Справа № 22-ц- 25556 /2010 р. Головуючий І-ої інстанції: Губська Я.В.
Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі – Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та акціонерно-комерційного банку соціального розвитку (далі АКБСР) «Укрсоцбанк» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29 вересня 2008 року до договору кредиту № 840/1-27/16/3/7-245 від 3 вересня 2007 року, укладеної між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк».
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 23 листопада 1996 року. Під час шлюбу 3 вересня 2007 року його дружина уклала з АКБСР «Укрсоцбанк» договір кредиту та отримала від банку грошові кошти у сумі 643 875 грн. відповідно до умов якого, зі сплатою відсотків 13, 25 %, які є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Як стало йому відомо пізніше, 29 вересня 2008 року ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду щодо підвищення відсоткової ставки за вказаним договором кредиту з 13, 25 % до 20 %.
Позивач вважав, що оскільки укладена додаткова угода стосується майна, яке перебуває у спільній власності подружжя, то відповідачка повинна була отримати згоду чоловіка на укладення такої угоди. Однак, згоди на це він не давав.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2010 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального Кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судовим розглядом достовірно встановлено, що 3 вересня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 840/1-27/16/3/7-245, за яким останній банком надано кредит у сумі 643 875 грн. на купівлю чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання перед АКБСР «Укрсоцбанк» відповідати солідарно та у повному обсязі за виконання його дружиною – ОСОБА_2 умов кредитного договору.
29 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено додаткову угоду до вказаного договору кредиту про підвищення відсоткової ставки з 13, 25 % до 20 %, яка на думку ОСОБА_1 є недійсною, оскільки укладена без його згоди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що зміна відсоткової ставки за додатковою угодою № 1 до договору кредиту № 840/1-27/16/3/7-245 від 3 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» ніяким чином не впливає на його права як поручителя, та правильно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання зазначеної додаткової угоди недійсною.
Висновок суду ґрунтується на основі повно та всебічно досліджених наявних у справі доказах, відповідає вимогам ст. ст. 57, 59, 60, 64 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 369, 626, 638 ЦК України.
Суд правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 додатковий договір від 29 вересня 2008 року щодо підвищення відсотковою ставки за кредитним договором не оспорювався, а напроти виконувався належним чином протягом тривалого часу, а саме з моменту його укладення – 29 вересня 2008 року по грудень 2009 року (а. с. 25-26).
Зміна відсоткової ставки за додатковою угодою між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» ніяким чином не впливає на права поручителя ОСОБА_1 Питання щодо припинення поруки позивачем відповідно до вимог ст. 559 ЦК України не ставилося.
Судова колегія з висновком суду першої інстанції погоджується з урахуванням того, що за умовами п. 2.6 договору кредиту № 840/1-27/16/3/7-245 від 3 вересня 2007 року у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного Договором (а. с. 5-8).
На виконання умов Договору, передбачених п. 2.6, між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору кредиту № 840/1-27/16/3/7-245 від 3 вересня 2007 року (а. с. 9), на підставі якої за домовленістю сторін підвищена відсоткова ставка з 13, 5 % річних до 20 % річних. Вказана угода підписана сторонами 29 вересня 2008 року.
Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачали умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.
У відповідності до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши конкретні обставини справи, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом та ухвалив рішення, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий –
Судді: