Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
23 грудня 2010 р. № 2-а- 10254/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В., Підгорному М.І.,
за участі: представника позивача - Кочмар К.О.,
представника відповідача - Харківської обласної митниці - Пасюкова І.Г.,
представника відповідача - Харківської митниці - не з'явився,
представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Харківській області - не з'явився,
прокурор - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, за участі Прокуратури Київського району м. Харкова про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАН" (код ЄДРПОУ 22636135) - звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Харківської митниці №800000006/2010/001182/1 від 14.04.2010 року про визначення митної вартості товарів, прийняте стосовно нього та зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ГРАН" надмірно сплачені грошові кошти в сумі 24 990,75 гривень, з яких податок на додану вартість – 22 526,25 грн., мито – 2 464,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.04.2010 року позивачем було надано відповідачу ВМД №800000015/2010/324372, за якою декларувались товари, що надійшли на адресу позивача. Позивач визначив митну вартість товару використовуючи метод №1 – метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст.267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. Зазначив, що при визначенні митної вартості товару ним було вказано вартість, яка дорівнює контрактній вартості.
На думку позивача, митним органом безпідставно застосовано резервний метод (шостий метод), оскільки позивачем були надані всі документи, які підтверджуються правомірність застосовування методу № 1 – за договірною вартістю товарів. Посилається на те, що в результаті неправомірного збільшення Харківською митницею митної вартості товарів, позивачем сплачено надмірну суму ПДВ у розмірі 22 526,25 грн. та мита у розмірі 2 464,50 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Харківської обласної митниці - у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості позивачем з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В зв’язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівнів вартості на ідентичні та подібні товари, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час та декларантом не було надано додаткових документів, які витребувались митним органом, було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди). Також неможливо було застосувати інші методи визначення вартості, у зв’язку з чим митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів до найменшого рівня митної вартості із застосуванням 6-го методу.
Прокурор та представник Харківської митниці у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань не надходило.
Представник відповідача, Головного управління державного казначейства у Харківській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі представника відповідача.
Керуючись ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених осіб на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 грудня 2009 року між позивачем та фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD (Гонконг) було укладено зовнішньоекономічний контракт №OS011209 на поставку товару.
13 квітня 2010 року для митного оформлення партії товару, що поставлялась згідно зазначеного контракту, на підставі підписаної сторонами контракту специфікації №24 від 11.01.2010р., позивачем надано до Харківської митниці митну декларацію №800000015/2010/324372 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, згідно якої митна вартість товару була визначена за ціною договору (вартість операції, метод №1). Виходячи з визначеної митної вартості, сума ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету становила 58 968,44 грн., а сума мита – 16 961,97 грн.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем надано наступні документи:
- прямий зовнішньоекономічний контракт №OS011209 від 01.12.2009р. з виробником товару фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD;
- специфікація №24 від 11.01.2010р. до контракту №OS011209, де зазначено вартість придбання товару;
- інвойс № 24/011209 від 11.01.2010р.;
- міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №265, відповідно до якої відправником товару є його виробник - фірма HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD.
Однак, 14.04.2010 року Харківською митницею позивачеві було відмовлено у митному оформленні товарів за поданою вантажно-митною декларацією та винесено рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/001182/1 за резервним методом (метод № 6).
Відповідно до оскаржуваного рішення, митну вартість щодо деяких товарів збільшено, а саме:
- механічні пристрої для підіймання: артикул GT1442 (кількість – 720 шт.), артикул GT1444 (кількість – 160 шт.), код товару 84253999 з загальної вартості 29 695,09 грн. до 74164,80 грн.;
- інструменти ручні з недорогоцінних металів для оброблення дерева: артикул НT-3508 (кількість – 1224 шт.), артикул НT-3510 (кількість – 1080 шт.), артикул НT-3512 (кількість – 1080 шт.), артикул НТ-3514 (кількість – 1080 шт.), артикул НТ-3516 (кількість – 1080 шт.), артикул НТ-3518 (кількість – 1080 шт.), артикул НТ-3520 (кількість – 1080 шт.), артикул НТ-3525 (кількість – 720 шт.), артикул НТ-3532 (кількість – 360 шт.), артикул НТ-3538 (кількість – 360 шт.), артикул НТ-3544 (кількість – 360 шт.), артикул НТ-3550 (кількість – 144 шт.), код товару 82053000 з загальної вартості 27 849,85 грн. до 42 232,04 грн.;
- пристрої для кріплення інструментів: артикул ST-1220 (кількість – 10000 шт.), артикул ST-1223 (кількість 2000 шт.), артикул ST-1224 (кількість – 500 шт.), артикул ST-1616 (кількість – 500 шт.), артикул ST-1618 (кількість – 500 шт.), артикул ST-1620 (кількість – 500 шт.), артикул ST-1623 (кількість – 500 шт.), артикул ST-3822 (кількість – 500 шт.), артикул ST-3823 (кількість – 500 шт.), артикул ST-3824 (кількість – 500 шт.), артикул ST-1221 (кількість – 2000 шт.), артикул ST-3821 (кількість – 1000 шт.), код товару 84661039 з загальної вартості 98 206,86 грн. до 149 521,72 грн.
Таким чином, проведення митним органом коригування митної вартості призвело до зміни розміру обов’язкових митних платежів позивача, так сума ПДВ склала 81 494,69 гривен, сума мита – 19 426,48 гривен.
Керуючись Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезені їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 230 від 17.03.2008р., 14 квітня 2010 року позивач подав на адресу Харківської митниці лист №М/3, у якому висловив незгоду з встановленою митною вартістю та просив про випуск цих товарів у вільній обіг під гарантійні зобов’язання сплати до державного бюджету суми податків і зборів, згідно з митною вартістю, яка визначена митним органом.
Листом №21/03-3802 від 14 квітня 2010 року Харківська митниця надала згоду на випуск товарів у вільній обіг під гарантійні зобов’язання позивача щодо сплати податків і зборів згідно митної вартості, розрахованої відповідно до оскаржуваного рішення.
14 квітня 2010 року позивач надав для митного оформлення вантажно-митну декларацію №800000015/0/324449 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 з зазначенням митної вартості товару, що була визначена митним органом за резервним методом та, на виконання гарантійних зобов’язань, провів сплату митних платежів, виходячи з обчисленої Харківською митницею митної вартості товару.
Відповідно до ч.8 ст.264 Митного кодексу України, 14 липня 2010 року позивачем на адресу Харківської обласної митниці було направлено скаргу № 1407/01 про перегляд рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів.
Судом встановлено, що додатково, на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем було надано наступні документи:
- інвойс №24/011209 з зазначенням цін продажу товару, засвідчений сертифікатом Торгово-промислової палати Китаю;
- пакувальний лист;
- сертифікат походження товару № 5147879;
- коносамент №ICSNRZSH від 20.02.2010 р. з екологічною декларацією № 17991;
- прайс-лист виробника.
Однак у перегляді зазначеного рішення про визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено, про що ним 25.07.2010р. було отримано лист Харківської обласної митниці №20/02-2855.
Суд зазначає, що згідно статті 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.
Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності", контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозицій, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Згідно статті 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ч.1 ст.262 МК України).
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України.
Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є: метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (метод 1); метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2); метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервний метод (метод 6).
Відповідно до частин другої – четвертої статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
Позивач, для визначення митної вартості скористався методом № 1 – методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень статті 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару позивач вказав вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника).
Статтею 273 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України, і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визначеній митній вартості за методами 1 – 6, однак при визначенні митної вартості допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов’язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (надалі – Порядок декларування митної вартості).
Перелік документів, які необхідно подати декларанту для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість зазначено у пунктах 7, 8 Порядку декларування митної вартості.
Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості, відомості на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватись на об’єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
У судовому засіданні досліджено декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 від 13.04.2010р., на зворотному боці відповідач посилається на нормативно-правовий акт, а саме на Порядок декларування митної вартості, та не зазначено документів, які б додатково витребувались у позивача посадовою особою митного органу.
Заперечуючи проти позову, представник Харківської митниці зазначив, що у позивача витребовувались додаткові документи згідно з переліком, який зазначений на зворотному боці декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 13.04.2010р. На підтвердження цього, представником митного органу було надано для огляду у судовому засіданні оригінал декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 13.04.2010р., де на зворотному боці між посиланням посадової особи митного органу на Порядок декларування митної вартості та підписом декларанта про ознайомлення з цим записом зазначено перелік додаткових документів, дата та підпис посадової особи митного органу. При цьому, суд зазначає, що запис щодо посилання на Порядок декларування митної вартості із посиланням на нормативно правовий акт, виконаний у друкованому вигляді із зазначенням дати винесення рішення про визначення митної вартості – 14 квітня 2010 року, перелік документів, які нібито запитувались відповідачем зроблено кульковою ручкою із зазначенням дати – 13 квітня 2010 року.
Слід також зазначити, що графа "Для відміток митного органу" всіх примірників декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 13.04.2010 р., які були надані як Позивачем, так і Відповідачем, не містить у собі жодної з відміток щодо додаткових документів, що є порушенням пункту 11 Порядку декларування митної вартості.
Згідно ч.4 ст.260 Митного кодексу України, методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Частиною 1 статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положенням цього Кодексу.
Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивачем був наданий весь перелік документів, передбачених п.7 постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766, а саме: прямий зовнішньоекономічний контракт №OS011209 від 01.12.2009р. з виробником товару фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD; специфікація №24 від 11.01.2010р. до контракту №OS011209, де зазначено вартість придбання товару; інвойс № 24/011209 від 11.01.2010р.; міжнародна товарно-транспортна накладну CMR №265.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст.267 МКУ використані декларантом відомості є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
В судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач при визначенні митної вартості товару використано дані цінової інформації БД ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ, рівень митної вартості товарів ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Суд зазначає про відсутність підстав використання даної інформації для здійснення розрахунку митної вартості товару, наданого для митного оформлення, оскільки ст.269 МК України передбачено, що за основу для визначення митної вартості товарів береться саме ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, Харківською митницею не зроблено.
Судом встановлено, що Харківською митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості (метод № 6) та не надано доказів наявності обґрунтованих підстав для неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (метод № 1).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем не доведений факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною договору (метод № 1), як не доведений і факт правомірності застосування методу визначення митної вартості товару за резервним методом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Харківською митницею необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні товарів з підстав неправильного визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та необґрунтовано використано метод оцінки митної вартості за резервним методом.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/001182/1 від 14.04.2010р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В частині вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення товару, суд зазначає наступне.
У відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
У відповідності з пунктом 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного Порядку, надміру сплаченими митними та іншими платежами є суми коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.
Згідно пункту 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.
У зв’язку з тим, що рішення про визначення митної вартості №800000006/2010/001182/1 від 14.04.2010р. є неправомірним, грошові кошти у розмірі 24990.75 грн., з яких сума надмірно сплаченого податку на додану вартість складає 22526.25 грн., сума надмірно сплаченого мита складає 2464.50 грн. - є сумою надмірно сплачених ТОВ "ГРАН" платежів та підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адмінінстративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/001182/1 від 14.04.2010р., прийняте Харківською митницею Державної митної служби України.
Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" (код ЄДРПОУ 22636135, п/р 26002060382633 у Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 351533) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 24990.75 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев’яносто гривень 75 копійок), з яких сума надмірно сплаченого податку на додану вартість складає 22526.25 грн. (двадцять дві тисячі п’ятсот двадцять шість гривень 25 копійок), сума надмірно сплаченого мита складає 2464.50 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири гривень 50 копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" (код ЄДРПОУ 22636135, п/р 26002060382633 у Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 351533) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 29.12.2010 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.