АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 14996/10 Головуючий в 1 інстанції - Омеко М.В.
Категорія - 57 Доповідач - Пищида М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Баранніка О.П.
суддів - Пищиди М.М, Кіктенко Л.М.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Томаківського районного нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та визнання правочину недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом, посилаючись на те, що лише 27 травня 2010 року він дізнався про посвідчення відповідачем договору купівлі-продажу від 28.12.2005 року 16/24 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладеного між продавцем – Приватним виробничо-комерційним підприємством «Омікс» та покупцем – ОСОБА_4 Дії нотаріуса при посвідченні договору позивач просив визнать протиправними через невиконання ним вимог ч. 4 ст. 44 ЗУ «Про нотаріат», а вище зазначений договір недійсним.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 95-96).
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2005 року приватний нотаріус Томаківського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчив спірний договір купівлі-продажу 16/24 нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 укладеного між ПВКП «Омікс» та ОСОБА_4 Договір було посвідчено відповідно до вимог чинного на час укладення договору Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка діяла станом на 28.12.2005 року. Обов’язок нотаріуса отримувати витяг із Єдиного державного реєстру згідно зі ст. 44 ЗУ «Про нотаріат», виникла тільки після внесення змін до закону 01.10.2008 року. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2006 року, у зв’язку з ліквідацією підприємства, яке було стороною по справі, було припинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до МКВП «Омікс» про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Тобто, саме з лютого 2006 року позивач знав про порушення свого права.
Згідно до вимог ст. 261 ЦК України обчислення позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 ЦК України строк позовної давності для даного спору складає три роки, а тому і вимоги позивача, пред’явлені до суду першої інстанції лише у червні 2010 року виходять за межі строків позовної давності.
При таких обставинах, суд обґрунтовано відповідно до вимог чинного законодавства застосував строк позовної давності, оскільки в судовому засіданні були подані відповідні заяви від представників відповідача та третьої особи (а.с. 76-77).
Доводи, вказані позивачем в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з’ясував обставини по справі, а наданим його доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: