Справа 22-832 ас Головуючий у 1 інстанції Корнеєва І.В.
Категорія 42 Доповідач Червинська М.Є.
ПОСТАНОВА Іменем України
26 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є.
Суддів: Резнікової Л.В., Бабенка П.М.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайонного суду від 27 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Димитрівському міському центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді Димитрівської міської ради про зобов"язання видати довідку, визнання неправомірними дій, відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
Постановою Красноармійського міськрайонного суду від 27 лютого 2006 року Димитрівська міська рада зобов"язана видати позивачці довідку про розмір заробітної плати за період її роботи у Димитрівському міському центрі соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді за період з 1 січня 2000 року до 17 грудня 2003 року, який встановлений рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 27 травня 2005 року, в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати постанову в частині відмови в задоволенні вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб міського центру та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що суд необгрунтовано не
задовольнив її вимоги, прийшов до неправильного висновку щодо пропуску нею строку для звернення до суду.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала в Димитрівському міському центрі соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, 17.12.2003 року була звільнена з роботи в зв"язку з досягненням граничного віку знаходження на службі в органах місцевого самоврядування, рішенням суду, яке набрало законної сили, з центру на користь позивачки стягнута заборгованість по належним її виплатам, тому суд дійшов до висновку, що Димитрівська міська рада, в зв"язку із ліквідацією центра, зобов"язана надати позивачці довідку із включенням до неї всіх сум, встановлених рішенням суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій посадових осіб та відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачка пропустила строк на звернення до суду з такими вимогами.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання неправомірними дій посадових осіб, відшкодування моральної шкоди за підстав пропуску строку на звернення до суду - скасування, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Рішення суду в частині зобов"язання Димитрівської міської ради надати позивачці довідку про заробітну плату, розмір якої встановлений рішення суду, яке набрало законної сили, сторонами не оскаржене. Апеляційний суд не вбачає порушень, які призвели до неправильного вирішення справи, тому не виходить за межі апеляційної скарги позивачки. Рішення суду в частині зобов"язання видати довідку про заробітну плату підлягає залишенню без змін.
Проте з висновками суду в решті частині поголитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
Встановлено, що позивачка працювала в центрі з 1.05.2001 року спеціалістом, керівником відділу, наказом відповідача від 17.12.2003 року звільнена з роботи в зв"язку із досягненням граничного віку знаходження на службі в органах місцевого самоврядування.
Звернувшись до суду з позовом, позивачка посилалась на неправомірність дій посадових осіб центру - головного бухгалтера ОСОБА_3 та директора центру Кислицької Л.М., пов"язаних з видачею довідки про заробітку плату, яку вона отримувала в центрі. Позивачка вважала неправомірними дій посадових осіб центру в зв"язку з тим, що довідка про заробітну плату, з якою вона ознайомилась 25.12.2003 року, та яка видана для нарахування пенсії, не відповідає відомостям про заробітну плату за січень, липень-грудень 2002 року. Вказані дії по видачі довідки позивачка просила визнати неправомірними та стягнути з посадових осіб моральну шкоду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виникли між сторонами правовідносини регулювались вимогами глави 31-А ЦПК України, у відповідності з вимогами ст. 248-5 ЦПК позивачка пропустила строк на звернення до суду з позовом. З таким висновком суду погодитись неможливо.
Вимоги позивачки про визнання неправомірними дій посадових осіб не випливали з вимог глави 31-А ЦПК України. Позивачка знаходилась з центром у трудових відносинах, будь-які її вимоги стосовно заробітної плата, надання довідки про заробітну плату регулювались вимогами КЗпП України, тому поширення на виникли правовідносини норм глави 31-А безпідставно. Крім того, висновок суду про пропуск строку на звернення до суду є також необгрунтованим, оскільки з довідкою позивачка ознайомилась 25.12.2003 року, вперше до суду із скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України про визнання неправомірними дій посадових осіб центру позивачка звернулась 16 лютого 2004 року (а. с. 152).
Позовні вимоги позивачки про визнання неправомірними дій посадових осіб центру щодо видачі неналежної довідки про розмір заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Встановлено, що позивачка працювала в Димитрівському міському центрі соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, на час звільнення її була видана довідка про заробітну плату для нарахування пенсії, з розміром зазначених в довідки виплат позивачка не погодилась та звернулась до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості по заробітній платі. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 27 травня 2005 року з центра на користь позивачки було стягнуто заробітна плата в розмірі 800,07 гривень, компенсація частини втраченого заробітку, середній заробіток за час затримки розрахунку, а всього 7320,05 коп. (а. с. 73-80). Таким чином, спір між власником та робітником щодо розміру належних сум по заробітній платі був вирішений судовим рішенням.
Відповідно до вимог ст.49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов"язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
У встановленому законом порядку власник видав позивачці довідку про заробітну плату, та обставина, що рішенням суду були стягнуті ще суми заборгованості, які позивачка не отримувала під час роботі в центрі не свідчить про те, що центром порушені права та інтереси позивачки. Посадові особи центру відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підписали довідку про заробітну плату, діяли в межах своїх повноважень, підстав для висновку, що їх дії неправомірні немає.
Оскільки немає підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання неправомірними дій посадових осіб, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 195,198, 200, 202 КАС України, апеляційний суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Красноармшського міськрайонного суду від 27 лютого 2006 року в частині вирішення спору про визнання неправомірними дій посадових осіб та відшкодування моральної шкоди скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій по видачі заробітної плати, відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.