Справа № 11а-2101

Головуючий у 1 інстанції Супрун М.Ю.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

1 серпня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.

з участю прокурора Красної К.О.

адвоката ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією потерпілого на вирок Гірницького районного суду м. Макіївки від 11.05. 2006 року, яким ОСОБА_3, гр-на України, з середньою освітою, не працюючого, не судимого, жителя м. Макіївки засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі. За ст. 289 ч.І КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено в виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік, з покладанням обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про переміну місця проживання і періодично з'являтися в названі органи на реєстрацію.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  547,15 грн. матеріальної шкоди і 2000 грн. моральної. За вироком суду засудженого визнано винним в тому, що він 23.09. 2004 року близько 17 години перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_1  з метою незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ 2106, який належав його знайомому ОСОБА_4 , ввів останнього в оману відносно своїх злочинних намірів і одержавши його згоду , щоб посидіти в автомобілі , запустив двигун автомобіля і виїхав з двору і зробив поїздку по території Гірницького району м. Макіївки. В 17 годин 30 хвилин рухаючись зі швидкістю 60 км на годину по вул. Янки Купали м. Макіївки в порушення вимог п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху не урахував дорожню обстановку, не вправився з керуванням автомобілем, поміняв напрямок свого руху, виїхав на узбіччя дороги, де зробив наїзд на потерпілого ОСОБА_2, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження і пошкодження транспортного засобу на суму 605 грн.

В апеляції потерпілий просить вирок скасувати, призначивши засудженому більш суворе покарання, його дії перекваліфікувати з ч.І ст. 289 КК України на ч.2 ст. 289 КК України, збільшити стягнення моральної шкоди до 10000 грн. При цьому посилається на те, що суд не урахував заподіяну шкоду, а тому неправильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 289 КК України, суд не взяв до уваги негативні риси особи засудженого і призначив

йому занадто м'яке покарання. Розв'язуючи питання цивільного позову в частині моральної шкоди суд не урахував належним чином ступінь його моральних страждань, що в наслідок дій засудженого він став інвалідом 3 групи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засудженого, який просив вирок залишити без зміни, потерпілого , що підтримав доводи апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів визнала апеляції такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого у вчиненні вказаних злочинів за обставин встановлених вироком суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні і належним чином оціненими доказами, що фактично ніхто і не оспорює.

Апеляцію про неправильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 289 КК України апеляційний суд не приймає до свого розгляду, оскільки ОСОБА_2  не є потерпілим в скоєння злочину передбаченого ст. 289 КК України .

Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд врахував тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до середньої і невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується і обгрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. До того ж з змісту апеляції не видно, що потерпілий оспорює застосування ст. 75 КК України , а, фактично, він оспорює термін іспитового строку, який не є покаранням.

Що ж до розміру відшкодування моральної шкоди, то суд визначаючи його розмір не врахував тяжкість наслідків, які настали, що потерпілий став інвалідом з хронічним захворюванням і з обмеженими можливостями працевлаштування і призначив його в розмірі який не відповідає ступеню моральних страждань. Тому в цій частині вирок підлягає зміні і стягненню з засудженого підлягає сума в 10000 грн. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляцію потерпілого задовольнити частково.

Вирок Гірницького районного суду м. Макіївки від 11.05. 2006 року щодо ОСОБА_3  в частині стягнення моральної шкоди змінити.

Стягнути   з   ОСОБА_3   на   користь   ОСОБА_2  моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В прийнятті апеляції потерпілого щодо кваліфікації дій засудженого за ст. 289 ч. 1 КК України відмовить.

В решті вирок залишити без зміни.