Справа №11а-2306 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Тринька О.В. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

1 серпня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. з участю

прокурора Красної К.О.

засудженої ОСОБА_1 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Петровського районного суду м.Донецька від 5 травня 2006 року, яким

ОСОБА_1

,                                  уродженку               м.Анапа

Краснодарського      краю      РФ,      мешканку

м.Донецька, не судиму засуджено за ст. 121 ч.І КК України на 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  322 гривні 81 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, 3000 гривень - на відшкодування моральної шкоди, а всього - 3322 гривні 81 копійку.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 8 січня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_1  на грунті неприязних стосунків, які раптово виникли, вдарила ножем у груди ОСОБА_2 , і умисно завдала потерпілій тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого торакоабдомінального поранення зліва з пошкодженням куполу діафрагми.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 вважає вирок незаконним, посилаючись на те, що судом не були повністю досліджені матеріали справи, порушені вимоги ст. 16 КПК України, оскільки в судовому засіданні вона була позбавлена права довести свою невинуватість і скористатись правом самозахисту, висновки експертиз носять альтернативний характер. За змістом апеляції просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію, думку прокурора про необхідність відхилити апеляцію і залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 і визнаючи її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.І КК України, суд першої інстанції навів у вироку показання  ОСОБА_1 про те, що вона повністю визнала свою вину і пояснила, що вдарила ножем потерпілу, показання потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що ОСОБА_1 вдарила її ножем, після чого зазначив, що в зв'язку з тим, що підсудна не оспорювала фактичні обставини, суд відповідно до вимог ст.299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин вчинення злочину.

Однак такий висновок суду не може бути визнаний обгрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_1, заявивши, що вона повністю визнає свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні і що вона згодна не досліджувати докази у справі щодо фактичних обставин вчинення злочину, у той же час у своїх показаннях в судовому засіданні пояснила, що потерпіла стала виганяти її зі свого дому, дуже ображаючи її нецензурною лайкою. Вона не пам'ятає як взяла ніж і вдарила потерпілу.

Не зважаючи на такі пояснення ОСОБА_1, суд не з'ясував у підсудної, з яких причин вона не мам'ятає своїх дій, пов'язаних з нанесенням нею удару ножем потерпілій, чи пов'язує вона це з образою її потерпілою, чи це мало місце внаслідок перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, чи з якимось іншими обставинами.

Після оголошення показань ОСОБА_1, які вона давала під час досудового слідства, остання пояснила, що вона повністю підтверджує свої показання.

Однак, під час досудового слідства ОСОБА_1 як визнавала свою вину у вчиненні цього злочину, так і повністю заперечувала проти обвинувачення, стверджуючи, що вона взагалі не била ножем потерпілу (а.с.88, 89).

Судом були оголошені всі показання ОСОБА_1, які вона давала під час досудового слідства, однак суд не з'ясував правдивість яких показань вона підтверджує.

Наведені обставини свідчать про неоднозначну позицію ОСОБА_1 щодо пред'явленого їй обвинувачення. За таких обставин рішення суду про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин вчинення злочину прийнято без належного з'ясування істинності позиції підсудної та правильності розуміння нею змісту цих обставин, тобто, в порушення вимог ст.299 КПК України.

Порушення судом першої інстанції вимог ст.299 КПК України є істотними, оскільки вони перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок. Тому цей вирок згідно вимог ст.ст.370, 374 ч.2 КПК України підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, під час якого справу необхідно розглянути і прийняти відповідне рішення з додержанням вимог КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцією засудженої ОСОБА_1   задовольнити. Вирок Петровського районного суду м.Донецька від 5 травня 2006 року щодо неї скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без зміни - взяття під варту у слідчому ізоляторі №5 м.Донецька.