Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2 – 4377/10
16 вересня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд
в складі: судді Сарбея О. Ф.,
при секретарі Беднарській А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,
В с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій, просить суд зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належним позивачу на праві власності житловим приміщенням розміром 46/100 частини будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення незаконно встановленої перегородки в приміщенні 1-5 кухня та відновити попередній стан приміщень 1-1, 1-5, 1-6, які находяться у спільному користуванні відповідно до правовстановлюючих документів та стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самовільно, без згоди позивача та відповідних погоджень здійснила перепланування у приміщеннях, які знаходяться у спільному користуванні. Зазначає, що проведене відповідачкою перепланування не відповідає вимогам закону та грубо порушує права позивача, а саме внаслідок проведеного перепланування відповідачем залишилось приміщення площею 9,2 кв.м., що порушує належне право власності ОСОБА_1 на спільні приміщення, оскільки її частка становить 12,4 кв.м. Також, внаслідок проведеного перепланування позивач втратила доступ до опалювального котла та лічильника на електроенергію, які раніше знаходились в приміщенні 1-5 кухня. Крім того, позивач вказує, що на даний час вона не має можливості розпорядитися належним їй правом власності на 46/100 будинку, зокрема відчужити свою частину будинку, оскільки бюро технічної інвентаризації відмовляє в наданні витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в зв'язку з не узаконеним переплануванням, яке здійснила відповідачка.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просять суд їх задоволити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та вказала, що доводи позивача є безпідставними, оскільки перепланування здійснювалось з дозволу позивача за рахунок відповідача, як компенсації за зменшення площі, яка є в спільному користуванні. Також зазначила, що перепланування жилого будинку проведено для підвищення благоустрою будинку і відповідає будівельним нормам, при цьому відповідачці не створюються перешкоди в користуванні житловим приміщенням. Крім того, відповідач вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною вимогою. Оскільки, загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки, а позивач дізналась про те, що здійснюється перебудова ще у 2007 році, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1, належить 46/100 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.11.2003 року. Належна їй частина будинку складається з приміщення 1-3 пл. 16,3 м.кв. - житлова, ? приміщення 1-1 пл. 0,9 кв.м. - тамбур, ? приміщення 1-5 пл. 5,2 кв.м. - кухня, ? приміщення 1-6 пл. 1,8 кв.м. - кладова, 1/2 приміщення коридору пл. 4,5 кв.м.. ОСОБА_2 належать 54/100 частини зазначеного житлового будинку на підставі договору дарування від 16.12.1998 року, які складаються з житлових кімнат 1-4, 1-2 та 1/2 тамбура, ? крильця; коридор 1-1 пл. 8,9 кв.м та кухня 1-5 пл. 10,4 кв.м в загальному користуванні. В спільній власності та спільному користуванні знаходяться: кухня 1-5 пл. 10,4 кв.м, коридор 1-1 пл. 8,9 кв.м, приміщення 1-6 пл. 3,7 кв.м, коридор пл.1,8 кв.м.
Зазначене підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами та сторонами не оспорюється.
Відповідно до експлікації приміщень Хмельницького бюро технічної інвентаризації до плану будинку по АДРЕСА_1, приміщення №1-5, 1-6, 1-7 зазначені, як самовільно побудована або переобладнана площа.
Факт здійснення самовільного перепланування приміщення по АДРЕСА_1, саме відповідачем підтверджується постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 05.03.07р. №66 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на підставі ст. 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення за якою на останню накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. та відміткою про виконання постанови за якою штраф сплачено 05.03.2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 48 Закону України ”Про власність”, власник може вимагати усунення яких-небудь порушень його права, хоча б ці порушення і не були зв'язані з позбавленням користування. Захист права власності здійснюється судом.
Як встановлено під час судового розгляду справи, відповідачем зайнята частка приміщень, які є приміщеннями загального користування, а тому спільною сумісною власністю, але відповідно до вимог діючого законодавства позивач, як співвласник, ніякої згоди на перепланування та зміну внутрішнього виду приміщення не надавала, у зв’язку з чим, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що таким чином відповідач ОСОБА_2 самовільно розпорядилася загальною сумісною власністю, обернувши її в приміщення для особистого користування, чим порушила право позивача на участь у розпорядженні спільними приміщеннями та право на користування спільним майном.
Крім того, як свідчить з пояснень позивачки у суді, дії відповідача призвели також до втрати доступу до належної позивачу частини спільної власності, а тому суд приходить до висновку, що це є порушенням права нормального користування позивачем сумісними приміщеннями.
Вирішуючи питання щодо позовної давності суд виходить з наступного.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи, обставини проведення відповідачем самочинної реконструкції будинку №АДРЕСА_1 були відомі позивачу ще 25.04.2005 року, оскільки остання зверталася до виконуючого обов’язки архітектора міста з заявою в якій просила прийняти міри до громадянки ОСОБА_2 щодо самовільної реконструкції будинку. Тобто, позивач знала про порушення свого права та про особу, яка його порушила.
Позивач не ставить питання про поновлення строку та не надає докази на підтвердження поважності причин його пропуску, відповідач наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску позовної давності, тому суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги через Хмельницький міськрайонний суд в 10-денний строк з дня отримання копії рішення суду.
Суддя: