Судове рішення #13072384

Справа № 2-10004\10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 року Дарницький   районний суд   міста  Києва в складі:

головуючого – судді                                                                                               Коренюк А.М.

при секретарі                                                                                                               Чуприні І.В.

з участю представника позивача                                                                              ОСОБА_1

представника відповідача                                                                                            Ручки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчо-виробниче мале підприємство «Путна», що є правонаступником прав та обов»язків Споживчо-виробничого малого підприємства «Путна» про визнання права власності, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчо-виробниче мале підприємство «Путна», що є правонаступником прав та обов»язків Споживчо-виробничого малого підприємства «Путна» про визнання права власності. Посилаючись на те, що 17 травня 1999 року між ним та відповідачем було укладено інвестиційну угоду № 31/99 про інвестування будівництва індивідуального боксу в АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач взяв на себе зобов»язання своїми силами та засобами за рахунок залучених від позивача коштів побудувати та передати позивачу бокс в гаражі в термін до 20 лютого 2000 року згідно контракту на будівництво за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького/Кошиця, а позивач повинен забезпечувати відповідне фінансування об»єкта будівництва та прийняти його у свою власність. Гаражний бокс АДРЕСА_1 розташований на 4-му поверсі, відповідно до п.1.2 Договору, виділяється позивачу при умові повного інвестування його вартості згідно угоди за власним бажанням інвестора.

Договірна ціна, відповідно до п.2.2 Договору на час складання угоди на підряд будівництва боксу № 83 складає 19 216 грн. 33 коп. без вартості послуги за перерахування грошей, яка відноситься за рахунок позивача.

На виконання умов Договору позивач здійснив 100% оплату будівництва гаражного боксу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, про що ним була видана довідка № 37/11/Д від 10 листопада 2010 року. Даною довідкою відповідач підтвердив, що позивач повністю сплатив вартість будівництва гаражного боксу № 83 (100% договірної суми), обумовленої Договором.

З 2008 року він сплачує кошти на експлуатаційні витрати на утримання гаражного боксу, з 22 грудня 2007 року гаражний комплекс з вбудованими приміщеннями введений в експлуатацію, проте він не може його зареєструвати в БТІ для оформлення права власності, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності від 14 грудня 2009 року (а.с.19), в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з тих же підстав, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Ручка О.А., діючий на підставі довіреності від 15 січня 2010 року (а.с.20), в судовому засіданні позовні вимоги визнав у цілому, просив їх задовольнити. Пояснив, що відповідач не зміг здійснити реєстрацію права власності на гаражний бокс у зв»язку зі зміною керівництва.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Визнання відповідачем позовних вимог прийнято судом.

Вислухавши пояснення сторін, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 травня 1999 року між позивачем в особі ОСОБА_3 та відповідачем було укладено інвестиційну угоду № 31/99 про інвестування будівництва індивідуального боксу в АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності ( ч.2 п.4 ЦК України).

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач взяв на себе зобов»язання своїми силами та засобами за рахунок залучених від позивача коштів побудувати та передати позивачу бокс в гаражі в термін до 20 лютого 2000 року згідно контракту на будівництво за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького/Кошиця, а позивач повинен забезпечувати відповідне фінансування об»єкта будівництва та прийняти його у свою власність. Гаражний бокс АДРЕСА_1 розташований на 4-му поверсі, відповідно до п.1.2 Договору, виділяється позивачу при умові повного інвестування його вартості згідно угоди за власним бажанням інвестора.

Договірна ціна, відповідно до п.2.2 Договору на час складання угоди на підряд будівництва боксу № 83 складає 19 216 грн. 33 коп. без вартості послуги за перерахування грошей, яка відноситься за рахунок позивача.

Згідно довідки № 37/11/Д від 10 листопада 2010 року ОСОБА_3 повністю сплатив вартість будівництва гаражного боксу № 83 (100% договірної суми), обумовленої Договором (а.с.11).

Згідно квитанцій ТОВ «СВМП «Путна» з 2008 року позивач сплачує комунальні та  експлуатаційні витрати по утриманню гаражного боксу № 19 (а.с.38, 39, 32-37), що вказує на те, що позивач використовує нерухоме майно за призначенням.

Згідно з планом за поверхами, гаражний бокс АДРЕСА_1 розташований на 4 поверсі багатоповерхової будівлі по АДРЕСА_1 (а.с.30-31).

22 грудня 2007 року гаражний комплекс з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1, згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта, прийнято в експлуатацію (а.с.54-55).

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно» від 07 лютого 2002  року № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об»єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на об»єкти.

Таким чином в даному випадку мають місце правовідносини, що виникають зі створенням нового нерухомого майна, право власності на яке виникає з моменту його прийняття до експлуатації та державної реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні об»єкт будівництва – гаражний комплекс з вбудованими приміщенням, розташований по АДРЕСА_1 - є об»єктом завершеного будівництва, що прийнятий до експлуатації.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами ст. 182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають обов»язковій державній реєстрації.

Приймаючи до уваги, що гаражний комплекс з вбудованими приміщенням, розташований по АДРЕСА_1, де на 4 поверсі знаходиться бокс АДРЕСА_1 прийнятий до експлуатації, що є визначальним елементом для визнання права власності об»єктів нерухомого майна, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України.

Так стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено державне мито в сумі 205 грн. 40 коп. та 120 грн. інформаційно-технічного збору забезпечення судового процесу (а.с.1-2), а всього 325 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного та, керуючись ст.ст. 182, 328, 331, 392, 876 ЦК України, ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 6, 9, 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність»,  ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 5, 17, 18 Закону України «Про основи містобудування», Наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002  року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», ст. ст.  6, 7, 10, 11, 15, 57, 60, 81, 88, 195-196, 208, 209, 213-215, 218, 174, 130, 222, 294 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчо-виробниче мале підприємство «Путна», що є правонаступником прав та обов»язків Споживчо-виробничого малого підприємства «Путна» про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, право власності на гаражний бокс АДРЕСА_1 що знаходиться в багатоповерховому гаражному комплексі, розташованого на 4 (четвертому) поверсі по АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчо-виробниче мале підприємство «Путна» на користь ОСОБА_3 205 грн. 40 коп.  державного мита та 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 325 (триста двадцять п»ять) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                                          Коренюк А.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація