ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.12.10 р.                                                                                    Справа № 25/154                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії  „Нафтогаз України” м. Київ

до відповідача 1  обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк

до відповідача 2  товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична компанія” м. Київ

про стягнення   57 987 007грн.53коп.

За участю представників  сторін:

від позивача: Татусь О.А. – головний юрисконсульт (довіреність № 7/10 від 11.01.2010);

від відповідача 1:  Антофій  М.О. –начальник юридичного відділу (довіреність № юр-4708 від 31.12.2009);

від відповідача 2: не з’явився

          Позивач – дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії  „Нафтогаз України” м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення 57987007грн.53коп., у тому числі основний борг за  поставлений  протягом жовтня-грудня 2009р., січня-червня 2010р. природний газ в сумі 49584078грн.40коп., пеня в сумі  4480876грн.68коп., індекс інфляції в сумі 3112081грн.35коп., 3% річних в сумі  809971грн.10коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми боргу, договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009, додаткові угоди № 1 від 21.12.2009, № 2 від 09.04.2010, № 3 від 30.04.2009 до договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009, акти передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від  31.10.2009 за жовтень 2009р., від 30.11.2009 за листопад 2009р., від 31.12.2009 за грудень 2009р., від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р., від 30.04.2010 за квітень 2010р., від 31.05.2010 за травень 2010р., від 30.06.2010 за червень 2010р.

У відзиві на позовну заяву (вих. № юр/3001 від 28.09.2010р.) відповідач, посилаючись на здійснення 23.09.2010р. часткової оплати на суму 5000000грн.00коп., позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав частково у розмірі 44 584 078грн.40коп. Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені   відповідач свої заперечення грунтує  посиланнями на важке фінансове становище підприємства відповідача, на відсутність державних дотацій, на  положення ЗУ „Про тимчасову заборону стягнення пені за несвоєчасне  внесення плати за житлово-комунальні послуги”, ЗУ „Про реструктуризацію заборгованості  по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, ЗУ „Про теплопостачання”. До того ж, нарахування на суму боргу індексу інфляції та 3% річних не передбачено умовами укладеного між сторонами договору. Також, враховуючи  скрутний фінансово-економічний стан підприємства відповідача, останній  просив суд розстрочити виконання рішення на 24 місяці рівними частинами по 1857669,94грн. щомісячно.

         В запереченнях на відзив відповідача (вих. № 31/10-10923 від 11.10.2010р.) позивач, посилаючись на норми ст. ст. 205, 525, 526, 614, 625, 628  ЦК України, ст.ст. 218, 229 ГК України та на умови укладеного між сторонами договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009р., позовні вимоги, зокрема,  в частині нарахування  пені, індексу інфляції та 34% річних підтримав у повному обсязі.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву (вих. № юр/3321 від 22.10.2010р.)  відповідач повідомив суд про те, що після здійснення часткової оплати в сумі 5000000,00грн.,  про яку зазначено у відзиві на позовну заяву, були здійснені додаткові оплати боргу, а саме: 27.09.2010р. – 5000000грн.00коп., 28.09.2010р. – 5000000грн.00коп., 01.10.2010р. – 1500000грн.00коп. та 7000000грн.00коп. – 05.10.2010р. Всього під час розгляду справи було перераховано на рахунок позивача 23500000,00грн. Окрім того, у відповідності до положень постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 „Про порядок перерахування в 2010 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” за період з липня по жовтень 2010р. здійснив оплату заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009 в розмірі 2105794,02грн. До того ж, після 01.07.2010 ТОВ „Всеукраїнська енергетична компанія” перерахувала на рахунок позивача суму 61255,00грн., яку позивач не врахував при зверненні з позовною заявою до суду. З огляду на наведене, борг відповідача перед позивачем по оплаті за спожитий протягом жовтня 2009р. – червня 2010р. природний газ становить  23917029,38грн.

         Ухвалою від 26.10.2010 суд, з огляду на наявність укладеного між ДК „Газ України”  НАК „Нафтогаз України” (Кредитор), ТОВ „Всеукраїнська енергетична компанія” (Поручитель) та ОКП „Донецьктеплокомуненерго” (Боржник) договору поруки № 14/10-343 від 26.05.2010р., залучив до участі в справі в якості другого відповідача -   товариство з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична компанія” м. Київ.

          Позивач в засіданні суду 07.12.2010 позовні вимоги підтримав.

          Відповідач 1 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву на позовну заяву.

          Відповідач 2 в судове засідання 07.12.2010 не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду від 26.10.2010 та від 18.11.2010, не представив.

          В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.          

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

          23.09.2009 між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерного компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго” (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1271 ТЕ-6, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов’язався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, узгодженому в договорі  (стаття 2 договору „Кількість та якість газу”).

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2. договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця  в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його  ціна  та вартість.

