Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року Справа № 2а-4073/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого судді Мирошниченка В.С
судді Флоренка О.Ю.
судді Нагібіної Г.П.
при секретарі: Поцелуйко А.І.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Колтуцького М.П.
представника відповідача: Єннера Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, головного управління Державного Казначейства України в Кіровоградській області про визнання протиправним та незаконним наказу №102-к від 14.10.2010р. про звільнення ОСОБА_1 з посади інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації та про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
08.11.10р. позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та незаконним наказ №102-к від 14.10.2010р. про звільнення його з посади інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації; поновити на посаді інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації управління Національного банку України в Кіровоградській області; стягнути з Управління Національного Банку України в Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 14 жовтня 2010 року до дня поновлення на посаді та відшкодувати спричинену моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.12.2009 року згідно наказу №138-к управління Національного банку України в Кіровоградській області ОСОБА_1 було незаконно звільнено з посади інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року вказаний наказ про звільнення ОСОБА_1 було скасовано та зобов'язано поновити на роботі. 13.10.2010р. Управління НБУ у Кіровоградській області ОСОБА_1 поновило на роботі згідно наказу № 101-к, а наступного дня 14.10.2010р. згідно наказу №102-к його було звільнено з посади у зв'язку з скороченням штату працівників.
Позивач вважає дії відповідача щодо його звільнення незаконними з наступних підстав.
Згідно ст.49-2 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Позивача ж персонально не попереджали про звільнення за два місяці, оскільки попередити було просто не можливо, так як звільнення відбулося на наступний день після поновлення на посаді.
На думку позивача відповідачем повністю не дотримано вимоги ст.29 КЗпП України, якою передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Також позивач зазначає, що відповідачем при скорочені чисельності і штату працівників порушено вимоги ст.42 КЗпП України щодо незастосування переважного права на залишенні на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. ОСОБА_1 вважає, що оскільки стаж його роботи в установі складає майже 33 роки та на його утриманні знаходяться члени його сім’ї, а саме дружина (яка працює вчителем та отримує мінімальну заробітну плату), онук та невістка, –йому мали б запропонувати одну із вакантних посад, які були в наявності в установі під час проведення скорочення штату працівників, та які були запропоновані іншим працівникам з меншим стажем роботи.
У зв’язку з незаконними діями відповідача, позивач вважає, що йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в наступному. По-перше: позивач в день звільнення зазнав від керівника відділення НБУ морального знущання та приниження, в результаті чого стан його здоров'я значно погіршився. В зв'язку з цим того ж дня двічі викликалася медична швидка допомога на робоче місце та ввечері додому; по-друге: позивач звертається вдруге в суд за захистом своїх прав; по-третє: позивач майже рік знаходився без роботи, що призвело до нервових переживань та до порушення його звичайного життєвого ритму.
Ухвалою суду від 08.12.2010р. залучено головне управління Державного Казначейства України в Кіровоградські області в якості другого відповідача (а.с.82).
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в авдміністративному позові (а.с.2-5).
Представник відповідача - Національного банку України позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надавши письмові заперечення з доказами в їх обгрунтування.
Заперечення мотивовані тим, що постановою Правління Національного банку України від 01.09.2009 №527 "Про зміну функцій та скорочення чисельності працівників відділів інкасації територіальних управлінь Національного банку України" було виключено із структури Управління Національного банку України в Кіровоградській області відділ перевезення цінностей та організації інкасації із скороченням штату працівників у кількості 13 штатних одиниць.
14.09.09 начальником Управління видано наказ №155 «Про зміни в структурі Управління», яким передбачено з 16.11.09р. скоротити штат працівників на 13 одиниць, в тому числі і позивача, про що був ознайомлений позивач того ж дня. Отже зміни в організації виробництва і праці відповідача стали підставою для звільнення його працівників, в тому числі і позивача за п.1 ст.40 КЗпП України. Звільнення ОСОБА_1 було проведено на підставі наказу №138-к від 23.12.2009р.
13.10.10р. згідно наказу №101-к на виконання п.5 постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.10р. в частині негайного виконання рішення щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення виплати заробітної плати у межах стягненння за один місяць, позивач був поновлений на посаді інкасатора та йому нарахована середня заробітна плата. Управління НБУ у Кіровоградській області наказом №202 від 12.10.2010р. внесло зміни до штатного розпису та відкрило відділ перевезення цінностей та організації інкасації та посаду інкасатора. ОСОБА_1 повторно при поновленні на роботі був знову ознайомлений з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується його особистим підписом, хоча, на думку відповідача, ст.29 КЗпП України даний обов'язок передбачається для власника або уповноваженого ним органу при прийнятті працівника на роботу, а не при поновленні працівника.
Представником відповідача зазначено, що дії відповідача по звільненню 14.10.2010р. за п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 з посади інкасатора є правомірними. Так, позивач був попереджений про наступне вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України 14.09.09р., тобто до першого його звільнення. Дані дії узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо повторного попередження про наступне вивільнення, а саме, після усунення порушень правил вивільнення працівників, у зв'язку з якими працівника було поновлено на роботі, повторне попередження про наступне вивільнення не потрібне. Відповідачем не запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу в Управлінні, оскільки станом на 14.10.10р. були наявні три вакантні посади, зайняття яких потребувало повної вищої освіти, якої позивач не має.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, представник відповідача вказав на те, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди з вини відповідача, та посилання позивачем на те, що він майже рік не працює, не відповідає дійсності, оскільки оскаржується наказ про звільнення датований 14.10.2010року.
В судовому засіданні представник головного управління Державного Казначейства України в Кіровоградській області позовні вимоги не визнав з тих підстав, що органи Державного казначейства не можуть виступати в якості відповідача в справах де відповідачем являється орган НБУ та однією з позовних вимог є стягнення моральної шкоди, оскільки органи НБУ не обслуговуються в органах Державного казначейства України, ні адміністративно, ні структурно не підпорядковуються НБУ. Враховуючи, що спірні правовідносини між позивачем та НБУ виникли внаслідок трудових правовідносин всі виплати, які на думку позивача йому належать, здійснюються власником або уповноваженим ним органом, в тому числі і моральна шкода. Щодо оцінки правомірності дій органу НБУ в даному спорі, представник ГУДКУ в Кіровградській області зазначив, що дати оцінку неможливо, оскільки відсутні будь-які відносини між НБУ і позивачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представників відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Даний спір стосується трудових правовідносин у сфері публічної служби.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
П.2 ч.1 ст.17 КАС України передбачено, що на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно ст.233 КЗпП України «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.07.1977 року згідно наказу №85 від 18.07.1977 прийнято на посаду інкасатора відділу інкасації і перевезення цінностей міського управління Кіровоградської обласної контори Держбанку (а.с.12). У зв’язку з реорганізацією та зміною структури управління позивач був переведений на посаду інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації управління Національного банку України в Кіровоградській області. 01.02.2000 року позивач приймав присягу державного службовця, йому був присвоєний 10 ранг державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13).
Згідно наказу Управління Національного банку України в Кіровоградській області № 138-к від 23.12.2009 р. позивача звільнено з посади інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації Управління Національного банку України в Кіровоградській області у зв’язку зі скороченням штату працівників - п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення в наказі зазначено: Постанова Правління Національного банку України від 01.09.2009 №527 "Про зміну функцій та скорочення чисельності працівників відділів інкасації територіальних управлінь Національного банку України", наказ Управління №155 "Про зміни в структурі Управління", попередження про вивільнення, згода профспілкового комітету (а.с. 6).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року вказаний наказ про звільнення ОСОБА_1 було скасовано та зобов'язано поновити на роботі та виплатити середній заробіток під час вимушеного прогулу. Постанова суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_5 була звернута до негайного виконання (а.с.7-9).
