Судове рішення 22-27258/10 від 11.01.2011

Судове рішення #13072427

Справа №22-27258/10

У К Р А Ї Н А

Головуючий у 1 інстанції - Пономаренко Н.В.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Амеліна В.І.

при секретарі - Молодій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року в справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» про виселення

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року позов КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задоволено.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн. на користь КП «Спецжитлофонд» .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Зазначили, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд встановив, що вони проживають в зазначеній кватирі у зв’язку із тим, що їх житло було знищено внаслідок пожежі. Одночасно із цим, судом при вирішенні питання про виселення з займаної квартири не було застосовано спеціальну норму Житлового кодексу України, що стосується проживання у жилих приміщеннях фондів житла для тимчасового проживання (ст.132-2 Житлового кодексу України). Суд, приймаючи рішення, керувався виключно нормами Цивільного кодексу України, що стосуються найму житла та ст.98 Житлового кодексу України. Вважають, що при вирішенні питання про виселення, суд мав застосовувати положення статті 132-2 Житлового кодексу України «Порядок надання і користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання».

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1, як комунальне майно територіальної громади м. Києва, закріплено на правах повного господарювання та відання КП «Спецжитлофонд», яке було створено відповідно до рішення Київської міської ради від 01.03.2001 року №217/1194 на базі дирекції утримання та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» з утримання і експлуатації житлового фонду спеціального призначення (а.с.6).

Між КП «Спецжитлофонд» та КП «Дирекція із управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»був укладений договір оренди від 1.08.2005р. № 3485 з терміном тимчасового проживання до 31.12.2005р.(а.с.8-10). Додатковими угодами №№1-7 термін дії оренди продовжено до 31.01.2009р. (а.с. 11-17), потім продовжено до 5.02.2010р., про що було повідомлено відповідачів заявою про припинення договору з 5.02.2010 року (а.с. 19) та пропозицією у 10-ти денний термін з дня отримання цієї заяви звільнити орендоване приміщення.

В суді апеляційної інстанції відповідачі пояснили, що вони дійсно проживають у зазначеній квартирі після закінчення терміну дії договору. Із заявою до КП «Дирекція із управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» з проханням продовжити термін дії договору оренди від 01 серпня 2005 року № 3485 вони не звертались.

З пояснень представника позивача вбачається, що КП «Спецжитлофонд» може укладати договори оренди приміщення лише з юридичними особами.

Суд підставно дійшов висновку, що фактично відповідачі були тимчасовими мешканцями в даній квартирі, а тому не мають самостійного права користування житлом.

Відповідно до вимог ст.818 ЦК України, тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання.

Оскільки статті 810-826 ЦК України, які регулюють договір найму /оренди/ житла, не містять норм щодо правових наслідків припинення договору, суд дійшов вірного висновку про необхідність застосувати загальну норму, що регулює припинення договору найму, закріплену в ст. 785 ЦК України.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Застосування за аналогією закону до даних правовідносин ч.3 ст.98 ЖК України, яка передбачає порядок виселення в судовому порядку тимчасових мешканців без надання іншого житла ґрунтується на законі.

Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з’ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :