Справа №2а-1523/2011
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2010 року
Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Кучми В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління ДАІ ГУ МВС в Донецькій області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення АН №703103 від 04.12.10 р, що була винесена щодо нього повноважною особою відповідача інспектором АП ВДАІ з ОАТ м. Сніжне та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Стадницьким В.М., про накладання на нього стягнення за адміністративне правопорушення за ст. 121 ч. 4 КУпАП. На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він 07.05.09 р у м. Сніжне по вул. 60 років СРСР при керуванні транспортним засобом не користувався засобами пасивної безпеки. Але він не скоював зазначене порушення, вважає що факт порушення з його боку є не підтверджений достатніми доказами.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі, позов підтримує.
Від повноважного представника відповідача також надійшла заява про розгляд справи без участі представника, у якості спростувань посилається на письмові заперечення. Просить застосувати строк позовної давності.
Вивчив письмові пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані в ній сторонами докази на обґрунтування та спростування заявлених позовних вимог, матеріали справи за постановою про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 4 КУпАП, суд вважає позов залишити без задоволення з наступних підстав.
Пунктом 2.3 «в» Правил дорожнього руху встановлюється, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водії зобов’язані на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Диспозиція статті 121 ч. 4 КУПАП передбачає підстави притягнення водіїв транспортних засобів за порушення правил користування ременями безпеки.
З постанови про накладання адміністративного стягнення від 04.12.10 р АН №703103 убачається, що за цією постановою позивач ОСОБА_1 був притягнутий повноважною особою відповідача інспектором АП ВДАІ з ОАТ м. Сніжне та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Стадницьким В.М до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст. 126 ч. 1 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення АН1 №206409 від 04.12.10 р за порушення п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху.
Згідно положень, встановлених ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, які підпадають під ознаки ст. 121 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, а відповідно до положень ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про вказані адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов’язків мають право працівники внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання. Згідно ст. 258 КУпАП
протоколи не складаються в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення, але якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення АН1 №206409 від 04.12.10 р, складеного повноважною особою відповідача у справі інспектором АП ВДАІ з ОАТ м. Сніжне та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Стадницьким В.М., при перевірці дотримання вимог дорожнього руху ним встановлено, що водій ОСОБА_1 у цей день 04.12.10 р біля 10 год 20 хв по вул. 60 років СРСР у м. Сніжне, керуючи автомобілем М 21051, номерний знак НОМЕР_1, при цьому не користувався засобами пасивної безпеки. Але при цьому як витікає з особистих письмових пояснень, наданих позивачеим ОСОБА_1 під час складання протоколу з приводу скоєнорго ним порушення правил дорожнього руху, останній вказує і запевняє, що в цей день і час персувався в транспоиному засобі, будучи пристегнутим ременями безпеки, факт порушення не визнає.
Відповідно до вимог, закріплених ст. 129 Конституції України, ст. 11 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Згідно зі ст. 71 ч. 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а якщо особа без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, суд лише сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи.
Втім, під час виявлення повноважною особою відповідача інспектором АП ВДАІ з ОАТ м. Сніжне та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Стадницьким В.М. порушення правил дорожнього руху відносно позивача, складання протоколу та винесення постанови про накладання адміністративного стягнення будь-яких інших відносних і допустимих доказів, які б явно вказували і підтверджувли обставини у вказаний день і час, в зазначеному місці ігнорування позивачем ОСОБА_1 при пересуванні в транспортному засобі вимог правил дорожнього руху щодо необхідності користування під час руху обладнаними в автомобілі заходами пасивної безпеки – ременями безпеки здобуто і додано до протоколу у справі про адміністративне правопорушення не було. Зокрема, це показань у вигляді письмових пояснень інших свідків, які були учасниками цього дорожнього руху, співробітників, пішоходів, що могли бути поряд та які також спостерігали і безпосередньо бачили рух автомобіля під керуванням позивача, що цей автомобіль був обладнений ременями безпеки, але такі під час руху позивач не використовуав. А відповідно до положень п. 2.2 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 22.10.03 р №1217, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила правопорушення. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. З урахуванням потреби в більш повних доказах у справі про адміністративне правопорушення необхідно прагнути до залучення свідків будь-якого правопорушення, що відповідачем інспектором ДПС під час провадженя у справі за протколом про адміністративне правопорушення дотримано не було.
Також слід зауважити, що на порушення вимог складання і оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, що визначені і встановлені ст. 256 КУпАП, відповідачем інспектором адміністративної практики Стадницьким В.М. як в протоколі так і в постанові про накладання стягнення ним не була вказана повно і точно його посада як особи, яка склала протокол, і тим самим на противагу процесуальним вимогам, закріпленим в законі, про провадження у справах про адміністративне правопорушення не відображені і відсутні суттєві фактичні дані про обставини порушення, тобто ким саме було виявлено порушення.
Частиною другою ст. 19 Конституції України закріплено і встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожен має право звернутись за захистом прав, які вважає порушеними, у судовому порядку.
Таким чином, оцінюючи у сукупності обставини у справі, характер виявленого порушення, наведені сторонами і досліджені у судовому засіданні наявні докази, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення щодо позивача накладено правомочним органом, який має право розглядати такі правопорушення, у межах встановленого строку. Але враховуючи, що провадження у справі за протоколом про адміністративне правопорушення АН1 №206409 від 04.12.10 р щодо ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 4 КУпАП правомочною посадовою особою відповідача проведено однобічно, обставини щодо виявленого ним порушення в протоколі відображені не повно і не підтверджені достатніми відносними і допустимими доказами, і таким чином факт порушення правил у вигляді ігнорувананя застосування обладнанеми в автомобілі заходами пасивної безпеки під час дорожнього руху з боку позивача є не доведеним, при цьому при розгляді цієї справи і винесенні оспорюваної постанови від 04.12.10 р АН №703103 правомочним органом відповідача інспектором АП ВДАІ з ОАТ м. Сніжне та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Стадницьким В.М не була дана належна оцінка всім обставинам щодо наявності складу правопорушення і вини щодо позивача ОСОБА_1, то суд вважає, що оспорювана постанова була винесена без достатніх на те правових підстав.
Втім, відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Позивач ОСОБА_1 був присутній і брав участь при складанні протоколу, при цьому після складання протоколу в той же день від 04.12.10 року отримав під розпис копію винесеної щодо нього постанови, яку оспорює. Але звернувся з позовною заявою до суду про оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення за реєстровим №217 від 15.12.10 року, тобто більше десяти днів з дня винесення постанови і таким чином є такий , що пропустив строк звернення на оскарження постанови. У судовому засіданні на протязі розгляду справи будь-яких обставин, належних і допустимих доказів на їх підтвердження, що могли б судом узяті до уваги при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження також не надав.
У зв”язку з чим підстави для скасування постанови від 04.12.10 р АН №703103, що була винесена щодо ОСОБА_1 ОСОБА_2 повноважною особою відповідача інспектором АП ВДАІ з ОАТ м. Сніжне та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Стадницьким В.М., відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб”єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони лише всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов”язані з залученням свідків та проведення судових експертиз.
З огляду на викладене, керуючись, ст.ст.122, 222, 256, 283, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови від 04.12.10 р АН №703103 про накладання адміністративного стягнення за ст. 121 ч. 4 КУпАП залишити без задоволення, а постанову без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: