Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2010 року Справа № 2а-8114/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Гришиній О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцією від 25.03.2010 № 0000132340/0, від 28.04.2010 № 0000132340/1, від 19.07.2010 № 0000132340/2, від 29.09.2010 № 0000132340/3, -
В С Т А Н О В И В:
29 жовтня 2010 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцією від 29.09.2010 № 0000132340/3.
В судовому засіданні 06 грудня 2010 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати незаконними та скасувати повідомлення-рішення прийняті Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцією від 25.03.2010 № 0000132340/0, від 28.04.2010 № 0000132340/1, від 19.07.2010 № 0000132340/2, від 29.09.2010 № 0000132340/3. В обґрунтування позову позивач зазначив таке. Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією проводилась планова виїзна перевірка ПП «Ремікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 12.03.2010 року № 365/23/31379818, який було підписано із запереченнями і отримано один примірник з окремими додатками 12 березня 2010 року. Заперечення до акту перевірки № 365/23/31379818 від 12.03.2010 року (вихідний номер 50 від 17.03.2010 року) Приватним підприємством «Ремікс» було вручено Краснодонській ОДПІ 17 березня 2010 року. На підставі акту перевірки від 12.03.2010р. №365/23/31379818 Краснодонською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 р. N 0000132340/0 про оплату податку на додану вартість у сумі 13160,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 6580,00 грн., на загальну суму 19740,00 грн. Після оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.03.2010р. №0000132340/0 Краснодонською ОДПІ на підставі п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених Наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253 (у редакції Наказу ДПА України від 27 травня 2003 р. N 247) було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010р. №0000132340/1, яким було встановлено новий граничний термін сплати податкового зобов’язання. За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 25.03.2010 року до ДПА в Луганській області (вих.№87 від 11.05.2010року) було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010р. №0000132340/2 з новим граничним терміном сплати податкового зобов’язання. За результатами оскарження до ДПА України (вих.№ 120 від 23.07.2010 року) було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010р. №0000132340/3 з новим граничним терміном сплати податкового зобов’язання. Останнім рішенням про результати розгляду повторної скарги, винесеним ДПА України 23.09.2010р. №9793/6/25-0115, яке підприємство отримало 27.09.2010р. (вх.№263), скарга ПП «Ремікс» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 р. N 0000401740/0 залишено без змін. ПП «Ремікс» вважає податкові повідомлення-рішення від 25.03.2010 р. N 0000132340/0, від 28.04.2010р. №0000132340/1, від 19.07.2010р. №0000132340/2 та від 29.09.2010р. №0000132340/3 незаконними і просить їх скасувати з таких підстав. Відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказуючи на порушення Позивачем п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), згідно якої, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Але висновок про донарахування податку на додатну вартість згідно зі п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, без посилання на відповідні докази, що вказують на наявність у діях ПП «Ремікс» порушення вказаного Закону, а донарахування ПДВ здійснено без урахування фактичних обставин відображення в обліку господарської операції, яка на думку податкових інспекторів означає ліквідацію основних засобів за самостійним рішенням платника податків. В акті перевірки від 12.03.2010р. №365/23/31379818 зазначено, що до бази оподаткування за жовтень 2007 року не включено суму податкового зобов'язання у розмірі 13160 грн., з суми 65799,22 грн. по операціях з ліквідації виробничих фондів за самостійним рішенням платника, яке розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи - 1 - за звичайними цінами, але не менше балансової вартості. Але ПП «Ремікс» не приймало рішення про ліквідацію основних фондів в четвертому кварталі 2007 року ПП «Ремікс», що обґрунтовується наступним. Так, за період з жовтня 2001р. по березень 2002р. ПП «Ремікс» здійснило поліпшення орендованої будівлі, розташованої за адресою м. Краснодон, вул. Першокінна, 1 для розміщення торгівельної точки (продукти харчування). Сума понесених витрат становила 84101,76 гривень. Зазначене приміщення згодом перейшло у власність ПП «Ремікс» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.03.2005р. приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Луганською області Кузьменко О.В. за реєстровим №390, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.06.2006р. за №9574871, та зареєстрованого в МБТІ м. Краснодон в реєстровій книзі за реєстровим №760. В подальшому ПП «Ремікс» здійснило продаж зазначеного нежитлового приміщення загальною площею 134,9 кв. м, що розташовано за адресою: Луганська область, місто Краснодон, вулиця Першокінна, будинок 1 за договором купівлі-продажу від 27 червня 2006р. (зареєстровано у реєстрі за №1504, посвідчено приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області Некриловим К.Ю.). Як вказувало ПП «Ремікс» у своїх запереченнях до акту перевірки № 365/23/31379818 від 12.03.2010 року, колишній бухгалтер ПП «Ремікс» при ліквідації відповідного об'єкта основних засобів у зв'язку з продажем у другому кварталі 2006 року, через помилку не списала в бухгалтерському та податковому обліку частину балансової вартості даного об'єкту - вартість поліпшень, що становила з урахуванням зносу - 65799,22 грн. У жовтні 2007 року, під час виявлення бухгалтерської помилки, колишнім бухгалтером ПП «Ремікс» було складено акт списання основних засобів (типова форма №ОЗ-3) на суму 65799,22 грн., внаслідок неможливості використання за первісним призначенням, через відсутність у ПП «Ремікс» права власності на користування приміщенням за адресою: м.Краснодон, вул. Першокінна, 1. Як вбачається з акту перевірки від 12.03.2010р. №365/23/31379818, даний акт було надано позивачем під час проведення перевірки. Наявність бухгалтерської помилки випливає з того, що акт списання основних засобів по формі ОЗ-З потрібно було скласти у червні 2006 року у складі первісної вартості реалізованого об'єкта - нежитлового приміщення. Отже, момент виникнення податкових зобов'язань в даному випадку - це дата відчуження (продажу) об'єкта 1 групи (нежитлове приміщення, у т.ч. його невідокремлювані поліпшення) за договором купівлі-продажу від 27 червня 2006 року. І на цей момент податкові зобов'язання з ПДВ були визначені вірно, з вартості продажу зазначеного приміщення за його оцінкою, що підтверджується результатами попередньої податкової перевірки ПП «Ремікс», якою було охоплено період з 01.10.2005 року по 30.09.2007 року. Порядок виправлення помилок в бухгалтерському обліку регулюється нормами П(С) БУ 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Мінфіну від 28.05.99 р. № 137. Згідно п. 4 дані положення виправлення помилок, допущених в попередніх роках, здійснюється шляхом коректування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо така помилка впливає на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Відомості про виправлення помилок минулих років оформляють бухгалтерською довідкою і записують в регістри бухгалтерського обліку в місяці складання такої довідки. З цього вбачається, що колишнім бухгалтером ПП «Ремікс» при формуванні записів в бухгалтерському обліку в частині відображення списання вартості поліпшень проданого в минулому році об'єкту основних засобів проводкою Дт 97 «Інші витрати» Кт 103 «Будівлі та споруди» на суму 65799,22 грн. було порушено норми П(С)БО 6, а не норми п. 4.9 ст. 4 та п.п. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Державна податкова адміністрація України в своїх листах від 06.05.2001р. №2235/6/16-1215-26 та від 23.07.2003р. №6455/6/15-1116 вказала, що перелік документів, які повинні подаватися податковому органу залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акти на їх списання. Тобто навіть якщо акт на списання поліпшень орендованого майна був би складений за формою ОЗ-З у 2006 році як операцію з ліквідації основних засобів, то об'єкт оподаткування ПДВ і в цьому випадку не виникає, бо причиною ліквідації в акті зазначено неможливість використання об'єкту за первісним призначенням через відсутність у ПП «Ремікс» права власності на користування приміщенням. Отже, платник податку надав податковому органу документи, що виключають використання ОЗ у майбутньому за його первісним призначенням. Як слідує з принципу превалювання сутності над формою, передбаченого статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові інспектори повинні перевіряти правильність оподаткування реально здійснених підприємством фінансово-господарських операцій, а не притягувати під оподаткування та штрафні санкції помилково відображені бухгалтерські операції. Таким чином, враховуючи те, що у жовтні 2007 року операцій з ліквідації основних фондів за самостійним рішенням ПП «Ремікс» не відбувалося, підстав для нарахування податкових зобов'язань за п. 4.9 ст. 4, п.п. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідача не було. З метою отримання висновку незалежного експерта із спірного питання підприємство звернулося до аудиторської фірми «Ліга» щодо проведення перевірки з питання правильності відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій з основними фондами, а саме проведення поліпшення орендованого нежитлового приміщення, наступного викупу та продажу фізичній особі нежитлового приміщення з невід'ємними поліпшеннями. З рішення КОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 28.04.2010 року № 7238/23-219 виходить, що підприємством для перевірки були надані наступні первинні документи: акт списання основних засобів від 03.10.2007 року, бухгалтерську довідку. Факт бухгалтерського проведення операції з списання БМР підтверджено записом у Головній книзі підприємства за жовтень 2007 року. Тому, посилання перевіряючих в акті перевірки №365/23/31379818 від 12.03.2010р. на те, що їм не були надані первинні документи, не відповідає дійсності. Наявність первинних документів підтверджено додатком 4 до акту перевірки від 12.03.2010 року № 365/23/31379818. Приватне підприємство «Ремікс» не надало для перевірки реєстри, журнали-ордери складені за правилами бухгалтерського обліку тільки тому, що податковий орган не має права вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, про що ПП «Ремікс» повідомило Краснодонську ОДПІ листами №28 від 19.02.2010 року та №35 від 25.02.2010 року. Слід окремо вказати, що акт перевірки №365/23/31379818 від 12.03.2010р., на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення був підписаний з запереченнями, які в письмовому вигляді подано до Краснодонської ОДПІ від 17.03.2010 року №51. Але з тексту відповіді КОДПІ (лист №4733/23-308 від 19.03.2010р.) витікає, що заперечення ПП «Ремікс» не було розглянуто по суті, бо, по-перше, у цьому листі немає обґрунтування правомірності здійснення донарахування податків; по-друге, розгляд заперечень до акту перевірки на спільному засіданні комісії з розгляду спірних питань за участю представника ПП «Ремікс» відбулося формально 22 березня 2010 року о 12 год. 00 хв, оскільки представнику підприємства на цьому засіданні було вручено заздалегідь підготовлену відповідь - лист №4733/23-308 від 19.03.2010р., в якому здебільшого процитований акт перевірки і немає переконливих доказів обґрунтованості здійснених донарахувань. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення від 25.03.2010р., № 0000132340, від 28.04.2010р. №0000132340/1, від 19.07.2010р. №0000132340/2, від 29.09.2010р. №0000132340/3, прийняті Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцією.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав суду письмові заперечення від 16.11.2010 № 21316/10-015, в яких послався на таке. На підставі ч. 1 ст.111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509 Про державну податкову службу в Україні'' та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП „Ремікс” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 12.03.2010 року № 365/23/31379818, та донараховано податок на додану вартість у сумі 19740 грн. в т.ч. податок на додану вартість-13160 грн. та застосована штрафна(фінансова) санкція - 6580 грн. ПП «Ремікс» безпідставно не погоджено з податковим повідомленням –рішення від 29.09.2010 року № 0000132340/3 до акту планової виїздної перевірки від 12.03.2010 року № 365/23/31379818 з питань заниження податку на додану вартість в сумі 13160 грн. згідно з п.4.9. ст..4, п.п.6.1.1 п.6.1. ст.6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „ Про податок на додану вартість” по операції зі списання основних засобів, а саме будівельно-монтажні роботи в жовтні 2007 року. Перевіркою встановлено, що у жовтні 2007 року списані будівельно-монтажні роботи на суму 84101,76 гривень. Зроблені відповідні бухгалтерські записи Дт13 «Знос (амортизація) необоротних активів» Кт 103«Будівлі та споруди» на суму 18302,54 грн, - списана сума амортизованої частини будівельно-монтажних робіт; Дт 97 «Інші витрати» Кт 103 «Будівлі та споруди» на суму 65799,22 грн. - списана залишкова вартість необоротних активів. Зазначені операції підтверджені первинними документами: актом на списання об'єкту основних засобів (ф.ОЗ-3) та бухгалтерською довідкою. Станом на 01.01.2007 року згідно даних головної книги сальдо по рахунку 103 «Основні засоби» становить 87745,76 гривень. В жовтні 2007 року також згідно даних головної книги, відображено вибуття основних засобів по кредиту рахунка 103 на суму 84101,76 грн. На прохання перевіряючих надати документи, що підтвердили б факт вибуття БМР, надані акт на списання об'єкту основних засобів (ф. ОЗ-З), а саме БМР по магазину „Норма» від 03.10.07, та бухгалтерську довідку також на списання БМР по магазину «Норма», де суми первісної вартості списаного і об'єкту БМР повністю співпадають з даними головної книги. Інші документи на вибуття БМР не надавались. До перевірки були надані документи, а саме акт на списання об'єкту основних засобів (ф.ОЗ-3) де зазначено, що в жовтні 2007 року було списано БМР балансовою вартістю 65799. гривень. Тому вважаємо, що факт списання об'єкту основних засобів підтверджений. Також підприємство висловлює свої заперечення тим, що причиною ліквідації об'єкту основних засобів є неможливість використання об’єкту за первісним призначенням через відсутність у ПП «Ремікс» права власності на користування приміщення, платник податку надав податковому органу документи, що доводять вимушений характер ліквідації. Проте, акт на списання об'єкту основних засобів (ф.ОЗ-3) підтверджує лише факт ліквідації об'єкту, але ні яким чином не вимушений характер цієї ліквідації, від платника отримано лише усні пояснення стосовно належності БМР, які саме це були покращення документально не встановлено, тому заперечення про неможливість їх подальшого використання не обгрунтовані і не підтверджені документально. Краснодонська ОДПІ вважає, що факт ліквідації та самостійного рішення платника податків ліквідувати об'єкт основних фондів доведений і підтверджений, тому донарахування ПДВ правомірні. Документально підтверджено, що ПП „Ремікс у період з жовтня 2001 року по березень 2002 року здійснювало поліпшення орендованої будівлі для розміщення торгівельної точки за адресою м. Краснодон, вул. Першоконна, 1. Сума понесених витрат становила 84101,76 грн. На зазначену суму ПП „Ремікс" сформувало групу 1 та
нарахувало амортизаційні відрахування. Згодом зазначена будівля перейшла у власність ПП
„Ремікс" на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2005 року №390 (вартість придбання 35016 грн.). У висновку ДПА в Луганській області зазначено, що в подальшому ПП „Ремікс" здійснило продаж зазначеного приміщення за договором купівлі-продажу від 27.06.2006 року (продажна вартість 34889,06 грн.). В акті перевірки зазначено, що у жовтні 2007 ПП „Ремікс" ліквідувало групу 1 (поліпшення магазину „Норма") згідно з актом списання основних засобів від 03.10.2007 року (ф.ОЗ-3) та бухгалтерською довідкою у зв'язку неможливістю використання його в майбутньому за первісним призначенням. В бухгалтерському обліку дана операція відображена такими проводками: Дт 13 „Знос (амортизація) необоротних активів" Кт 103 „Будівлі та споруди" на суму 18302,54 грн. (списана сума амортизованої частини будівельно-монтажних робіт); Дт 97 „Інші витрати" Кт 103 „Будівлі та споруди" на суму 65799,22 грн. (списана залишкова вартість необоротних активів). Перевіркою зроблено висновок, що в порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" ПП „Ремікс" не включило до бази оподаткування податком на додану вартість операцію з ліквідації основних фондів за самостійним рішенням платника податку. Внаслідок зазначеного порушення відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість" перевіркою визначено заниження на 13160 грн. податку на додану вартість. Краснодонська ОДПІ за результатами перевірки сформувало та видала ПП "Ремікс" податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 року № 0000132340/0, яким визначила 13160 грн. податку на додану вартість і 6580 грн. штрафної санкції. Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2010р. №0000132340/3, тобто рішення яке прийнято після розгляду скарги ПП „Ремікс” ДПА України, є законним, обгрунтованим, та таким, що прийнято відповідно до чинного законодавства України.
На підставі викладеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Ремікс” відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.
Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 ВР, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.
В судовому засіданні встановлено, що ПП «Ремікс» до бази оподаткування за жовтень 2007 року не включено суму податкового зобов’язання у розмірі 13160, 00 грн. з суми 65799,22 грн. по операціях з ліквідації основних виробничих фондів за самостійним рішенням платника, яке розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 – за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. ПП «Ремікс» у жовтні 2007 року ліквідовано будівельно-монтажні роботи, згідно акту списання основних засобів (група 1) від 03.10.2007 року на суму 65799,22 грн., сума зносу становить 18302,54 грн. в бухгалтерському обліку дана операція відображена такими проводками: Дт13 «Знос (амортизація) необоротних активів» Кт 103 «Будівлі та споруди» на суму 18302,54 грн. – списана сума амортизованої частини будівельно-монтажних робіт; Дт 97 «Інші витрати» Кт 103 «Будівлі та споруди» на суму 65799,22 грн. – списана залишкова вартість необоротних активів. Зазначена операція підтверджена первинними документами: актом на списання об’єкту основних засобів (Ф-ОЗ-3) та бухгалтерською довідкою. (а.с. 58-59)
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2 ст. 3 цього ж закону бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник – фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) – підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а вразі подання декларації в електронній формі – електронним підписом осіб (які підписують декларації), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи, для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені якої складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до ст. 8 Закону №996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Статтею 3 цього ж закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Посилання позивача на те, що колишній бухгалтер ПП «Ремікс» через помилку, при ліквідації відповідного об’єкта основних засобів у зв’язку з продажем у другому кварталі 2006 року, не списала в бухгалтерському та податковому обліку частину балансової вартості даного об’єкту – вартість поліпшень, що становила з урахуванням зносу – 65799,22 грн., не спростовують фактів встановлених перевіркою податкового органу, а саме складання 03 жовтня 2007 року акту списання основних засобів, що підтверджують факт ліквідації та самостійного рішення платника податків ліквідувати об’єкт основних фондів.
Проаналізувавши вищенаведені норми права та дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що ПП «Ремікс» занижено податкове зобов’язання за жовтень 2007 року від списання основних фондів на суму 13160,00 грн., тому податкові повідомлення-рішення від 25.03.2010 № 0000132340/0, від 28.04.2010 № 0000132340/1, від 19.07.2010 № 0000132340/2, від 29.09.2010 № 0000132340/3, якими визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем 13160 грн., за штрафними санкціями у сумі 6580,00 грн., а всього 19740 грн. є обґрунтованими та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення ухвалене не на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Ремікс" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією від 25.03.2010 № 0000132340/0, від 28.04.2010 № 0000132340/1, від 19.07.2010 № 0000132340/2, від 29.09.2010 № 0000132340/3, відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 22 грудня 2010 року.
Суддя О.О. Цицюра