ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 р. Справа № 2а-6598/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О. В
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 891,91 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не сплачує самостійно обчислену суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” передбачено, що якщо відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Згідно із ч.8 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою вказаною у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, тому суд вважає, що він здійснив всіх заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому проваджені.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстроване в УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська.
Згідно з ч..2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 11.11 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління ПФУ 19.12.2003 р. №21-1, передбачено, що платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно додатку 23.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 5.1.4 названої Інструкції передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.
Відповідач подав до УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська розрахунки самостійно обчислених сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень-квітень 2010 р., відповідно до яких сума страхових внесків складає 1393,92 грн.
Відповідачем частково сплачені кошти у розмірі 502,01грн.
Таким чином, станом на 28.05.2010 року загальна сума заборгованості підприємства перед позивачем становить 891,91 грн.
Нарахована сума внесків відповідачем за вказаний період в установлені законодавством терміни не сплачена. У зв'язку з даними обставинами, у нього виникла прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто недоїмка, на зазначену суму.
Зазначена заборгованість є узгодженою, оскільки складається із суми самостійно обчислених відповідачем страхових внесків.
Частиною 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Статтею 23 цього ж закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не сплачує прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), на користь управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська заборгованість зі сплати страхових внесків за березень-квітень 2010р. в сумі 891,91 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.В. Єфанова