Справа № 22-ц- 24420 /2010 р. Головуючий 1 інстанції: Бабенко Ю.П.
Категорія: житлові Доповідач: Івах А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі – Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Орджонікідзевський районний виконавчий комітет м. Харкова, відкрите акціонерне товариство «Харківський домобудівний комбінат № 1», відкрите акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, за позовом відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» до Орджонікідзевського районного виконавчого комітету м. Харкова, відкритого акціонерного товариства «Харківський домобудівний комбінат № 1», ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ордеру недійсним, -
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновлено пропущений строк для пред’явлення виконавчого документу до виконання відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2005 року по справі за вказаними позовами.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, які стосуються питання виконання рішення суду, судова колегія приходить до наступного:
По справі достовірно встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2005 року постановлено:
- виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1 одночасно з наданням їм ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» іншого житлового приміщення, що відповідає по розміру й благоустрою зазначеній вище квартирі.
- зобов’язати ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» у місячний строк від дня вступу цього рішення в законну силу надати ОСОБА_3 і членам його родини: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 житлове приміщення, що відповідає по розміру і благоустрою квартирі АДРЕСА_1, а у випадку невиконання рішення в зазначений строк, за рахунок коштів ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» придбати відповідне житлове приміщення.
- у задоволенні позовних вимог ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» про визнання недійсним ордера № 147776, виданого 07.03.1997 року на ім’я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 – відмовити.
На підставі рішення, що набрало законної сили 30 грудня 2005 року, судом, який постановив його, було видано два виконавчих листа за № 2-7/2005 (а. с. 218, 219 т. с. ІІІ).
6 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області з заявою про примусове виконання рішення суду (а. с. 221 т. ІІІ).
З посиланням на те, що ОСОБА_1 не є стягувачем чи представником стягувача ОСОБА_3 та членів його родини на підставі постанови № 171/2 державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області від 14 березня 2006 року у прийнятті до провадження та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-7/2005 р. відмовлено (а. с. 221, т. ІІІ), та за вих. № 05-В-2/4255 від 15 березня 2006 року копія постанови від 14 березня 2006 року була направлена на ім’я ОСОБА_1 (а. с. 220, т. с. ІІІ).
Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_12, що діє за довіреністю останнього, 12 квітня 2006 року ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження зі зняттям з нього копій необхідних документів (а. с. 223, 303, т. с. ІІІ), після чого ні самі ОСОБА_1 ні їх представник ОСОБА_12 ніякого інтересу щодо виконання рішення суду не проявляли.
Лише 15 березня 2010 року був виписаний дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-7/2005 р. (а. с. 232).
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, суд формально пославшись на вимоги ст. 371 ЦПК України, виходив з того, що цей строк був пропущений з поважних причин.
Проте, з висновком суду погодитися неможна.
Копія вказаної постанови 15 березня 2006 року за вих. № 05-В-2/4255 була направлена ОСОБА_1 (а. с. 220, т. с. ІІІ).
ОСОБА_12, яка діє на підставі довіреності ОСОБА_1, 12 квітня 2006 року ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження зі зняттям з них необхідних копій, що підтверджується листом Головного управління юстиції у Харківській області за результатами перевірки (а. с. 223, т. с. ІІІ).
Інші дії щодо прийняття мір по виконанню рішення ні самими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ні їх представником не приймалися до 2010 року.
Сукупність приведених обставин судом першої інстанції до уваги не прийнята.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Це також передбачається і ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження».
Виходячи з положень ч. 1 ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у двох формах: 1) ухвали; 2) рішення.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не прийняв належних мір для повного з’ясування усіх обставин, що мають процесуальне значення для прийняття рішення про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та дійшов помилкового висновку про те, що заява підлягає задоволенню.
Так, звертаючись до суду з заявою про поновлення строку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 217, т. с. ІІІ) не обґрунтували поважність причин пропуску процесуального строку, передбаченого ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», у відповідності до вимог якої виконавчі листи та інші судові рішення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років.
В ході апеляційного розгляду справи з’ясувалося, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 16 лютого 2005 року було зареєстровано на ім’я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 312 т. с. ІІІ).
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 січня 2006 року приватним нотаріусом ХДНО, р. № 175 право власності перейшло до ОСОБА_10
У відповідності до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХДНО, р. № 1151, 23 лютого 2006 року спірну квартиру придбала ОСОБА_11 (а. с. 313, т. с. ІІІ).
26 липня 2010 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 25 квітня 2006 року власником квартири є ОСОБА_9, який мешкає зі своєю родиною за вказаною адресою з 2006 року.
ОСОБА_3 зі своєю родиною у квартирі не мешкає, з реєстрації зняті 22 лютого 2006 року (а. с. 331, т. с. ІІІ).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок приведених доказів у їх сукупності, судова колегія вважає, що правовідносини, які виникли на сьогоднішній день між учасниками цивільного процесу та особами, що участі у розгляді справи не приймали, але ж мають право власності на спірну квартиру, вирішити в порядку виконавчого провадження неможливо, оскільки примусове виконання передбачає виселення сім'ї ОСОБА_3 із квартири, власником якої є не учасник виконавчого провадження, одночасно з наданням їм ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» іншого житлового приміщення, що відповідає по розміру і благоустрою зазначеній у виконавчому листі квартирі.
Крім того, місце перебування чи проживання сім'ї ОСОБА_3 невідоме.
З часу ухвалення рішення суду спірна квартира зазнала значних змін щодо свого статусу, неодноразово змінювалися її власники, права і інтереси яких можуть бути порушені у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Суд допустив неповноту з’ясування обставин, на які заявники посилалися як на підставу своїх вимог, належним чином не встановив фактичних обставин справи, що потягло за собою вирішення питання з порушенням норм процесуального права.
За вимогами ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом з порушенням норм процесуального права, як це передбачається п. 2 ст. 312 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційна скарга ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» підлягає частковому задоволенню, підстави для направлення справи на новий розгляд відсутні, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про поновлення строку відмовити.
Щодо правовідносин, що виникли на цей час, то заявники у відповідності до положень ст. 3 ЦПК України мають право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним кодексом України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 2 ст. 312, ст. 313, п. 6 ч. 2 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2010 року скасувати.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у поновленні пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: