Категорія №6.6.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2010 року Справа № 2а-6730/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.,
за участю представників
позивача: Іваненко С.О., дов. № 7306/10 від 01.06.2010
відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 702,00 грн., -
В С Т А Н О В И В:
07 вересня 2010 року позивач ДПІ в Жовтневому районі Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, в якому посилається на наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.01.2006р. за реєстраційним НОМЕР_2. В якості платника податків ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську з 27.06.08 за № 39358. З 01.06.2009 по 05.06.2009 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську на підставі п.5 ч.6, ч. 8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення та своєчасного внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.09 по 31.05.09.
За результатами проведеної перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було складено акт від 10.06.09 № 00432/1710/НОМЕР_1 про результати позапланової документальної виїзної перевірки дотримання вимог правильності обчислення та своєчасного внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_1. За перевіряємий період суб’єкт фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 в порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у березні 2009 року, квітні 2009 року та травні 2009 року не нараховував, не утримував та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.09 № 0010471710/0, платнику податків визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 702,00 грн. На теперішній час відповідачем у добровільному порядку податкове повідомлення-рішення від 11.06.09 № 0010471710/0 не сплачено. На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з суб’єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 702 грн. 00 коп.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.
Згідно частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
В матеріалах справи міститься довідка поштового відділення про те, що поштове відправлення повернено у зв’язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 33-39).
Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений та за можливе розглянути справу без його участі.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини 1 статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Пункт 4 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі). Платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»:
- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;
- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;
- якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування згідно із пунктом 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.
Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.
Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано у статті 20 цього Закону.
Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є податкові агенти.
Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.
Згідно із пунктом 11 статті 10 Закону України 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, серед іншого, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені, а податкові органи відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України є органами, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 01.06.2009р. по 05.06.2009р. ДПІ в Жовтневому районі міста Луганська була здійснена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2009р. по 31.05.2009р., за результатами якої складено акт № 00432/1710/НОМЕР_1 від 10.06.2009 року про порушення відповідачем зокрема Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (аркуші справи 11-13).
На підставі акту планової виїзної перевірки № 00432/1710/НОМЕР_1 від 10.06.2009 ДПІ в Жовтневому районі міста Луганська прийняла податкове повідомлення – рішення №0010471710/0 від 11.06.2009 про стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_1. боргу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 702,00 грн., яке було отримано відповідачем під особистий підпис 11.06.2009р., не оскаржено ним та не скасовано у встановленому законом порядку (аркуш справи 14).
Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ заходи щодо погашення СПД - фізичною особою ОСОБА_1 зазначеної заборгованості, надсилалися податкові вимоги: перша податкова вимога форми «Ф1» №1/224 від 06.07.2009 року (аркуш справи 15) та друга податкова вимога форми «Ф2» № 2/324 від 13.11.2009 року (аркуш справи 16), які були розміщені на дошці податкових оголошень у зв’язку з неможливістю вручення, не оскаржені та не скасовані, однак, незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідачем залишається несплачений.
22.01.2010 ДПІ в Жовтневому районі міста Луганська прийнято рішення за №1 про стягнення коштів та продаж активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 17).
Враховуючи те, що активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а також те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 702,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 702,00 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, на р/р 33217800700004 ГУДКУ у Луганській області одержувач місцевий бюджет Жовтневого району код 240465 МФО 804013, код платежу 11010100, заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 702 грн. 00 коп. (сімсот дві грн. 00 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 2 листопада 2010 року.
СуддяО.О. Цицюра