У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 15265/10 Головуючий в 1-й інстанції – Круговий О.О.
Категорія – 52 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Автоспецекскавація-2» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року скасувати в частині відмови у поновленні на роботі та стягненні заробітку за час вимушеного прогулу та в цій частині постановити нове рішення, яким:
ОСОБА_1 поновити на посаді майстра виробничої дільниці Підприємства «Автоспецекскавація-2».
Стягнути з Підприємства «Автоспецекскавація-2» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10106 грн. (десять тисяч сто шість) грн. 39 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 630 грн. 00 коп. підлягає негайному виконанню.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року в частині стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку в сумі 7987 грн. 77 коп. за період з 06.08.2009 року по 07 вересня 2010 року скасувати.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 15265/10 Головуючий в 1-й інстанції – Круговий О.О.
Категорія – 52 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Автоспецекскавація-2» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з 14 липня 2009 року по 04.08.09р. на посаді виконроба та з 05.08.2009 року його було безпідставно звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України. За 16 днів роботи ним було отримано 109,49 гривень і не було проведено розрахунку при звільненні. Вважає своє звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України незаконним та просив визнати недійсним та скасувати наказ № 69 від 05.08.2009 року про його звільнення, поновити його на роботі на посаді виконавця робіт, стягнути з відповідача на його користь недонараховану заробітну плату за 16 робочих днів 2009 року та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2009 року по час поновлення на роботі в сумі 19869,76 гривен, 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати, понесені ним по розгляду справи у сумі 1874,5гривень.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року позов задоволено частково: визнано недійсним наказ № 69 від 05 серпня 2009 року, складений підприємством «Автоспецекскавація-2» про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КзпП України та скасовано його; стягнуто з підприємства «Автоспецекскавація-2» на користь ОСОБА_1 недонараховану заробітну плату за 16 робочих днів 2009 року у розмірі 348 (триста сорок вісім) гривень 59 копійок з відрахуванням від зазначеної суми обов'язкових платежів та податків до бюджету України; заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 7987 грн. 77 коп. за період з 06.08.2009 року по 07 вересня 2010 року; спричинену моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень; витрати з надання правової допомоги у сумі 245 (двісті сорок п»ять) гривень 51 копійку; витрати, пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи у сумі 1032 (одна тисяча тридцять дві) гривні; вирішено питання щодо судових витрат. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2010 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року в частині стягнення заробітної плати за 16 робочих днів 2009 року у розмірі 348 грн.59 коп. з відрахуванням від зазначеної суми обов’язкових платежів та податків до бюджету України допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового, по суті його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх матеріалами справи, вислухавши позивача, колегія суддів вважає що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Судом установлено, що позивач працював у відповідача на посаді майстра виробничої дільниці з 14 липня 2009 року та наказом відповідача від 05 серпня 2009 року № 69 був звільнений з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків). За 16 днів роботи ним було отримано 109,49 гривень.
Суд першої інстанції, дослідивши усі докази у справі, обґрунтовано, керуючись ст.ст.40 п.3, 237-1 КЗпП України, ст.88 ЦПК України, визнав недійсним наказ № 69 від 05 серпня 2009 року про звільнення позивача за п.3 ст. 40 КзпП України та скасував його; стягнув з підприємства «Автоспецекскавація-2» на користь ОСОБА_1 недонараховану заробітну плату за 16 робочих днів 2009 року у розмірі 348 (триста сорок вісім) гривень 59 копійок з відрахуванням від зазначеної суми обов'язкових платежів та податків до бюджету України; спричинену моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень; витрати з надання правової допомоги у сумі 245 (двісті сорок п»ять) гривень 51 копійку; витрати, пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи у сумі 1032 (одна тисяча тридцять дві) гривні.
Доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача на його користь заробітної плати відповідно до середньої заробітної плати штатного працівника у сфері будівництва за червень 2010 року та про те, що при прийняті на роботу йому було встановлено заробітну плату в розмірі 5000 грн. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно штатному розпису заробітна плата майстра виробничої дільниці складає 630 грн. (а.с.14) і будь-яких доказів на спростування зазначеного позивачем не надано.
При визначенні суми відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог справедливості та розумності, керуючись ст.237-1 КЗпП України.
Доводи позивача в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди менше, ніж ним заявлено в позові, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині поновлення його на роботі та стягненні заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем заявлено позовні вимоги про поновлення його на посаді виконавця робіт, а він працював на посаді майстра виробничої дільниці і в штатному розписі відповідача відсутня посада виконавця робіт.
Проте з такими висновками погодитись не можливо, оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснив, що він писав заяву про прийняття його на роботу на посаду виконавця робіт, а якщо в штатному розписі ця посада значиться – майстер виробничої дільниці, то просив поновити його на посаду майстра виробничої дільниці. Суд першої інстанції не роз’яснив позивачу належним чином можливість уточнити в цій частині позовні вимоги.
Оскільки суд першої інстанції визнав недійсним наказ № 69 від 05 серпня 2009 року про звільнення позивача за п.3 ст.40 КзпП України та скасував його, то він у відповідності зі ст. 235 КЗпП України, повинен був вирішити питання про поновлення позивача на роботі на посаді майстра виробничої дільниці. За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині поновлення на роботі на посаді майстра виробничої дільниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить із заробітної плати позивача за відпрацьований період.
З матеріалів справи (а.с.15) вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 28,63 грн. Період вимушеного прогулу 06 серпня 2009 року по 23 грудня 2010 року. Заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь, становить 10106 грн. 39 коп.
Згідно п.п.2,4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що р ішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року в частині стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку в сумі 7987 грн. 77 коп. за період з 06.08.2009 року по 07 вересня 2010 року підлягає скасуванню, оскільки дані позовні вимоги позивачем не заявлялись і суд вийшов за межі позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року скасувати в частині відмови у поновленні на роботі та стягненні заробітку за час вимушеного прогулу та в цій частині постановити нове рішення, яким:
ОСОБА_1 поновити на посаді майстра виробничої дільниці Підприємства «Автоспецекскавація-2».
Стягнути з Підприємства «Автоспецекскавація-2» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10106 грн. (десять тисяч сто шість) грн. 39 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 630 грн. 00 коп. підлягає негайному виконанню.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року в частині стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку в сумі 7987 грн. 77 коп. за період з 06.08.2009 року по 07 вересня 2010 року скасувати.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді