Судове рішення 22-15994/10 від 12.01.2011

Судове рішення #13078101

Справа №22-15994/10

У К Р А Ї Н А

Головуючий у 1 інстанції - Савлук Т.В.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Черненко В.А.

- Амеліна В.І.

при секретарі - Мороз О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Універсал Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 16.02.2009 року, зареєстрований в реєстрі за №178, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, оскільки виконавчий напис не відповідає вимогам статтей 88,89 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме у виконавчому написі не зазначено строк, за який проводиться стягнення, і не міститься розміру плати, сплаченого банком за вчинення виконавчого напису. Крім того, на момент вчинення виконавчого напису мала місце невідповідність суми заборгованості, яка була пред’явлена банком, та наявною сумою заборгованості, яка існувала по договору, що в цілому дає підстави вважати, що виконавчий напис не відповідає вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Зазначила, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим. Суд не врахував, що з моменту отримання кредиту вона сплати частину тіла кредиту та відсотки за користування кредитом, що й призвело до прийняття незаконного рішення.

Судом встановлено, що 21 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №004-2900/756-71, відповідно до якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику (ОСОБА_2.) грошові кошти в сумі 200006,00 швейцарських франків, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 9,95% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 835861,48 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору. При цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатись у цьому договорі лише в разі, якщо сума кредиту виражена у іноземній валюті. Строк кредитування за цим договором становить: період з дати надання кредиту Позичальнику по 10 серпня 2037 року включно (що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту).

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 21 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

У випадках порушення іпотекодавцем зобов’язань за цим Договором та/або боржником будь-якого основного зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», (п.4.3 Договору іпотеки).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону.

На виконання цієї вимоги 03 листопада 2008 року ВАТ «Банк Універсальний» направило на адресу ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості, яка виникла по кредитному договору та станом на 03 листопада 2008 року складала 202779,28 швейцарських франків, цю вимогу позивач отримала 04.11.2008 року, про що свідчить її особистий підпис, (а.с.95).

У разі невиконання іпотекодавцем та/або боржником вимог, визначених в повідомлені, про яке йдеться в п.4.3 Договору Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки, {п.4.4 Договору іпотеки).

Звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотеку», (п.4.5 Договору іпотеки).

15 січня 2009 року ВАТ «Банк Універсальний» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки від 21 серпня 2007 року, який укладено між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_1.

16 лютого 2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видав виконавчий напис, відповідно до якого пропонується звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги ВАТ «Банк Універсальний» у розмірі 1438450,80 грн., що є еквівалентом – 198273,85 швейцарських франків – по кредитному договору №004-2900/756-71 від 21.08.2007 року; 52535,55 грн., що є еквівалентом -7241,42 швейцарських франків – відсотки по користуванню кредитом; 116,88 грн., що є еквівалентом 16,11 швейцарських франків – підвищені відсотки, нараховані за несвоєчасне повернення кредиту, що становить загалом 1491103,23 грн., що є еквівалентом 205 531,38 швейцарських франків.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст.1050 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що з моменту отримання кредиту вона сплати частину тіла кредиту та відсотки за користування кредитом не є підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

В суді апеляційної інстанції позивач не надала документи на спростування факту погашення заборгованості, яка розрахована відповідачем на день вчинення виконавчого напису.

Доводи апеляційної скарги містять лише посилання на те, що банк надав не правильні розрахунки заборгованості. При цьому будь-яких інших розрахунків заборгованості, які на думку апелянта є правильними, апеляційна скарга не містить.

Не є підставою для скасування рішення суду й доводи апелянта про те, що виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, оскільки вчинений із численними порушеннями та не містить всіх обов’язкових реквізитів, передбачених діючим законодавством України, оскільки він був предметом дослідження в суді першої інстанції і суд дав йому оцінку.

Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з’ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність рішення суду не впливають.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :