№2-12012/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Діденко С.О.
секретаря Сухіна О.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ шахта “Добропільська” про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
17 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП “Добропіллявугілля” ВП “Шахта “Добропільська” про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що з жовтня 1997 року по грудень 2008 року він знаходився в трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта Добропільська».
Під час роботи у вугільній промисловості, отримав професійне захворювання «хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології», в зв’язку з чим підприємством було видано акт за формою П-4 від 21 листопада 2008 року. Згідно довідки МСЕК від 2 грудня 2008 року йому встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% та визнано інвалідом третьої групи безстроково.
Причинами професійного захворювання: підверження впливу підвищення концентрації пилу вугільно-породної фіброгенної дії згідно акту розслідування (п.16,17).
Йому призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку. Моральна шкода у зв’язку з пошкодженням здоров»я йому не призначалася.
У результаті отриманого професійного захворювання йому був спричинений не тільки фізичний біль, а і моральні страждання. Він змушений постійно проходити курс лікування. Крім того, моральні страждання виражаються в переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у нього порушені нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких з його боку необхідні додаткові зусилля. Постійно відчуває недомагання, слабкість, головний біль, у зв’язку з хворобою утруднено подих, при ходьбі відчував задишку, навіть при незначному фізичному навантаженні. Також призначаються на моєму здоров»ї погодні умови. Йому протипоказана важка фізична праця, він повинен регулярно звертатися за медичною допомогою. Все це порушило його життєвий уклад і зажадало від його додаткових зусиль для відновлення нормального способу життя. Через це він глибоко страждає.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги й просить суд стягнути з ДП “Добропіллявугілля” ВП ш. “Добропільська” моральний збиток у розмірі 45000 гривень, виходячи зі ступеня заподіяних йому моральних страждань і порушення життєвого укладу, викликаних ушкодженням здоров'я, а також ступеня втрати професійної працездатності.
Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності , проти задоволення позову заперечує тому, що позивач безпідставно посилається на норми Закону України “Про охорону праці” та Цивільний Кодекс України та вважає, що позивач у судовому засіданні не надав належних доказів тих обставин, які б підтверджували якими неправомірними діями відповідача йому заподіяні моральні страждання та у чому вони полягають. Крім того, представник відповідача вважає, що відповідно до пп. “д” п.1.1 “Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків” затвердженому наказом Міністерства охорони праці України від 22.11.1995 року № 212, обов’язок встановлення факту спричинення моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання покладено на МСЕК. Позивач не надав суду висновку медичного органу про перенесений ним стрес або депресію чи інші негативні зміни в його емоційному стані, тобто не довів спричинення йому моральної шкоди внаслідок професійного захворювання. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Свій висновок суд обґрунтовує наступним:
У судовому засіданні встановлено, що позивач з жовтня 1997 року по грудень 2008 року знаходився в трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта Добропільська».
Під час роботи у вугільній промисловості, позивач отримав професійне захворювання «хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології», в зв’язку з чим підприємством було видано акт за формою П-4 від 21 листопада 2008 року. Згідно довідки МСЕК від 2 грудня 2008 року йому встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% та визнано інвалідом третьої групи безстроково.
Причинами професійного захворювання: підверження впливу підвищення концентрації пилу вугільно-породної фіброгенної дії згідно акту розслідування (п.16,17).
Позивачу призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку. Моральна шкода у зв’язку з пошкодженням здоров»я йому не призначалася.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи, дослідженими в ході судового розгляду й по суті сторонами не оскаржуються.
Розв'язуючи питання про обґрунтованості вимог позивача, суд виходить із вимог ст.237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з положень вищеназваної статті, зобов’язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата ним нормальних життєвих зв’язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушень законних прав робітника.
Згідно ст.6 Закону України “Про охорону праці” умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Ст.13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів , а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
У судовому засіданні встановлено, що причинителем шкоди здоров’ю ОСОБА_1 та порушником його законних прав є ДП «Добропіллявугілля» .
Посилання представника відповідача на зобов’язання відшкодування моральної шкоди саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” безпідставно та не ґрунтується на чинному законодавстві.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованість вимог ОСОБА_1 до ДП «Добропіллявугілля» про відшкодування морального збитку при наявності такої шкоди, оскільки з представлених суду доказів випливає встановлення наявності морального збитку позивачу, у результаті отримання професійного захворювання на виробництві, що відповідно привело до позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, негативним наслідкам морального характеру, порушенню його нормальних життєвих зв'язків, що вимагають додаткових зусиль для організації життя.
Дані обставини знайшли своє підтвердження поясненнями позивача, матеріалами справи, дослідженими і проаналізованими в ході судового розгляду.
Визначаючи суму морального збитку, суд виходить з розміру позовних вимог позивача, ступеня порушень його життєвих зв'язків, характеру додаткових зусиль в організації подальшого життя, пов’язаних з професійним захворюванням, погіршенням здоров»я та душевного балансу, а також з урахуванням розумності і справедливості вважає позов підлягаючим частковому задоволенню і стягненню з ДП «Добропіллявугілля» ВП ш. “Добропільська” на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 15000 грн.
В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовій збір у розмірі 17,00 грн. та 15,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
На підставі ст.ст.233, 237-1 КЗпП України, Закону України “Про охорону праці”, керуючись ст. ст. 5,10,60, 88,212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ шахта “Добропільська” про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ “Шахта “Добропільська” на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000,00 (п’ятнадцять тисяч) гривень .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства “Добропіллявугілля” ВП “Шахта “Добропільська” на користь держави судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять) гривень та 15 (п’ятнадцять) гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Головуючий суддя С.О. Діденко