ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.11.10 р.                                                                                    Справа № 25/210                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Макцем” м. Макіївка Донецької області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Донстройиндустрия” м. Донецьк

про  стягнення   304333грн.92коп.

За участю представників  сторін:

від позивача: Ілюхін С.В. – представник (довіреність № 289 від 18.10.2010);

від відповідача: не з’явився

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Макцем” м. Макіївка  Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Донстройиндустрия” м. Донецьк про   стягнення 304333грн.92коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 284182грн.76коп., індекс інфляції в сумі 11158грн.52коп., 3% річних у сумі 2429грн.18коп., пеня в сумі 6563грн.46коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на договір №  21  від 01.07.2010р., Додаток № 1 від 01.07.2010 до договору № 21 від 01.07.2010р., Додаток № 2 від 01.07.2010 до договору № 21 від 01.07.2010р., податкові накладні № 822 від 02.07.2010, № 823 від 02.07.2010, рахунки № 507 від 02.07.2010, № 508 від 02.07.2010, накладну № 822 від 02.07.2010, акт № 1 здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 02.07.2010, акт прийому-передачі вугільної продукції від 02.07.2010, вимогу про сплату боргу (вих. № 254 від 22.09.2010), опис вкладення у цінний лист  від 28.09.2010, квитанцію (фіскальний чек) № 3515 від 28.09.2010, розрахунок ціни позову.

23.11.2010 позивач через канцелярію господарського суду  за супровідним листом (вих. № 328 від 22.11.2010) подав зміни до позовної заяви, розрахунок ціни позову, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, довідку про стан заборгованості (вих. № 327 від 22.11.2010), супровідний лист про направлення акту звірки на адресу відповідача (вих. № 329 від 22.11.2010).

Суд розглянув зазначені документи та долучив їх до матеріалів справи.

В змінах до позовної заяви (вих. № 327 від 22.11.2010) позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 284182грн.76коп., індекс інфляції в сумі 9703грн.42коп., 3% річних у сумі 1261грн.30коп. та пеню в сумі 3258грн.37коп. Судові витрати просить покласти на відповідача у повному обсязі.

Суд розглянув зазначені зміни, відповідно до яких позивач зменшив позовні вимоги, та згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв їх, як такі, що відповідають приписам Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, позовні вимоги розглядаються виходячи з ціни позову 298405грн.85коп., у тому  числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 284182грн.76коп., індекс інфляції в сумі 9703грн.42коп., 3% річних у сумі 1261грн.30коп., пеня в сумі 3258грн.37коп.

Представник відповідача в судове засідання 23.11.2010 не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду від 25.10.2010 та від 11.11.2010, не представив. В матеріалах справи міститься поштове повернення з відміткою поштового відділення про те, що ТОВ „Донстройиндустрия” за адресою: вул. Овнатаняна, 4 , м. Донецьке, 83017, не значиться.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -  підприємців серії АЕ №  408080 товариство з обмеженою відповідальністю „Донстройиндустрия” станом на 19.11.2010 значиться в ЄДР та зареєстровано за адресою: вул. Овнатаняна, 4, м. Донецьк, 83017, код ЄДРПОУ 34777660.

          В силу ст.1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІV (з змінами), Єдиний державний    реєстр   юридичних   осіб   та   фізичних осіб   -   підприємців   (далі   -   Єдиний  державний  реєстр)  - автоматизована  система  збирання, накопичення, захисту, обліку та надання    інформації    про    юридичних    осіб    та   фізичних осіб –підприємців.

          Згідно ч. 1 ст. 16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з  метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

          За змістом ч. 2 ст. 17 Закону, в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи:

повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я,  місце  проживання,  ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків,  якщо засновник - фізична особа;  найменування, місцезнаходження   та   ідентифікаційний  код,  якщо  засновник  - юридична особа; види діяльності; відомості  про  органи  управління юридичної особи; дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них; підстави для відмови у проведенні державної  реєстрації  змін до установчих документів; дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; дані про дату постановки на облік та дату зняття з  обліку  в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про перебування юридичної особи  в  процесі  припинення, зокрема   дата  реєстрації  рішення  засновників  (учасників)  або уповноважених  ними  органів  про  припинення   юридичної   особи, відомості  про  комісію  з  припинення (ліквідатора,  ліквідаційну комісію тощо); дата   затвердження  передавального  акта  або  розподільчого балансу;  дані про    юридичних    осіб,    правонаступником   яких   є зареєстрована  юридична особа; дані  про  юридичних осіб - правонаступників; дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення  щодо  припинення  юридичної  особи,  що  не  пов'язане  з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо визнання її банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення; дата та  номер  запису  про  державну  реєстрацію  припинення юридичної особи, підстава для його внесення; дата та   номер   запису  про  відміну  державної  реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення; місце проведення  державної   реєстрації,   а   також   місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом тощо.

          При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, якщо   відомості,   які  підлягають  внесенню  до  Єдиного державного реєстру,  були внесені  до  нього,  то  такі  відомості вважаються  достовірними  і  можуть  бути  використані  в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України  передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України,  справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

01.07.2010 між  товариством з обмеженою відповідальністю „Макцем” (Продавець)  та  товариством з обмеженою відповідальністю „Донстройиндустрия” (Покупець) був укладений договір № 21, відповідно до якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти  та оплатити на умовах цього договору вугільну продукцію (товар). Номенклатура, марки, обсяги, ціни, якість, строки та умови поставки товару оговорюються сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору.

Додатками № 1 від 01.07.2010  та № 2 від 01.07.2010 до договору № 21 від 01.07.2010р. Сторони узгодили найменування товару, марку, його якісні показники, вартість, умови поставки, строк відвантаження.

Пункт 2.6.  договору закріплює, відвантаження товару здійснюється Продавцем автотранспортом. Відвантаження здійснюється узгодженими партіями протягом 2-х   робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок Продавця 100% попередньої оплати за партію товару у відповідності з отриманою від Покупця заявкою (з змінами, які вносяться в заявку Покупцем, якщо такі мали місце), з обов’язковим дотриманням черговості відвантаження, що визначається порядковим номером, зазначеним в заявці вантажоодержувачів.

Позивач з власної ініціативи, на свій ризик, без отримання 100% попередньої оплати  02.07.2010 поставив на адресу відповідача вугільну продукцію на суму 282270,00грн. та надав супутні послуги на загальну суму 1912,76грн.

Про факт поставки вугільної продукції, надання послуг  та, відповідно, про факт прийняття продукції і отримання послуг відповідачем свідчать акт № 1 здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 02.07.2010, акт прийому-передачі вугільної продукції від 02.07.2010, накладна № 822 від 02.07.2010.

Акт № 1 здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 02.07.2010 та акт прийому-передачі вугільної продукції від 02.07.2010, були  підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.  На накладній № 822 від 02.07.2010 міститься підпис представника відповідача, скріплений печаткою, в підтвердження факту отримання товару за зазначеною накладною.

На зазначені поставку та надання послуг позивачем були виписані податкові накладні № 822 від 02.07.2010, № 823 від 02.07.2010 і виставлені  рахунки № 507 від 02.07.2010, № 508 від 02.07.2010 на оплату.

Доказів в підтвердження отримання відповідачем рахунків на оплату позивач суду не представив.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом  можуть  бути  передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки,  у тому числі  договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.

Якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Якщо строк (період)  виконання боржником зобов’язання не встановлений або зазначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

          За умовами договору у відповідача зобов’язання перед позивачем оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати.

Оскільки товар був поставлений позивачем без отримання від відповідача 100% попередньої оплати, сторони прийшли до невизначеності строку оплати за поставлений товар.

У зв’язку з цим, позивач, в силу положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача  вимогу про сплату боргу (вих. № 254 від 22.09.2010).

Вимога була направлена відповідачу 28.09.2010, про що свідчать опис вкладення у цінний лист  від 28.09.2010 та  квитанція (фіскальний чек) № 3515 від 28.09.2010.

В вимозі про сплату боргу (вих. № 254 від 22.09.2010) позивач просив відповідача здійснити розрахунок за поставлений товар та надані послуги на суму 284182,76грн. протягом 7-ми днів з моменту отримання даної вимоги.

Як зазначалося, вимога була направлена на адресу відповідача 28.09.2010. Поштовий пробіг складає приблизно 3 (три) дні. З огляду на вимогу позивача сплатити суму заборгованості протягом 7-ми днів з моменту її отримання, така вимога повинна бути виконана до 08.10.2010 включно.

В порушення вимог вищенаведених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач вимогу про сплату заборгованості в сумі 284182,76грн. в строк, зазначений в цій вимозі, не виконав.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 284182грн.76коп. не погасив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського кодексу України, не спростував, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім вимог про стягнення заборгованості, позивач, з посиланням на п. 1 ст. 229, п. 6 ст. 231 та п. 7.1. договору просить стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочення в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за весь період прострочення. Відповідно до розрахунку згідно змін до позовної заяви розмір пені складає 3258,37грн.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Стаття 610 Цивільного кодексу України закріплює, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути  встановлені  інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки  може  бути  грошова  сума,  рухоме  і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частина 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, норми вказаного Закону вказують лише на граничний розмір пені,  що  не означає наявність можливості автоматичного нарахування та стягнення пені лише на підставі цього Закону, без вчинення в письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання.

Пункт  7.1. договору узгоджує, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором винна сторона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України  з відшкодуванням добросовісній стороні фактично завданої шкоди.

Отже, пеня (її розмір) за прострочення  строків оплати за поставлений товар умовами договору № 21  від 01.07.2010 не передбачена.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення, суд вважає,  що відсутність вчиненого між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання шляхом стягнення пені позбавляє позивача права вимагати її стягнення з відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову позивачу в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі   3258грн.37коп.

Позивач, також, нарахував відповідачу індекс інфляції за період вересень-жовтень 2010р. та 3% річних за період з 29.09.2010 по 22.11.2010 (за 54 дня). Згідно розрахунку індекс інфляції становить 9703грн.42коп., 3% річних - 1261грн.30коп.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму  заборгованості законодавчо закріплено.

Суд перевірив період нарахування та розміри 3% річних і індексу інфляції на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині оскільки позивачем при розрахунку індексу інфляції та 3% річних не врахований строк, в який належало виконати вимогу про сплату боргу, та термін, з якого починається прострочення виконання цієї вимоги.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню в сумі 1420грн.91коп. (індекс інфляції нарахований за жовтень 2010р.), в частині стягнення 3% річних – в сумі 1004грн.37коп. за період з 11.10.2010 по 22.11.2010 (за 43 дня).

В вимогах про стягнення індексу інфляції в сумі 8282грн.51коп. та 3% річних у сумі 256грн.93коп. відмовити за необґрунтованістю нарахування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно п. 4.2. роз’яснень ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України”  від 04.03.1998 № 02-5/78(з змінами),якщо позивач у  процесі  розгляду спору  зменшив  позовні  вимоги державне мито у цій частині не повертається. За аналогією не повертаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на п. 4.2. роз’яснень ВГСУ, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст.  509, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 625, 655, 693, 712  Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІV (з змінами),  керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні  вимоги відповідно до змін до позовної заяви (заяви про зменшення позовних вимог) товариства з обмеженою відповідальністю  „Макцем” м. Макіївка  Донецької області звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю „Донстройиндустрия” м. Донецьк про   стягнення 298405грн.85коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 284182грн.76коп., індекс інфляції в сумі 9703грн.42коп., 3% річних у сумі 1261грн.30коп., пеня в сумі 3258грн.37коп., задовольнити частково в сумі 286608грн.04коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 284182грн.76коп., індекс інфляції в сумі 1420грн.91коп., 3% річних у сумі 1004грн.37коп.

В вимогах про стягнення пені в сумі 3258грн.37коп., індексу інфляції в сумі 8282грн.51коп. та 3% річних у сумі 256грн.93коп. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донстройиндустрия” (вул. Овнатаняна, 4, м. Донецьк, 83017, код ЄДРПОУ 34777660) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Макцем”   (вул. Святогорська, 42, м. Макіївка Донецької області, 86128, код ЄДРПОУ 32866140) основний борг у сумі 284182грн.76коп., індекс інфляції в сумі 1420грн.91коп., 3% річних у сумі 1004грн.37коп., держмито в сумі 2866грн.08коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 222грн.26коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 23.11.2010р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення  складено та підписано 29.11.2010р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел.НОМЕР_1