ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
20.12.10 р. № 10/16-63
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
до відповідача: Ворошиловської районної в місті Донецьку ради, м.Донецьк
про визнання права власності
Суддя Любченко М.О.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Ворошиловської районної в місті Донецьку ради, м.Донецьк про визнання права власності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне:
Згідно із п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, зокрема, додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до п.3.3 роз’яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або реєстр поштових відправлень (витяг з реєстру), поданий в оригіналі або певним чином засвідченій копії.
Як встановлено судом, всупереч вимог п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суду не надані докази надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача. Наданий з позовом фіскальний чек №0400 від 16.12.2010р. не є належним доказом виконання позивачем вказаних вище вимог господарського процесуального законодавства, враховуючи, що за змістом зазначеного документу поштове відправлення було адресовано виконавчому комітету Ворошиловського району.
Одночасно, за приписами п.п.3, 3-1 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви також додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
До позовної заяви Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надані меморіальні ордери №-199036 від 13.12.2010р. та №-199037 від 13.12.2010р.
Проте, за висновками суду, вказані документи не є належними доказами оплати позивачем судових витрат, виходячи з наступного.
Відповідно до п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом №15 від 22.04.1993р. Головної державної податкової Інспекції України, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Тобто, враховуючи положення п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, належними доказами оплати судових витрат є квитанція або платіжне доручення.
Аналогічна правова позиція викладена у п.11 листа №01-08/163 від 12.03.2009р. Вищого господарського суду „Про деякі питання, порушенні у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, за змістом якого меморіальний ордер до числа документів, що підтверджують оплату судових витрат не віднесено.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про невиконання позивачем вимог господарського процесуального законодавства в частині надання належних доказів оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, заявником не дотримано вимог ч.2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України відносно надання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, та до позовної заяви надано документи не завірені у встановленому порядку.
За приписом п.4, п.6, п.10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку ненадання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також у разі неподання доказів сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність доказів направлення позову відповідачу та документів, які підтверджують оплату судових витрат, враховуючи вимоги п.4, п.6, п.10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
За змістом ч.2 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Враховуючи викладене, керуючись п.п.2, 3, 3-1 ч.1 ст.57, п.4, 6, 10 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд –
УХВАЛИВ:
Повернути позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Ворошиловської районної в місті Донецьку ради, м.Донецьк про визнання права власності та додані до неї документи без розгляду.
Роз’яснити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, м.Донецьк, що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Любченко М.О.