Копія

Срава № 2-А-158/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

18 квітня 2007 року Оболонський районний суд м.Києва у складі:

головуючого     судді                                                                                             Пшонка P.M.

при секретарі                                                                                                         Тищенко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А - 1552 про визнання права на виплату несплаченої частини грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2007 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом з тих підстав, що він звільнений у відставку із військової служби з 25.09.2004 року за Наказом Головнокомандуючого Сухопутних військ України №   154.

Під час служби у відповідності з Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» № 389/2003 від 05.05.2003 року у складі грошового забезпечення він отримував надбавку за безперервну службу у розмірах, яка не відповідала вказаному нормативному акту.

З відповіді відповідача позивач дізнався, що розмір надбавок сплачених протягом травня - вересня 2003 року та січня - серпня 2004 року встановлений Міністром оборони України, відповідно до його Наказу № 149 від 26.05.2003 року, яким було введено в дію «Інструкцію про прядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу».

Як вбачається з довідки в/ч А - 1552 позивачу з травня по жовтень 2003 року та з січня по вересень 2004 року недораховувалась та не виплачувалась надбавка за вислугу років в повному обсязі і цим було порушено право позивача, яке підлягає відновленню.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати бездіяльність командування в/ч А -1552 щодо своєчасної та повної сплати у складі щомісячного грошового забезпечення надбавки за безперервну службу у розмірі 90 % не правочинною та зобов»язати командування в/ч А - 1552 виконати відповідні нарахування сум несплаченої надбавки за безперервну службу і премії з наступною їх виплатою на користь позивача.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача повністю підтримав в судовому засіданні позовні вимоги та зазначив, що Міністр оборони України порушив Указ Президента України в частині розміру виплачуваної позивачу надбавки, а саме п. З згаданого Указу. Міністру оборони України відповідним Указом дано право на встановлення вказаної надбавки, а не на визначення її розміру. Оскільки строк безперервної служби позивача складає 32 роки, то він мав право та повинен був отримувати надбавку в розмірі 90 %.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі з наступних підстав.

Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 встановлені надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу.

В п. 1 вказаного Указу зазначено, надати Міністрові оборони України право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби. Він же встановлює порядок і умови її виплати. Крім цього, Указом встановлено граничний розмір надбавки, який для позивача складає до 90 %.

Позивач безпідставно вважає, що граничний розмір надбавки є обов»язковим. Відповідно до п. 2 Указу, визначення конкретного щомісячного розміру надбавки залежить від розміру

2

асигнувань, які затверджуються законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже вказана норма чітко приписує Міністру оборони України дотримуватися бюджетного законодавства, зокрема Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

З цією метою міністром оборони України був виданий Наказ № 149 від 26.05.2003 року, яким було введено в дію «Інструкцію про прядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України»., п. 2 якого встановлено, що розміри цієї надбавки встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Згідно п. 2.4 наказу, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.

Реалізуючі надане Указом Президента України право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки, визначати порядок та умови її виплати, Міністром оборони України були встановлені її розміри в межах граничних розмірів, передбачених Указом Президента України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, збільшення якого можливе лише шляхом внесення змін до Закону України про державний бюджет на відповідний рік.

Конкретний розмір виплат встановлений Міністром оборони України доводиться до військових частин Міністерства оборони України телеграмами, виходячи із наявності коштів на фінансування.

Відповідач чітко керується вказівками вищого штабу і вини військової частини А - 1552 в тому, що позивач отримав щомісячну надбавку за безперервну службу в розмірі 20 % від грошового забезпечення в період з травня по вересень 2003 року та з січня по серпень 2004 року не має.

Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно довідки за № 122 від 09.11.2004 року, виданої в/ч А - 1552, ОСОБА_1 надбавка за безперервну службу за період з травня 2004 року по серпень 2004 року виплачувалась у розмірі 20 %. При звільненні за вересень 2004 року вказана надбавка була виплачена в розмірі 90 %.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» № 389/2003 від 05.05.2003 року позивач мав право на щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового утримання в розмірі до 90 %, однак суд вважає що у зазначеному Указі не встановлено визначений розмір надбавки, а лише його граничний розмір. Зазначений розмір має право встановлювати Міністр оборони України в межах граничних розмірів, передбачених Указом Президента України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Виходячи з наведеного, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» № 389/2003 від 05.05.2003 року, ст.ст. 11, 14,70,71,86,128,159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 В позові ОСОБА_1 до військової частини А - 1552 про визнання права на виплату несплаченої частини грошового забезпечення відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.