Справа № 2-8627/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді Сороки К.М.
При секретарі - Кучарській Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов"язання нарахування та виплати заборгованість по виплаті одноразової компенсації,за шкоду,заподіяну здоров"ю, -
В С Т А Н О В И В:
08 липня 2010 року ОСОБА_1 . (надалі - Позивач) звернулася до Октябрського районного суду м.Полтави з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації у Полтавській області, про визнання дій неправомірними та зобов"язання нарахувати та виплатити заборгованість по виплаті одноразової компенсації за шкоду,заподіяну здоров"ю, посилаючись на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, стала інвалідом 3 групи з 12.12.2007 року .
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їй повинні виплачувати одноразову компенсацію , як інваліду 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС І категорії.
На неодноразові звернення до відповідача про нарахування та виплату позивачці відмовлено в виплаті такої страхової суми на підставі того,що позивачці було виплачено одноразову грошову допомогу по третій групі інвалідності 189 грн.60 коп. на підставі ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату одноразової грошової компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю інвалідам 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат .
Позивачка просила , визнати неправомірною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті компенсації та зобов"язати ГУПСЗН Полтавської районної державної адміністраціїв нарахувати та виплатити їй недоплачену грошову компенсацію ,як інваліду учаснику ліквідації наслідків ЧАЕС в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на день виплати.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився , хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Управління праці та соціального захисту населення Полтаської облдержадміністрації , позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в запереченнях, а також просили справу слухати у відсутності їх представника.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, та стала інвалідом 3 групи з 12.12.2007 року, інвалідність пов"язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їй як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії повинні виплачувати одноразову компенсацію , як інваліду 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Вказана допомога виплачена позивачці частково в сумі 189грн.60 коп. в 2008 р. на підставі ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату одноразової грошової компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю учаснику аварії на ЧАЕС інвалідам 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, на момент настання страхової події.
.
В своїх запереченнях відповідач зазначає,що він відмовив позивачу в нарахуванні та виплату компенсації ,пославшись на відсутність бюджетних коштів на такі виплати та пропуском терміну звернення за такою компенсацією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Також необхідно зазначити, що зазначена Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом (прийнятим на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між її нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності .
Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що вказана компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.
Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).
Таким чином, суд вважає належними відповідачами щодо вимог Позивача про стягнення компенсації за шкоду,заподіяну здоров"ю,особам,які стали інвалідами внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Управління праці та соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право позивача на отримання разової грошової компенсації у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації нарахувати та виплатити Позивачу у встановлених ч. 1 ст. 48 вищезазначеного Закону розмірах.
Щодо пропущення строку позивачем звернення до суду про стягнення одноразової компенсації ,за шкоду заподіяну здоров"ю як інваліду - учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на чому наполягають відповідачі в своїх письмових запереченнях, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із змісту Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та бюджетної програми 2501250 "Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення…" виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Тому суд, вважає, що позивачем строк звернення до суду із зазначеного питання не пропущено.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації щодо не нарахування та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд вважає необхідним , визнати бездіяльність даного управління протиправною.
Згідно ст..88 ЦПК України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ч. 1,5 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 5,10,60,212-215,218 ЦПК України,суд,-
В И Р І Ш И В :
Цивільний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації в Полтавській області, про нарахування та виплати недоплаченої одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров"ю,особі яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність відповідача Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобилькій АЕС,що стали інвалідами внаслідок Чоронобильської катастрофи, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію ,як інваліду третьої групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбачену ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, з розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення групи інвалідності 12 грудня 2007 року року з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації в Полтавській області судові витрати на користь держави в сумі 3 грн.40 коп.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня її проголошення.
.
Суддя К.М.Сорока.