Судове рішення 22-16238/10 від 12.01.2011

Судове рішення #13078105

Справа №22-16238/10

Головуючий у 1 інстанції - Цимбал І.К.

Доповідач - Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Черненко В.А.

- Амеліна В.І.

при секретарі - Мороз О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, який неодноразово уточнювала, про поділ спільного сумісного майна.

Мотивувала свої вимоги тим, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1972 року, який у 1981 році було розірвано внаслідок сварки, проте через незначний час вони примирились та продовжили проживати разом, вести спільне господарство, підтримувати сімейні стосунки. В 1987 році народився син і вони проживали разом до березня 2005 року. За час спільного проживання без реєстрації шлюбу за рахунок їх спільної праці було набуте майно, а саме будівельні матеріали, які були використані у процесі будівництва приватного житлового будинку площею 871,20 кв.м., розташованого на земельних ділянках: площею 0,0500 га., по АДРЕСА_3, кадастровий номер: 8000000000:90:224:0011 та площею 0,0997 га. по АДРЕСА_4, кадастровий номер: 8000000000:90:224:0039; будівля овочесховища загальною площею 801,3 кв.м. розташована за адресою Донецька область, Мар’їнськиий район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 20; будівля холодильника овочевої бази з прибудовою та навісами, будівля засолочного цеху з тамбуром, будівля картоплеочищувального цеху, будівля тарного складу, вбиральня, градирня, ворота, огорожа, замощення, будівля вагової, навіс над вагами, розташовані за адресою Донецька область, Мар’їнськиий район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 16. Квартира АДРЕСА_1, яку відповідач продав, а грошові кошти від продажу у сімейний бюджет не повернув.

Враховуючи те, що відповідач у березні 2005 року залишив родину та пішов проживати з іншою жінкою, вони припинили будь які відносини, як подружжя і вона виявила бажання вирішити питання матеріального характеру, а саме поділити майно набуте за час спільного проживання сторін, як подружжя без реєстрації шлюбу. Проте відповідач відмовився у добровільному порядку вирішити питання щодо розподілу майна та зазначив, що за законодавством того часу вона не має право на зазначене майно, оскільки останнє зареєстровано на його ім»я, а шлюб давно розірваний.

Просила виділити їй у власність зазначені будівельні матеріали та земельні ділянки у м. Києві, оскільки вона проживає разом із сином, який живе поруч, опікується земельними ділянками тощо, а відповідачу виділити грошові кошти, які він отримав від продажу квартири та залишив собі, а також будівлі овочесховища, які знаходяться у Донецькій області, оскільки відповідач опікується ними та господарює, крім того останній постійно проживає у тому регіоні.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано в порядку поділу майна право власності ? частину будівельних матеріалів, які були використані у процесі будівництва приватного житлового будинку площею 871.20 кв.м. розташованих на земельних ділянках: площею 0,0500 га., по АДРЕСА_3, кадастровий помер: 8000000000:90:224:0011 та площею 0,0997 га. по АДРЕСА_4, кадастровий номер: 8000000000:90:224:0039 за ОСОБА_3 та на ? частину будівельних матеріалів, які були використані у процесі будівництва приватного житлового будинку площею 871.20 кв.м. розташованих на земельних ділянках: площею 0,0500 га., по АДРЕСА_3, кадастровий помер: 8000000000:90:224:0011 та площею 0,0997 га. по АДРЕСА_4, кадастровий номер: 8000000000:90:224:0039 за ОСОБА_2

Визнано в порядку поділу майна право власності на земельну ділянку площею 0,0997 га. по АДРЕСА_4, кадастровий номер: 8000000000:90:224:0039 за ОСОБА_3 та право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га. по АДРЕСА_3, кадастровий помер: 8000000000:90:224:0011 за ОСОБА_2

Визнано в порядку поділу майна право власності на будівлю овочесховища загальною площею 801,3 кв.м. розташовану за адресою Донецька область, Мар’їнськиий район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 20 за ОСОБА_3

Визнано в порядку поділу майна будівлю холодильника овочевої бази з прибудовою та навісами, будівлю засолочного цеху з тамбуром, будівлю картопле очищувального цеху, будівлю тарного складу, вбиральню, градирню, ворота, огорожу, замощення, будівлю вагової, навіс над вагами розташовані за адресою: Донецька область, Мар’їнськиий район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 16 за ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію від продажу квартири АДРЕСА_2 в розмірі 386 700 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати у розмірі 1 730 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог.

Зазначив, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд провів останнє судове засідання за його відсутності та його представника, судом першої інстанції порушено ст.ст.10,60,213 ЦПК України. Також судом не доведено спільність проживання сторін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 пояснив суду, що після розірвання шлюбу в 1981 році вони примирилися з ОСОБА_3 та проживали однією сім»єю до 1997 року. В цьому році він пішов проживати до іншої жінки з якою мають спільного сина ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2008 році він зареєстрував з нею шлюб. Разом з тим, він підтримував добрі стосунки з дітьми від першого шлюбу, надавав їм допомогу. В 2000 році придбав квартиру в місті Києві, поселив в ній свого неповнолітнього сина від першого шлюбу, а потім до сина переїхала проживати і позивач. Він дав згоду на її реєстрацію в квартирі, оскільки син потребував догляду. З 1998 року він має іншу сім»ю. Спірне майно придбав за власні кошти.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд виходив з того, що після розірвання шлюбу в 1981 році сторони проживали однією сім»єю до березня 2005 року та внаслідок спільної праці членів сім»ї придбали спірне майно.

Проте такі висновки суду не ґрунтуються на доказах.

На підтвердження спільного проживання сторін, суд зазначає, що до 2000 року сторони проживали у місті Донецьку за різними адресами у будинках, які набували та відчужували. У 2002 році ОСОБА_2 змінив місце проживання та вибув у місто Київ, куди була направлена його особова справа щодо зберігання мисливської зброї. Як на докази, суд послався на довідки про місце реєстрації сторін в місті Донецьку за різними адресами, придбанні ОСОБА_3 в 2002 році будинку на своє ім»я в АДРЕСА_5 які не мають значення для даного спору.

Та обставина, що ОСОБА_3 надала відповідачу у 2003 році довіреність на право управління транспортним засобом, а в процесі розгляду справи по відшкодуванню шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди в судовому засіданні в 2005 році ОСОБА_2 назвав її дружиною, не є підставою вважати, що сторони є членами однієї сім»ї, які внаслідок спільної праці придбали спірне майно.

На спростування пояснень позивача щодо спільного проживання та придбання майна за спільні кошти, ОСОБА_2 надав суду договори оренди житла, довідку з ЖЕК №201 про те, що з 2003 року разом з ОСОБА_4 теперішньою дружиною та сином ІНФОРМАЦІЯ_1 орендують житло.

Суд на свій розсуд дійшов висновку, що відповідач жив подвійним життям та винаймав квартиру ОСОБА_4 для її проживання та проживання їх дитини, приховуючи дані обставини від позивача та дітей від першого шлюбу.

Згідно частин 3,4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмова у прийнятті.

Наведені в рішенні суду докази не свідчать про придбання майна членами сім»ї за спільні кошти, а є переліком довідок про місце реєстрації кожної сторони та не підтверджують факт їх спільного проживання, як членів сім»ї.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не змогла пояснити які кошти вона вклала в придбання майна, не зазначила й джерела їх надходжень.

В своїй позовній заяві про поділ майна від 22 березня 2006 року ОСОБА_3 посилається на те, що відповідач пішов з сім»ї в листопаді 2003 року. Пізніше доповнює свої вимоги про поділ майна, що було придбане в 2004 році та стверджує, що проживали з відповідачем однією сім»єю до березня 2005 року.

Даючи пояснення в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 зазначив, що по мірі того, як ОСОБА_3 дізнавалася про придбане ним майно, вона доповнювала свої позовні вимоги, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.1 ст. 17 Закону України «Про власність» на яку посилалась позивач, як на підставу своїх вимог, спільною сумісною власністю є майно, яке придбане внаслідок спільної праці членів сім»ї.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач не надала суду жодного переконливого доказу, який би безпосередньо підтверджував її позовні вимоги.

Сам по собі факт підтримання добрих стосунків між сторонами після розірвання шлюбу, надання відповідачем допомоги дітям від першого шлюбу, забезпечення їх матеріально знайшло своє підтвердження в суді, проте це не є підставою для визнання нерухомого майна, набутого ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, придбаним внаслідок спільної праці членів сім»ї.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

ОСОБА_3 відмовити в задоволені позову до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна.

Рішення набирає законної сили з часу його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді :