Категорія №2.14.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2010 року Справа № 2а-6997/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Цицюри О.О.
при секретарі – Глазуновій О.О.
за участю сторін
представника позивача Ревенко А.С., дов. від 03.05.2010
Кашуба Ю.О., протокол № 4/06 від 04.12.2006
представника відповідача Пономарьова І.Ю., дов. від 22.09.2010 №1-17/7988
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Оіл Брідж» до Луганської митниці про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів №704000006/2010/000308/1, -
ВСТАНОВИВ :
14.09.2010 позивач ТОВ «Підприємство Оіл Брідж» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів №704000006/2010/000308/1, в обґрунтування якого послався на наступне.
03.08.2010 представником ТОВ «Підприємство Оіл Брідж» ПП «Інтерброк» в Старобільську митницю було подано вантажну митну декларацію № 704020001/2010/004228 (далі ВМД № 004228) з декларацією митної вартості. Заявлена митна вартість товару складала 454590,72 грн. (57600 доларів США по курсу 7,8922) Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митна вартість була визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості товару в Старобільську митницю, зокрема, були подані наступні документи:
- контракт 10008 від 07.07.2010;
- додаток № 1 від 07.07.2010 до контракту;
- рахунок № 100707 від 27.07.2010;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 02.08.2010;
- міжнародна товаро-транспортна накладна № 000349.
04.08.2010 Старобільською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №704000006/2010/000308/1, яким визначено митну вартість товару у розмірі 83904,00 доларів США. (662094,85 грн.) При цьому митним органом було використано резервний метод визначення митної вартості товару. Таким чином, позивач вважає, що в результаті прийняття Старобільською митницею рішення №704000006/2010/000308/1, митна вартість товару завищена на 207567,49 грн. Після прийняття рішення, Старобільською митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00304 (далі – картка відмови). В картці відмови зазначено, що митна вартість, заявлена декларантом, не прийнята у зв’язку з відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Умовою прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів через митний кордон України є подання нової ВМД з урахуванням рішення.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати нечинним рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів № №704000006/2010/000308/1.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2010 року, за клопотанням представника Луганської митниці замінено відповідача Старобільську митницю – правонаступником – Луганською митницею.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача Луганської митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.
На адресу позивача ТОВ «Підприємство Оіл Брідж» (Україна) в рамках зовнішньоекономічного контракту від 07.07.2010 № 10008 надіслано товар «Агідол-1 технічний» виробництва відкритого акціонерного товариства «Стерлитамакский нефтехимический завод» (Росія) у кількості 19200 кг. Відправником зазначеного товару згідно міжнародної товаротранспортної накладної за дорученням компанії Sharp Target Limited (Гонконг) є SIA Baltijas Logistikas Kompanija (Латвія). Заявлена митна вартість товару «Агідол-1 технічний» склала 57600 доларів США. Представником позивача брокером ПП «Інтерброк» Пихтіним С.Ю. до митного органу щодо митного оформлення товару «Агідол-1 технічний» була подана вантажна митна декларація № 704020001/2010/004228 від 03.08.2010 та наступні товаросупровідні документи:
- уніфікована митна квитанція МД-1 від 31.07.2010 № 0131263;
- облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності від 21.02.2008 № 70402/1/05/00076;
- повідомлення про намір увезення від 30.07.2010 № 704020001.2010.900690.001;
- міжнародна товаро-транспортна накладна від 29.07.2010 №000349;
- книжка МДП від 29.07.2010 №ХС.65194257;
- рахунок-фактура від 27.07.2010 № 100707.
Під час виконання процедур по контролю за правильністю визначення митної вартості товару, опис якого в гр. 31 вантажної митної декларації № 704020001/2010/004228, поданої до митного оформлення брокером ПП «Інтреброк» Пихтіним С.Ю., відповідав наступному: «Агідол-1 технічний», марка А – 19200 кг. (2,6 –ді-трет-бутил-4-метилфенол). Масова частка основної речовини – від 99,92% до 99,94 %, масова частка алкіл фенолів-від 0,06 до 0,08 %. Партія №268,269.ТУ 38.5901237-90 з змін. 4-7. САS-номер 128-37-0. Використовується як антиокислювальна присадка для канчуків.» Посадовою особою відділу контролю митної вартості та класифікації товарів митного органу було прийняте оскаржуване рішення про визначення митної вартості №704000006/2010/000308/1 від 04.08.2010 у зв’язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) через відсутність достатнього документального підтвердження рівня митної вартості товару. При цьому підставою для розгляду питання правильності визначення митної вартості товару «Агідол-1 технічний» (код 2907190000 згідно Української класифікації товарів ЗЕД) спеціалізованим підрозділом митниці – відділом контролю митної вартості та номенклатури – став запит, що надійшов до відділу від підрозділу митного оформлення митного органу. Абзацем 2 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Абзацем 7 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що додаткові витрати, які виникли у декларанта у зв’язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант. Враховуючи вищезазначене керуючись пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі Постанова КМУ № 1766) в зв’язку з необхідністю перевірки заявленої декларантом митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, а саме:
- прайс-лист фірми-виробника товару;
- калькуляцію фірми виробника товару;
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку;
- рахунок про здійснення платежів третім особам;
- висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- калькуляцію фірми виробника товару;
- інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Про необхідність надання зазначених документів посадовою особою відділу контролю митної вартості та класифікації товарів було здійснено відповідний запис у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості та ознайомлено декларанта під підпис, що відповідає вимогам пункту 11 Постанови КМУ № 1766. Згідно п.п. 12,13 Постанови КМУ № 1766 документи повинні бути відповідно оформлені та подані протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою, строк надання додаткових документів може бути продовжений або декларант може відмовити у наданні додаткових документів з здійсненням відповідного запису. Запропоновані документи декларантом надані не були, про що свідчить відповідний запис в декларації митної вартості. Перевірка наданих до митного оформлення документів посадовими особами підрозділу митного оформлення та посадовими особами відділу контролю митної вартості та класифікації товарів митного органу (після надходження запиту до відділу) дала можливість встановити наступне:
- поставка товару здійснена за непрямим контрактом;
- поставка товару здійснена не від виробника товару, відправником товару є Латвійська фірма;
- інформація про відносини між заводом-виробником та компанією Шарп Таргет Лімітед (Гонконг) документально не підтверджена та не давала можливості визначити маркетингову та цінову політику підприємства – виробника товару;
- за вантажною митною декларацією країни експорту неможливо визначити митний режим, згідно з яким товар ввезено в Латвію. Разом з цим, визначені у гр. 44 експортної вантажної митної декларації документи, неможливо ідентифікувати з поставкою;
- в наданні запропонованих документів було відмовлено, про що свідчать записи декларанта в деклараціях митної вартості.
Разом з цим, цінова інформація бази даних ЄАІС ДМСУ свідчила, що поставка в Україну товару з ідентичними ознаками здійснюється за значно вищим рівнем цін. Порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, передбачене п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339. Оскільки запропоновані документи надані не були, а надані основні документи не дозволили спростувати сумніви щодо заявленої митної вартості, керуючись п. 14 Постанови КМУ № 1766, відділом контролю митної вартості та класифікації товарів митного органу було самостійно визначено митну вартість товару шляхом застосування резервного методу з урахуванням обмежень щодо застосування, визначених ст. 273 Митного кодексу України. За основу при визначенні митної вартості було взято наявну у відділі інформацію щодо вартості товару «Агідол-1 технічний» марка А, отриману з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, що не суперечить законодавству.
При здійсненні митної оцінки товару та виборі методу визначення митної вартості митниця керувалася вимогами ст. 266-273 Митного кодексу України:
1 метод визначення митної вартості не був застосований у зв’язку з тим, що використані декларантом відомості були необ’єктивними та не підтверджувалися документально всупереч вимогам ст. 267 Митного кодексу України, тобто у зв’язку з наявністю умов, які унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом;
2 та 3 методи не застосовані у зв’язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних і подібних товарів (недостатня ідентифікація поставки по асортименту, кількісних показниках та через неможливість ідентифікувати в повному обсязі комерційні умови, за яких здійснювалися операції по поставці в Україну товарів, оформлених різними митними органами).
4 метод не застосований, оскільки декларантом не представлені документи щодо сум понесених витрат (для визначення розрахункової вартості);
5 метод не застосований, так як декларантом не надані документи щодо вартості складових товару (матеріалів) та сум прибутку експортера.
В якості джерела інформації при визначенні митної вартості товару була використана вантажна митна декларація від 14.07.2010 №100000016/2010623757: найменування товару за цією ВМД відповідає наступному «Присадка антиокислювальна «Агідол-1» марки А технічний застосовується для стабілізації канчуків. ТУ 38.5901237-90 партія 325, 328-4200 кг (нетто), САS № 128-37-0. Торговельна марка: відсутня. Країна виробництва: RU. Виробник: ЗАТ Стерлитамакский нефтехим. завод. 2.7 палет, на яких 168 мішків по 25,0 кг.; кількість товару в партії – 4200 кг.; митна вартість за 1 кг. – 4,37 дол. США; вартість партії товару – 144896,75 грн.; умови поставки – DDU Київ; валюта контракту – рублі Російської Федерації; контракт укладено не з виробником товару. За кодом 2907190000 згідно УКТЗЕД за період з 04.05.10 по 04.08.10 інших митних оформлень товарів російського виробництва не здійснювалося, тобто на момент прийняття рішення про визначення митної вартості, що оскаржується, у митниці була відсутня інформація щодо іншої альтернативної вартості товару. Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Таким чином, митна вартість товару була визначена із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості з урахуванням обмежень по його застосуванню, визначених ст. 273 МКУ, а саме митна вартість не була визначена на підставі:
- ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
- системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
- ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
- вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 МКУ;
- ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
- мінімальної митної вартості;
- довільної чи фіктивної вартості.
На підставі вищевикладеного, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, застосування для цього певних методів, затвердження певного переліку методів, які використовуються для визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, порядок їх застосування, передбачені Митним кодексом України.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок її заповнення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, зокрема, вказані правовідносини регулюються постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», наказом Державної митної служби України від 02.12.2003 року №828 «Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 року за №1192/8513.
У відповідності зі ст.265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Згідно зі ст.266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Статтею 267 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Статтею 273 Митного кодексу України передбачено, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Оіл Брідж» (покупець) та фірмою Sharp Target Limited (Гонконг) (продавець) 07.11.2010р. укладено контракт №10008 на поставку товарів / а.с. 13-15/. Предметом цього контракту є поставка продукту«Агідол-1 технічний». Умовами цього контракту передбачено, що продавець передає покупцю разом з товаром наступні документи: інвойс (рахунок-фактуру); СМR або товаро-транспортну накладну, або з/д накладну (в залежності від виду транспортування); паспорт якості, сертифікат країни походження загальної форми. Ціна товару визначається у відповідному додатку до цього контракту, вона не є фіксованою та може бути змінена за згодою сторін.
На виконання умов вищезазначеного контракту позивачу у липні 2010 року надійшов товар – Агідол-1 технічний, ТУ38.5901237-90 зі зм.4-7. Умови поставки, об’єм партії, її вартість узгоджені сторонами в додатку № 1 від 07.07.2010 до контракту 10008 від 07.07.2010.
03.08.2010 представником ТОВ «Підприємство Оіл Брідж» ПП «Інтерброк» в Старобільську митницю було подано вантажну митну декларацію № 704020001/2010/004228 (далі ВМД № 004228) з декларацією митної вартості. Заявлена митна вартість товару складала 454590,72 грн. (57600 доларів США по курсу 7,8922) Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митна вартість була визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості товару в Старобільську митницю, зокрема, були подані наступні документи:
- контракт 10008 від 07.07.2010;
- додаток № 1 від 07.07.2010 до контракту;
- рахунок № 100707 від 27.07.2010;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 02.08.2010;
- міжнародна товаро-транспортна накладна № 000349.
Згідно п.11 постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Згідно п.13 -14 зазначеної постанови, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
У графі «Для відміток митного органу» співробітник митниці зазначив, що позивачеві на виконання п.11 постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявленої митної вартості необхідно додатково надати такі документи:
- прайс-лист фірми-виробника товару;
- калькуляцію фірми виробника товару;
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку;
- рахунок про здійснення платежів третім особам;
- висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- калькуляцію фірми виробника товару;
- інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. (а.с. 22)
Запропоновані документи декларантом надані не були, про що свідчить відповідний запис в декларації митної вартості.
З огляду на матеріали справи, суд вважає, що у відповідача були підстави для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару, з наступних підстав:
- поставка товару здійснена за непрямим контрактом;
- поставка товару здійснена не від виробника товару, відправником товару є Латвійська фірма;
- інформація про відносини між заводом-виробником та компанією Шарп Таргет Лімітед (Гонконг) документально не підтверджена та не давала можливості визначити маркетингову та цінову політику підприємства – виробника товару;
- за вантажною митною декларацією країни експорту неможливо визначити митний режим, згідно з яким товар ввезено в Латвію. Разом з цим, визначені у гр. 44 експортної вантажної митної декларації документи, неможливо ідентифікувати з поставкою;
- в наданні запропонованих документів було відмовлено, про що свідчать записи декларанта в деклараціях митної вартості.
04.08.2010 Старобільською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №704000006/2010/000308/1, яким визначено митну вартість товару у розмірі 83904,00 доларів США. (662094,85 грн.) (а.с. 24) При цьому митним органом було використано резервний метод визначення митної вартості товару. Після прийняття рішення, Старобільською митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00304 (а.с. 25). В картці відмови зазначено, що митна вартість, заявлена декларантом, не прийнята у зв’язку з відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Умовою прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів через митний кордон України є подання нової ВМД з урахуванням рішення.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо відповідача Луганської митниці, оскільки вважає, що він діяв у межах наданих йому повноважень та на підставі вимог закону, відповідачем обґрунтовано зроблено висновок, що метод №1 у даному випадку не може бути застосований, та прийнято рішення про застосування методу №6 для визначення митної вартості товару, який базується на ціні угоди подібного товару з застосуванням гнучкості при застосуванні цього методу.
Питання щодо судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення ухвалене не на користь позивача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 22.11.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.11.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Оіл Брідж" до Луганської митниці про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів №704000006/2010/000308/1, відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 29 листопада 2010 року.
Суддя О.О. Цицюра