АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 15195/10 Головуючий 1 інстанції Сухоруков А.О.
Категорія 79 Доповідач Пищида М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Баранніка О.П.
суддів Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.
при секретарі Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2010 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ващинської Марини Миколаївни про поновлення строку на оскарження, визнання дій з винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та накладення арешту на майно незаконними та скасування вказаних постанов, -
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ващинської Марини Миколаївни, посилаючись на те, що 26.03.2010 року остання на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року відкрила виконавче провадження. Разом з тим, вище вказане рішення суду заявницею було оскаржено до апеляційного суду, і тільки 05 липня 2010 року у задоволенні її апеляційної скарги було відмовлено, рішення суду залишено без змін. Про відкриття виконавчого провадження, а також існування постанов про стягнення виконавчого збору і накладення арешту на майно, заявниця дізналась лише 28.07.2010 року після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Вважає, що оскільки рішення районного суду набрало законної сили лише з 05.07.2010 року, то видача Самарським районним судом виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження 26.03.2010 року були неправомірними, а відтак постанова про стягнення виконавчого збору та арешту майна були винесені незаконно.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2010 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (а.с. 55).
Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
Скасовано постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 02.04.2010 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.08.2010 рок по виконавчому провадженню НОМЕР_1.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу районного суду, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і постановити нову ухвалу, якою її скаргу задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості 3894,64 грн. та судові витрати (а.с. 5-7, а.с. 29-31), на підставі виконавчого листа, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 25.03.2010 року (а.с. 39), державним виконавцем було відкрито виконавче провадження 26.03.2010 року (а.с. 23). ОСОБА_1 оскаржувала рішення суду першої інстанції, проте ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року апеляційну скаргу залишено без розгляду у зв’язку з пропущенням строку подачі апеляційної скарги та відсутністю клопотання про поновлення строку (а.с. 10). Отже, на момент видачі виконавчого листа, а саме 25 березня 2010 року, у Самарського районного суду не було законних підстав, передбачених Цивільно процесуальним кодексом України, для відмови у видачі такого листа стягувачу.
За таких обставин суд першої інстанції законно і обґрунтовано прийшов до висновку, що державний виконавець відкриваючи провадження діяв в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», будь-яких прав та свобод ОСОБА_1 не порушив, а тому в задоволенні її скарги в цій частині повинно бути відмовлено.
В іншій частині ухвала районного суду не оскаржується.
Доводи, вказані заявницею в апеляційній скарзі про те, що суд неповно зґясував обставини по справі, а наданим її доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування ухвали суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 312 ЦПК України колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: