Справа № 2-1667/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області  в складі:

головуючого судді                 Мельниченко С.П.

при секретарі                     Білодід Ю.П.

за участі представника позивача         Келембет І.М.

відповідача                     ОСОБА_2

представника                     ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_4 про  зміну умов договору, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ КБ «Надар» звернулось до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в якому просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 764830,81 гривень та звернути стягнення на предмети іпотеки: нежитлову будівлю магазин розташовану по АДРЕСА_1, належну ОСОБА_2 та  комплекс будівель і споруд розташований по АДРЕСА_2 в м. Новомосковську належний ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги, подавши уточнену позовну заяву в якій позивач просить суд винести   рішення  про  звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме:

- нежитлову будівлю магазин, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область АДРЕСА_1, загальною площею 68,3 кв.м. та основною площею 42,9  кв.м. за  початковою ціною для його подальшої реалізації 235346 гривень 00 копійок (п.1.4. Договору іпотеки №12/1 від 30.03.2007 року);

- нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, що складається з: склад «А» заг.пл. 465,3 кв.м., приміщення для охорони «Н» заг.пл. 12,9 кв.м., літній душ «О», вбирання «П», офіс «Р», заг.пл. 27,0 кв.м., огорожа «7-9», за початковою ціною 534905 гривень 00 копійок (п.1.4. Договору іпотеки №12/2 від 30.03.2007 року),

в рахунок погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12 від 30 березня 2007 року в сумі 120874  долара США 27 центів, що еквівалентно по курсу НБУ 956683 гривні 58 копійок з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 30.03.2007 р. між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем укладено договір кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12, згідно умов якого позивач відкрив відповідачеві кредитну лінію в сумі 100000 доларів США терміном на 120 місяців з 30.03.2007 р. по 20.03.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних по терміновому кредиту та 25% річних по простроченому кредиту. Договором чітко визначено умови повернення кредиту та відповідальність позичальника за неналежне виконання умов договору.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором кредитної лінії між позивачем та ОСОБА_2 30.03.2007 р. укладено договір іпотеки, предметом якого являється нежитлова будівля магазин, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область АДРЕСА_1, загальною площею 68,3 кв.м. та основною площею 42,9  кв.м.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором кредитної лінії між позивачем та ОСОБА_4 30.03.2007 р. укладено договір іпотеки, предметом якого являється нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, що складається з: склад «А» заг.пл. 465,3 кв.м., приміщення для охорони «Н» заг.пл. 12,9 кв.м., літній душ «О», вбирання «П», офіс «Р», заг.пл. 27,0 кв.м., огорожа «7-9».

В порушення вимог ст.. 525, 526 ЦК України та умов договору кредитної лінії, відповідач свої зобов’язання за договором не виконував належним чином внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 08.11.2010 р. виникла заборгованість в розмірі 120874,27 доларів США, що еквівалентно 956683,58 гривням, а тому позивач вимушений, з метою захисту своїх порушених прав звернутись до суду з даним позовом та просить суд задовольнити його.

ОСОБА_2 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до ВАТ КБ «Надра», треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в якому просив суд внести, з дати подачі зустрічного позову, зміни до договору кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12 від 30.03.2007 р. укладеного між сторонами зменшивши відсоткову ставку за користування траншем з 14,5 % річних до 6,23 % річних.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 30.03.2007 р. між ним та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12, згідно умов якого ВАТ КБ «Надра» відкрило відповідачеві кредитну лінію в сумі 100000 доларів США терміном на 120 місяців з 30.03.2007 р. по 20.03.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних.

За умовами Кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язувався сплачувати тіло кредиту і відсотки рівними (ануітетними) платежами у розмірі 1910 доларів США за один місяць.

З метою забезпечення виконання зобов’язання між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки та між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

Такі договори були укладені в обставинах стабільної державної економіки та грошово-фінансової системи України і всього світу. Разом з тим, приблизно з червня 2008 року з незалежних від волі сторін причин настала непередбачувана обставина - всесвітня фінансова криза. У зв'язку з нею в Україні почалися не прогнозовані економічні процеси, значних потрясінь зазнала і досі зазнає грошово-фінансова система держави.  Вказані  обставини  є істотними та вирішальними як для укладення кредитних договорів так і для їх виконання. Завчасне знання про можливе настання фінансової кризи стало би вирішальною умовою для прийняття рішення про відмову від укладення кредитного договору на тих умовах, на яких ОСОБА_2 його уклав. Тобто, якби він міг знати про настання фінансової кризи напередодні укладення договору, то  не укладав би договір на існуючих умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України зміни до договору можуть бути внесені за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обстановки несе зацікавлена сторона.

Умовами Кредитного договору встановлено, що оплату позивач вносить в доларах США. Отримана сума кредиту 100 000 доларів США є значною сумою.

На момент укладення кредитного договору курс долара США до гривні був стабільним і  позивач розраховував на те, що сплачувати кредит він буде по курсу 5,05 гривень за 1 долар США, що для нього було посильним. Ніщо не вказувало на те, що долар стрімко зросте в ціні.

Внаслідок світової фінансової кризи прибутковість діяльності позивача по відношенню курсу долара до гривні значно зменшилася, прибутки позивач отримує в гривнях, його дружина також отримує заробітну платню в гривнях, тому позивач змушений купувати долари США по комерційному курсу банків для внесення оплати по договору.

З копій звітів, поданих в Новомосковську об'єднану ДПІ за 2009 рік та за перший квартал 2010 року вбачається, що позивач отримує доходи в гривнях та їхній розмір зменшився у порівнянні з 2006 та 2007 роками.

Позивач декілька разів звертався до відповідача з пропозицією реструктуризації боргу, але отримував відмову. Йому не було запропоновано жодного виходу з економічної кризи.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону відповідач, як суб'єкт підприємницької (господарської)  діяльності,  перекладає  виключно  на  мене   -  позичальника  за  кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

Крім того, при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України - гривні; статтю 3 Закону України N 2346-ІП "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ", яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; статті 6, 7 постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

    В судовому засіданні представник ВАТ КБ «Надра» підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що зміна курсу долара до гривні США не може вважатись тієї зміною обстановки, яка б давала право на зміну умов договору.

    ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_2 та заперечували проти задоволення позовних вимог ВАТ КБ «Надра», посилаючись на те, що ВАТ КБ «Надра» порушив процедуру звернення стягнення на предмети іпотеки, оскільки  до звернення з позовом до суду не повідомив іпотекодавців про виниклу заборгованість та не запропонував її погасити добровільно.

    ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд до відома не поставили.

    Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає доведеними та встановленими в судовому засіданні наступні обставини.

    30.03.2007 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12, згідно умов якого ВАТ КБ «Надра»  відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію в сумі 100000 доларів США терміном на 120 місяців зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14,5 % річних.

Таким чином, між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому урегульовані договором та параграфом 2 глави 71 ЦК України, а саме, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та у встановлений договором строк.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були виконані його зобов’язання, передбачені договором та законодавством, а саме, надано кредитні кошти в розмірі 100000 доларів США, однак, ОСОБА_2 в односторонньому порядку порушив вимоги як договору так і законодавства, внаслідок чого у нього, станом на 08.11.2010 р., виникла заборгованість по кредиту перед позивачем у розмірі 120874,27 доларів США, яка складається з: 82731 долар США – сума боргу за кредитом; 21921,38 доларів США - заборгованість по відсоткам; 5900,02 долари США - пеня за порушення строку сплати ануїтетного платежу; 10321,55 доларів США – штраф, що об’єктивно підтверджується розрахунком заборгованості з яким суд погоджується, оскільки він повністю узгоджується з умовами договору кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12.

Згідно ст.. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, а відповідно до ст.. 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека являється одним із видів забезпечення зобов’язання.

З метою забезпечення зобов’язання, виникло з договору кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12 30.03.2007 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_2 передав у іпотеку будівлю магазину, розташовану по АДРЕСА_1.

    Також 30.03.2007 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_4, з метою забезпечення виконання зобов’язання, що випливає з договору кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12, укладеного між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_7, передала у іпотеку комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, що складається з: склад «А» заг.пл. 465,3 кв.м., приміщення для охорони «Н» заг.пл. 12,9 кв.м., літній душ «О», вбирання «П», офіс «Р», заг.пл. 27,0 кв.м., огорожа «7-9».

    Крім того, 30.07.2007 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 укладено договір поруки згідно якого ОСОБА_5 поручилась перед ВАТ КБ «Надра» за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань по договору кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12.

    Що стосується позовних вимог ВАТ КБ «Надра» то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розділом V Закону України «Про іпотеку» встановлено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Так, ч. 3 ст. 33 Закону передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду.

Частиною 1 ст. 35 Закону передбачено обов’язок іпотекодержателя у разі порушення основного зобов'язання надіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивачем 21.09.2009 р. була направлена на адресу ОСОБА_2 претензія, однак позивачем в судовому засіданні не доведено, що дана претензія отримана відповідачем і він не відреагував на неї належним чином, що дало б право позивачеві, як іпотекодержателю, розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, позивачем не доведено, що письмова вимога про усунення порушення умов договору кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/12, направлялась іпотекодавцеві ОСОБА_4

Таким чином, оскільки позивач не виконав вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», то його звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.

Необхідно зазначити, що положення ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» дають право кредитору звернутись до суду за захистом саме порушених прав, тобто стягнення заборгованості за кредитним договором, однак не дають право на звернення стягнення на предмет іпотеки без додержання процедури такого звернення стягнення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 то вони також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.  

Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що в  разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.  

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.  

Позивач ОСОБА_2, вимагаючи зміну умов договору на підставі статті 652 ЦК України та будучи зобов’язаним довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в судовому засіданні не довів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для зміни умов кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.  

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.   Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.    Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.  

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.  

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.  

ОСОБА_2 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.  

Відсутність у ОСОБА_2 необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, оскільки ст.. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами, а згідно ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.  

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.. ст.. 526, 527, 530, 546, 625, 629, 652, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_4 про  зміну умов договору.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                     С.П. Мельниченко