ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010Справа №2-23/5058-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарин» (юрид. адреса: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, 57В/2А; пошт. адреса: 95011, АР Крим,           м. Сімферополь, вул. Турецька, 12)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про розірвання договору оренди та стягнення 10747,71 грн.

      Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Безруков Д.В., представ. за довір. №64 від 20.12.2010р.

Від відповідача – ОСОБА_1., паспорт сер. НОМЕР_1

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамарин»  звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №45 від 26.02.2010р. та стягнення з відповідача 10747,71 грн. заборгованості.

          Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором оренди нерухомого майна – торгівельної площі (секція № 02/38, 21 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ДУ «ПАЛАС». У зв’язку з чим, на думку позивача, у останнього виникло право на дострокове розірвання договору.    

          08.11.2010 р. до канцелярії суду відповідачем наданий відзив на позов (вх. № 49391), згідно до якого ФОП ОСОБА_1. з позовними вимогами не погоджується та просить у їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Свою позицію відповідач мотивує тим, що договір оренди нерухомого майна, по якому позивачем заявлена сума до стягнення, розірвано за згодою сторін. Що стосується стягуваної суми, відповідачем пояснено, що ФОП ОСОБА_1. не користувався орендованим приміщенням з 25.06.2010 р. Торгівельною площею (секція № 02/38, 21 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ДУ «ПАЛАС», на думку відповідача, з 29.06.2010 р. користується ФОП ОСОБА_2 Разом з тим, ФОП ОСОБА_1. звернув увагу суду на нікчемність правовстановлюючого документа ТОВ «Аквамарин» - договору про управлінням майном №67-РАЛ від 01.06.2009р., укладеного між позивачем і ТОВ Фірма «Южний город».

          В судовому засіданні 08.11.2010 р. представником ТОВ «Аквамарин» надана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 12500,00 грн. суми орендної плати з липня по жовтень 2010р., 586,96 грн. суми за комунальні послуги, 132,30 грн. суми штрафних санкцій. Разом з тим, просить покласти на ФОП ОСОБА_1. судові витрати.

          17.11.2010 р. до канцелярії суду відповідачем надане клопотання про залучення до матеріалів справи матеріалів, які на його думку, можуть вплинути на результат вирішення спору, а саме: копія додаткової угоди № 1 від 29.06.2010 р. до договору оренди № 60 від 19.03.2010 р., копія додатку № 2 до договору оренди № 60 від 19.03.2010 р. – акт прийому-передачі об’єкта оренди (секція 38), копія додатку № 5 до договору оренди № 60 від 19.03.2010 р. – акт повернення об’єкту оренди (секція 29), копії рахунків №№ 5-00001455 від 13.07.2010 р. і 5-00001595 від 12.08.2010 р.; копії квитанцій по приходним касовим ордерам №№ 48 та 187.

          У судовому засіданні 17.11.2010р. представник ТОВ «Аквамарин» надав суду заперечення на відзив, які прийняті судом в судовому засіданні.

          Представник позивача у судове засідання з’явився, надав уточнення позовних вимог, просить розірвати договір оренди №45 від 26.02.2010р., укладений між сторонами, та стягнути з відповідача 12500,00 грн. суми орендної плати з липня по жовтень 2010р., 586,96грн. суми за комунальні послуги, 132,30 грн. суми штрафних санкцій            та судові витрати.

          Відповідач у судове засідання з’явився, проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, відповідача, суд

Встановив :

26 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарин" (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди № 45.

Згідно п.1.1 цього договору Орендодавець передав Орендарю у платне користування торгівельну площу у розмірі 21 кв.м. у секції 02/38 розташовану за адресою: АДРЕСА_2, ДУ „Палас" (Об'єкт оренди).

Об'єкт оренди передався відповідачу с метою торгівлі непродовольчими товарами (п.1.2 договору).           

Відповідно до п.7.1 договору строк оренди визначається сторонами з моменту передачі об’єкта за актом прийому-передачі до 31 грудня 2010 року.

22.03.2010р. відповідач прийняв у позивача об'єкт оренди згідно акту прийому-передачі.

Згідно договору відповідач мав вносити: орендну плату, яка становила 2500,00 грн. на місяць, до 25 числа кожного місяця, попередньому за розрахунковим (п.5.2 договору);

           комунальні платежі, згідно показань лічильників, до 25 числа кожного місяця (п.5.3 договору).

          31.05.2010р. від відповідача надійшла заява щодо дострокового розірвання договору.

           Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить: розірвати договір оренди №45 від 26.02.2010р., укладений між сторонами, та стягнути з відповідача 12500,00 грн. суми орендної плати з липня по жовтень 2010р., 586,96грн. суми за комунальні послуги, 132,30грн. суми штрафних санкцій та судові витрати.

Суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

 Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

         Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

        Частина 1 ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

         Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно,  виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

        Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).           Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом.

          24.06.2010р. відповідач звільнив орендоване приміщення, що не заперечується сторонами.

          Однак, згідно п.12.4 договору, він вважається розірваним з моменту передачі об’єкта оренди за актом повернення Орендодавцю та виконання грошових зобов’язань Орендатором.

          Статтею 32 ГПК України передбачено, що  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Оскільки відповідачем об’єкт оренди за актом повернення позивачу не передавався, а з 01.08.2010р. орендоване відповідачем приміщення було передано за актом прийому-передачі  Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2  (а.с.62) з відповідача підлягає стягненню 2500,00грн. орендної плати за липень 2010р.

           На підставі викладеного, у стягненні 10000,00грн. орендної плати за період з серпня по жовтень 2010р. суд у позові відмовляє.

          Стосовно доводів відповідача про сплату гарантійного платежу та можливість зарахування його як оплату за місць оренди, суд вважає необхідним зазначити наступне.

          Відповідно до п.5.1 відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача авансовий гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати.

          Згідно п. 5.1 позивач має право на свої розсуд розпоряджатися гарантійним платежем, у тому числі зарахувати його як штраф чи пеня.

          Також  пунктом 24.2 договору передбачено, що відповідач, за відмову у виконані зобов'язань, має право застосувати до відповідача штраф у розмірі місячної орендної плати.

          Відповідач більше двох разів порушив свої зобов'язання встановлені договором (несплата рахунку та не передача орендованого майна за актом повернення).

          Таким чином, позивач правомірно зарахував гарантійний платіж як штраф у розмірі місячної орендної плати.

          Крім того, за           відповідачем числиться заборгованість за комунальні послуги згідно рахунків №Б - 00001184 від 14.06.2010 р. та №Б - 00002622 від 24.06.2010 р., яка складає 586,96грн.  та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на наведене суд відзначає, що зміна або розірвання договору можуть здійснюватись у судовому порядку. Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацем другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

          На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував орендну плату, позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Таким чином, позовна вимога щодо розірвання договору оренди №45 від 26.02.2010р., укладеного між сторонами  підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

         В судовому засіданні 23.12.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 28.12.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,82,84,85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір оренди №45 від 26.02.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамарин» (юрид. адреса: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж. Дерюгіної, 57В/2А; пошт. адреса: 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, 12) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

3.          Стягнути  з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарин» (юрид. адреса: 95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки/Ж. Дерюгіної, 57В/2А; пошт. адреса: 95011, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Турецька, 12, р/р 26002000700006 у ВАТ банк «Демарк», м.Сімферополь, МФО 353575, ЄДРПОУ 32836776) 3086,96 грн.  основного боргу, 115,87грн. державного мита та 53,26грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.        Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.