ході підготовки оформлення договору іпотеки позивачами надано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер запису П-7-18505 у книзі 1 (а. с. 12) із якого вбачається, що згідно договору купівлі-продажу, р. № 1772 від 22 вересня 2000 року вони є власниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 будинку № 32 по 1/2 її частини.
При цьому адреса, за якою розташована квартира помилково вказана – вулиця Каркача Івана у місті Харкові, а не провулок Каркача Івана.
У своїй заяві від 6 вересня 2007 року про згоду на передачу квартири, що їм належить, в іпотеку позивачами також помилково вказана вулиця, а не провулок Каркача Івана.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на зазначене уваги не звернув, а виходив з того, що предмет іпотеки, вказаний у спірному договорі іпотеки – квартира АДРЕСА_1 на момент укладання спірного договору іпотеки на праві власності позивачам не належав, і вчиняти будь-яких дій стосовно цього нерухомого майна позивачі права не мали, а тому, з їх боку спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були обумовлені цим договором, і тому такий договір повинен бути визнаний недійсним.
Висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання іпотечного договору недійсним не відповідає фактичним обставинам справи та є таким, що ґрунтується на основі неповно з’ясованих обставин.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд формально послався на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України та Закону України «Про іпотеку».
Так, у відповідності до вимог ч. ч. 3 та 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним та повернення останнім правовстановлюючих документів на квартиру відсутні.
Фактичні обставини, встановлені розглядом справи, свідчать саме про волевиявлення позивачів на отримання кредиту готівкою у розмірі 375 000 грн., який за умовами кредитного договору міг бути наданий лише за умови укладання іпотечного договору та договору поруки.
Описка в документах, які позивачі надали до нотаріуса та банку для оформлення іпотечного договору, не може служити підставою для визнання угоди недійсною.
Неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи так як і невідповідність висновку суду обставинам справи є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, як це передбачається вимогами ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 липня 2010 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий -
Судді: