ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.12.10 р. Справа № 25/203
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Донецьк
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Званівський комбінат комунального господарства” с. Званівка Артемівського району Донецької області
про стягнення 20654грн.47коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Татусь О.А. – головний юрисконсульт (довіреність № 7/10 від 11.01.2010);
від відповідача: не з’явився
Позивач – дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Званівський комбінат комунального господарства” с. Званівка Артемівського району Донецької області про стягнення 20654грн.47коп., у тому числі основний борг в сумі 18337грн.18коп., пеня в сумі 1657грн.04коп., індекс інфляції в сумі 385грн.08коп., 3% річних в сумі 275грн.17коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 10-2842(09)Б від 30.09.2009, додаткову угоду № 1 від 21.12.2009 до договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 10-2842(09)Б від 30.09.2009, акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій та інших установ від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 07.12.2010 також не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду від 14.10.2010 та від 18.11.2010, без поважних причин не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення (вручено 26.11.2010).
В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
30.09.2009 між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерного компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Званівський комбінат комунального господарства” (Покупець) був укладений договір поставки природного газу № 10-2842(09)Б, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, узгодженому в договорі (стаття 2 договору „Кількість та якість газу”).
Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2. договору).
Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.
Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.
21.12.2009 Сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої внесли доповнення до основного договору стосовно обсягу природного газу, що постачається в період з 01.01.2010 по 30.04.2010.
На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду січень 2010р. –березень 2010р. передав відповідачу природний газ в обсязі 102,094тис.куб.м на загальну суму 267403грн.79коп.
Факт отримання відповідачем природного газу в зазначеному обсязі та на вказану суму підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій та інших установ від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р.
Вказані акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.
У відповідності з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги природного газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.
Загальна сума заборгованості становить 18337,18грн.
На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 18337грн.18коп. не погасив, позовні вимоги згідно положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 1657грн.04коп. за період з 08.04.2010 по 08.10.2010 (за 183 дня).
Нарахування пені відповідає умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996.
Суд перевірив розмір пені на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховані умови договору щодо остаточного розрахунку за спожитий природний газ (до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) та строку, з якого починається прострочення платежу, у випадку несплати.
У зв’язку з цим, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1636грн.42коп. за період з 11.04.2010 по 08.10.2010 (за 181 день).
В частині стягнення пені в сумі 20грн.62коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за березень 2010р. і за серпень 2010р. та 3% річних за період з 08.04.2010 по 08.10.2010 (за 183 дня).
Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 385грн.08коп., 3% річних –275грн.17коп.
Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.
Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних не враховані умови договору щодо остаточного розрахунку за спожитий природний газ (до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) та строку, з якого починається прострочення платежу, у випадку несплати; та про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення індексу інфляції, тому як позивачем при розрахунку невірно застосований індекс інфляції, а саме: до загальної суми заборгованості за газ, спожитий у січні – березні 2010р., з кінцевим строком оплати до 10.04.2010 за газ, спожитий в березні 2010р., повинен застосовуватись індекс інфляції за квітень 2010р.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню в сумі 220грн.05коп. (індекс інфляції за квітень 2010р. становив 99,7%, індекс інфляції – 0,00грн.), в частині стягнення 3% річних – у сумі 272грн.80коп. (за період з 11.04.2010 по 08.10.2010 (за 181 день).
В частині стягнення 3% річних у сумі 2грн.37коп. та індексу інфляції в сумі 165грн.03коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Званівський комбінат комунального господарства” с. Званівка Артемівського району Донецької області про стягнення 20654грн.47коп., у тому числі основний борг в сумі 18337грн.18коп., пеня в сумі 1657грн.04коп., індекс інфляції в сумі 385грн.08коп., 3% річних в сумі 275грн.17коп., задовольнити частково в сумі 20466грн.45коп., у тому числі основний борг в сумі 18337грн.18коп., пеня в сумі 1636грн.42коп., індекс інфляції в сумі 220грн.05коп., 3% річних у сумі 272грн.80коп.
В частині стягнення пені в сумі 20грн.62коп., 3% річних у сумі 2грн.37коп. та індексу інфляції в сумі 165грн.03коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Званівський комбінат комунального господарства” (вул. Шкільна, 8а, с. Званівка Артемівського району Донецької області, 84528, код ЄДРПОУ 32714305) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (реквізити юридичної особи: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827; реквізити філії: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 25, ЗКПО 25987823) основний борг в сумі 18337грн.18коп., пеню в сумі 1636грн.42коп., індекс інфляції в сумі 220грн.05коп., 3% річних у сумі 272грн.80коп., держмито в сумі 204грн.66коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233грн.85коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Бойко І.А.
Вик. Тимошенко О.О.
тел.: НОМЕР_1