Справа № 2-4932/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                30 серпня   2010 року                                                                                   м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави  в складі:

Головуючого судді Сороки К.М.

При секретарі - Кучарській Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні  суду  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської  районної державної адміністрації Полтавської   області  ,    про визнання дій неправомірними та зобов"язання  нарахування  та виплати  заборгованість   по виплаті одноразової компенсації,за шкоду,заподіяну здоров"ю, -

В С Т А Н О В И В:

           06 квітня   2010 року  ОСОБА_1. (надалі - Позивач) звернулася  до Октябрського районного  суду м.Полтави  з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської  районної   державної адміністрації ,    про  визнання дій неправомірними та зобов"язання  нарахувати  та виплатити  заборгованість по виплаті  одноразової компенсації за шкоду,заподіяну  здоров"ю, посилаючись на те, що вона  є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС І категорії, стала   інвалідом  3  групи з 12.12.2007 року .

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їй  як учаснику ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС  1 категоріїповинні виплачувати одноразову  компенсацію , у розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат. Разом з тим, в 2001 - 2010 рр. вона отримувала таку допомогу в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України, що є значно нижчим ніж передбачено вищевказаним законом.  

Просила визнати дії  відповідача  по невиплаті їй  допомоги  визнати неправомірними та зобов»язати  нарахувати та виплатити  вказану допомогу за 2001 -2010 рік .

    В судовому  засіданні позивачка  позов підтримала   та просила  його задовольнити.

Представник відповідач в судовому  засіданні  проти позову заперечувала  та просила  відмовити в його задоволенні  з підстав,зазначених в письмових запереченнях..

 Інші відповідачі про причини неявки суд не повідомили.    

    Суд, заслухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС  І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1., та відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі  чотирьох   мінімальних заробітних плат.

    Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

    У період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати був таким:

74 грн.     01.01.1999 - 30.06.2000     Закон України № 666-ІV від 25.12.1998

118 грн.     01.07.2000 - 31.12.2001     Закон України № 1766-ІІІ від 01.06.2000

140 грн.

165 грн.     01.01.2002 - 30.06.2002

01.07.2002 - 31.12.2002     Закон України № 2896-ІІІ від 13.12.2001

185 грн.     01.01.2003 - 30.11.2003     Закон України № 372-ІV від 26.12.2002

205 грн.     01.12.2003 - 31.08.2004     Закону України № 380-ІV від 26.12.2002

237 грн.     01.09.2004 - 31.12.2004     Закон України № 1344- V від 27.11.2003

262 грн.

290 грн.

310 грн.

332 грн.     01.01.2005 - 31.03.2005

01.04.2005 - 30.06.2005

01.07.2005 - 31.08.2005

01.09.2005 - 31.12.2005     Закон України № 2285-ІV від 23.12.2004

350 грн.

375 грн.

400 грн.     01.01.2006 - 30.06.2006

01.07.2006 - 30.11.2006

01.12.2006 - 31.12.2006     Закону України № 3235-ІV від 20.12.2005

400 грн.

420 грн.

440 грн.

460 грн.     01.01.2007 - 31.03.2007

01.04.2007 - 30.06.2007

01.07.2007 - 30.09.2007

01.10.2007 - 31.12.2007     Закону України № 749-V від 15.03.2007

    Як вбачається із письмових заперечень проти позову, наданих відповідачами, щорічна допомога на оздоровлення  Позивачу виплачувалась  в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12.07.2005 року " Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка передбачала, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії  таку допомогу в розмірі 100 грн.).

Згідно відповіді  управління праці та соціального захисту  населення Полтавської районної державної адміністрації у Полтавській області від 22.03.2010 р. № 09-2034 ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення була виплачена в наступних розмірах:

-            у 2001 році-  26 грн.70 коп..(грудень)

-            у 2002 році – 26грн.70 коп.  (в січні)

-     у 2003 році - 26 грн. 70 коп. (серпень 2004 р.)

-     у 2004 році - 26 грн. 70 коп. (травень 2004 р.)

-     у 2005 році - 26 грн. 70 коп. (березень 2005 р.)

-     у 2006 році - 100 грн. (березень 2006 р.)

-     у 2007 році - 100 грн. (січень 2007 р.)

-             у 2008році – 90 грн.( квітень)

-             у 2009 році – 90 грн.(січень(

    Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

    У відповідності  до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

    Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

    Також необхідно зазначити, що зазначена Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом  (прийнятим на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між її нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.

            Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "     Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 .

          Отже, позивач мав право на отримання в 2000-2010 роках щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

              Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (п. 37 ст. 77), рішень Конституційного Суду України щодо конституційності норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалося, тому вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2006 року не підлягають задоволенню.

             Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

                 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним.

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                Тому ч. 4 ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І категорії в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат.

            Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.

                        Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).

      Таким чином,  суд вважає належними відповідачами щодо вимог Позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення  Управління праці та соціального захисту населення  Полтавської районної державної адміністрації.

           Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

              Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.

             За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем  порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2001-2005 та 2007-2010 роках та необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення  Полтавської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та нарахувати Позивачці за вказаний період у встановлених ч. 4 ст. 48 вищезазначеного Закону розмірах.

Щодо пропущення строку позивачем звернення до суду про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  на чому наполягає відповідач в своїх письмових запереченнях, суд дійшов наступних висновків.

           Як вбачається із змісту Закону України "     Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та бюджетної програми 2501250 "Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення…" виплата щорічної разової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території.  Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Тому суд, вважає, що позивачем строк звернення до суду із зазначеного питання не пропущено.

    Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача   вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації  , щодо  не нарахування Позивачу щорічної разової грошової допомоги в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

    Отже зазначені вимоги підлягають задоволенню.

             На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ч. 4,5 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішеннями Конституційного Суду України від  09.07.2007 року № 6-рп/2007,  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008,   ст.ст.5,10,60.88.212-215,218 ЦПК України,  суд,-  

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення   Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області    про стягнення розміру недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відповідача Управління праці та соціального захисту населення  Полтавської районної державної адміністрації  Полтавської області щодо перерахунку  ОСОБА_1  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2001-2005 та 2007 -2010  рр.  - протиправною.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення   Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області  здійснити перерахунок та нарахувати  ОСОБА_1   щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за період з 2001 -2005 та 2007-2010  рр. , передбачену ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат,  з розміру  мінімальної  заробітної плати встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації Полтавської області  судові витрати на користь державив  сумі 3 грн.40 коп.

На рішення  може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня  його проголошення до Апеляційного суду полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави.

Суддя                                                                                                                К.М.Сорока.