Сторони підписали додаткові угоди № 1 від 21.12.2009, № 2 від 09.04.2010, № 3 від 30.04.2009 до договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009, відповідно до яких внесли зміни та доповнення до основного договору, зокрема,  щодо обсягів поставки природного газу, ціни на газ, терміну дії договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач  протягом жовтня – грудня 2009р., січня – червня 2010р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 210595269грн.74коп.

Факт отримання відповідачем природного газу на вказану суму підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від  31.10.2009 за жовтень 2009р., від 30.11.2009 за листопад 2009р., від 31.12.2009 за грудень 2009р., від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р., від 30.04.2010 за квітень 2010р., від 31.05.2010 за травень 2010р., від 30.06.2010 за червень 2010р.

Вказані  акти передачі-приймання природного газу підписані та  скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

          У відповідності з п. 6.1. договору   остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом  можуть  бути  передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки,  у тому числі  договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України  визначає обов’язок Покупця  оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті  переданого та отриманого природного газу виконав частково.

Як зазначив позивач в позовній заяві, на момент звернення з позовом до суду сума боргу складала 49584078,40грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач 23.09.2010, 27.09.2010, 28.09.2010, 01.10.2010 та 05.10.2010 перерахував на рахунок позивача в якості оплати за спожитий газ протягом періоду, заявленого в позові, суму 23500000,00грн.

Окрім того, у відповідності до положень постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 „Про порядок перерахування в 2010 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” за період з липня по жовтень 2010р. відповідач здійснив оплату заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009 в розмірі  2105794,02грн.:

-          1129161,66грн. (платіжне доручення № 48 від 12.07.2010);

-          522301,36грн. (платіжне доручення № 52 від 09.08.2010);

-          356229,48грн. (платіжне доручення № 55 від 13.09.2010);

-          98101,52грн. (платіжне доручення № 59 від 13.10.2010).

До того ж,  26.05.2010 між дочірньою компанією „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична компанія” (Поручитель) та обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго” (Боржник), в силу положень ст. ст. 553-559 Цивільного кодексу України, був укладений договір поруки № 14/10-343, згідно умов якого Поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за належне виконання Боржником грошових зобов’язань у сумі 50000000,00грн., які виникли за договором поставки природного газу №  06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009 між Боржником та Кредитором, у період з 01.01.2010 по 01.05.2010, з урахуванням всіх змін і доповнень до цього договору поставки.

Пункт 1.2. договору поруки встановлює, Поручитель несе солідарну відповідальність із Боржником перед Кредитором за виконання зобов’язань за договором  поставки природного газу №  06/09-1271 ТЕ-6 від 23.09.2009, з урахуванням всіх змін і доповнень до договору поставки, у сумі, узгодженій в п. 1.1. договору поруки.

Пунктом 1.3. договору поруки Сторони узгодили, що невиконання Поручителем зобов’язань, передбачених договором поруки, не знімає відповідальності з Боржника перед Кредитором за умовами договору поставки природного газу.

Виконуючи умови договору поруки, ТОВ „Всеукраїнська енергетична компанія” на підставі повідомлення-вимоги  ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (вих. 31/15-4934 від 28.05.2010), зокрема, 12.07.2010, 13.07.2010 та 14.07.2010 перерахувала на рахунок ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” суму 61255,00грн. (платіжне доручення № 229 від 12.07.2010 на суму 20000,00грн., № 233 від 13.07.2010 на суму 20140,00грн., № 234 від 14.07.2010 на суму 21115,00грн.).

Позивач факт перерахування даної суми підтверджує, про що свідчить його лист за вих. № 31/19-10747 від 06.10.2010.

Але, як вбачається з розрахунку суми боргу, доданого до позовної заяви, сума 61255,00грн., яка була перерахована відповідачем 2 ще в липні 2010р., позивачем при зверненні з вимогою про стягнення заборгованості в загальній сумі 49584078,40грн. врахована не була.

З огляду на вищенаведені обставини та на здійснені відповідачем оплати, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за спожитий протягом жовтня 2009р. – червня 2010р. природний газ підлягають задоволенню в сумі  23917029,38грн.

Відповідач 1 заборгованість в сумі  23917029,38грн. визнає в повному обсязі.

Отже, вимоги про стягнення заборгованості за спожитий протягом жовтня 2009р. – червня 2010р. природний газ в сумі 23917029,38грн. підлягають задоволенню за рахунок відповідача 1.

В частині стягнення заборгованості в сумі  23954331,00грн. провадження по справі підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що борг в цій сумі був погашений відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява була направлена до суду 21.08.2010, про що свідчить штемпель поштового відділення на конверті).

В вимогах про стягнення заборгованості в сумі 1712718,02грн. позивачу відмовити, оскільки сума в розмірі 1651463,02грн. була перерахована відповідачем 1 12.07.2010 та 09.08.2010, а сума в розмірі 61255,00грн. була перерахована відповідачем 2 12.07.2010, 13.07.2010 та 14.07.2010, тобто ще до звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює,    у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п.  7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі   подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить   4480876грн.68коп. за період з 20.02.2010 по 30.06.2010 (за 130 днів).

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам  ст. 231,  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996,  розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Тому, пеня в  сумі 4480876грн.68коп. підлягає стягненню з відповідача 1 на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач  нарахував відповідачу  індекс інфляції  за період з листопада 2009р. по  березень 2010р. та 3% річних за період з 11.11.2009 по  30.06.2010 (за 231 день).

Відповідно  до розрахунку  індекс інфляції становить 3112081грн.35коп., 3% річних –809971грн.10коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, судом до уваги не приймаються, оскільки важке фінансове становище підприємства, дія нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, відсутність державних дотацій, не звільняє останнє від уплати інфляційних та 3% річних, сплата яких визначена ст. 625 ЦК України, та пені, сплата якої за неналежне виконання зобов’язань  передбачена умовами договору.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на скрутний фінансово-економічний стан підприємства, просив суд розстрочити виконання рішення на 24 місяці рівними частинами.

Суд розглянув зазначене клопотання відповідача та не задовольняє його, оскільки підприємство позивача також має стратегічне значення та знаходиться у важкому фінансовому становищі (у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань  з боку контрагентів ДК „Газ України” за договорами на постачання природного газу, остання згідно із звітами про фінансові результати протягом кількох років є збитковим підприємством).

Стосовно вимог до відповідача 2 та посилання відповідача 1 на те, що відповідач 1 та відповідач 2 за умовами договору поруки повинні відповідати солідарно, суд зазначає про наступне.

Як вже зазначалося, у відповідності до п. 1.3. договору поруки,  невиконання Поручителем зобов’язань, передбачених договором поруки, не знімає відповідальності з Боржника перед Кредитором за умовами договору поставки природного газу.

Стаття 543 Цивільного кодексу України закріплює положення щодо  солідарного обов'язку боржників.

Так, у   разі   солідарного   обов'язку  боржників  (солідарних боржників)  кредитор  має  право  вимагати   виконання   обов'язку частково  або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор,  який одержав виконання обов'язку не  в  повному обсязі  від  одного  із  солідарних боржників,  має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний  боржник  не  має  права  висувати проти вимоги кредитора заперечення,  що грунтуються на таких  відносинах  решти солідарних  боржників  з  кредитором,  у  яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним  із боржників  припиняє  обов'язок  решти  солідарних  боржників перед кредитором.

В свою чергу, ст. 544 Цивільного кодексу України визначає право боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу, а саме.

Боржник,  який виконав солідарний обов'язок,  має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці,  якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один  із  солідарних  боржників  не  сплатив  частку, належну  солідарному  боржникові,  який  у  повному обсязі виконав солідарний обов'язок,  несплачене  припадає  на  кожного  з  решти солідарних боржників у рівній частці.

З аналізу наведених положень статей вбачається право кредитора (позивача у справі) вимагати   виконання   обов'язку частково  або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо.

          Отже, покладення на відповідача 1 в повній мірі обов’язку погасити існуючу заборгованість та нараховані пеню, індекс інфляції та 3% річних цілком відповідає, як умовам договору поруки, так і приписам ст. 543 Цивільного кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  позивача та відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 543, 544, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України,  ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996,   керуючись ст.ст. 22, 33, 43,  44, 49, 75, 82-85, п. 1-1 ст. 80 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні  вимоги дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії  „Нафтогаз України” м. Київ до обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк (відповідач 1 )  про стягнення 57987007грн.53коп., у тому числі основний борг за  поставлений  протягом жовтня-грудня 2009р., січня-червня 2010р. природний газ в сумі 49584078грн.40коп., пеня в сумі  4480876грн.68коп., індекс інфляції в сумі 3112081грн.35коп., 3% річних в сумі  809971грн.10коп., задовольнити частково в сумі  32319958грн.51коп., у тому числі основний борг в сумі 23917029грн.38коп., пеня в сумі  4480876грн.68коп., індекс інфляції в сумі 3112081грн.35коп., 3% річних в сумі  809971грн.10коп.

В частині стягнення заборгованості в сумі 23954331,00грн. провадження по справі припинити за відсутністю предмету спору.

В вимогах про стягнення заборгованості в сумі 1712718,02грн. відмовити.

В вимогах до товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична компанія” м. Київ (відповідач 2) відмовити.

Стягнути з обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, код ЄДРПОУ 03337119) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії  „Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 23917029грн.38коп., пеня в сумі  4480876грн.68коп., індекс інфляції в сумі 3112081грн.35коп., 3% річних в сумі  809971грн.10коп., держмито в сумі 24747грн.75коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229грн.04коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 07.12.2010р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення  складено та підписано 13.12.2010р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: НОМЕР_1