З метою виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4.10.10р. в частині негайного виконання рішення щодо поновлення на посаді ОСОБА_5 Управління НБУ у Кіровоградській області звернулося з листом від 12.10.10р. №17-30/4062 ДВК (а.с.93) до Департаменту персоналу Національного банку України щодо погодження проекту переліку №3 змін до штатного розпису на 2010 рік в частині закриття вакантної посади головного економіста відділу банківського нагляду та введення тимчасово в структуру Управління НБУ у Кіровоградській області відділу перевезення цінностей та організації інкасації та посади інкасатора (а.с.94).
Згідно листа № 17-224/3030 від 12.10.2010р. Департаментом персоналу НБУ було погоджено тимчасові зміни до штатного розпису Управління НБУ у Кіровоградській області (а.с.95).
12.10.10р. начальник Управління НБУ у Кіровоградській області видав наказ №202 «Про змінив штатному розписі Управління», згідно якого у відділі банківського нагляду була закрита посада головного економіста та відкрито посаду інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації (а.с.98).
13.10.10р. зміни до штатного розпису були затверджені начальником Управління НБУ у Кіровоградській області (а.с.97) та того ж дня надіслано листом №17-29/4076 до Департаменту персоналу Національного банку України (а.с.96).
13.10.2010р. Управління НБУ у Кіровоградській області ОСОБА_1 поновило на посаді інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації згідно наказу № 101-к (а.с.10). З даним наказом позивач ознайомився, про що свідчить його підпис (а.с.42).
13.10.2010р. позивач був ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією інскасатора, про що свідчить його підпис (а.с.66, 72-73).
Згідно журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, наданого представником відповідача, вбачається, що ОСОБА_1 був проінструктований лише 16.06.09р. (а.с.71), що свідчить про порушення відповідачем вимог п.1,4 ст.29 КЗпП України, якою передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Як встановлено в судовому засіданні зі слів позивача, що не заперечувалося представником відповідача, позивач в день поновлення на роботі 13.10.10р. та 14.10.10р. працював у сховищі Управління НБУ у Кіровоградській області, що підтверджує фактичний допуск позивача до виконання його трудових обов'язків.
Твердження позивача про те, що не він підписував Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, обов'язковість укладення якого на його думку передбачає специфіка роботи інкасатора, представником відповідача не заперечувався. Як вбачається із змісту додаткового договору №1 від 13.11.2009р. до Договору №63 від 28.10.2002р. про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного між НБУ в особі в.о. начальника управління НБУ в Кіровоградській області та ОСОБА_1, у зв'язку із звільненням за скороченням штату працівника дія договору №63 від 28.10.2002р. припиняється 16.11.2009р.
Статтею 135-1 КЗпП України предбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. З аналізу даної правової норми вбачається, що за роботодавцем закріплюється право на укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність, а не обов'язок.
14.10.2010 року начальником Управління НБУ в Кіровоградській області складено подання заступникові голови профспілкового комітету щодо скорочення ОСОБА_1,-інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації (а.с.44).
Згідно протоколу №50 засідання профспілкового комітету від 14.10.2010р., про надання згоди на звільнення за скороченням працівника відділу перевезення цінностей та організації інкасації-Колобутіна В.Л, члени профспілкового комітету надали згоду про звільнення ОСОБА_1 (а.с.46-48). Позивач також був присутній на засіданні, який висловив свою незгоду щодо скорочення та вважав звільнення незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставах, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до ст. 49-2 КЗПП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
З аналізу викладених норм суд вбачає, що за наявності обставин, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України розірвання трудового договору з працівником має бути проведене з обов’язковим додержанням передбаченого ст. 49-2 КЗпП України порядку звільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про звільнення не пізніше ніж за два місяці.
Як вбачається з протоколу №50 засідання профспілкового комітету від 14.10.2010р., з пояснень представника НБУ, попередження позивача в 2010 році про вивільнення за два місяці не здійснювалося, оскільки позивача вже попереджували при попередньому звільненню під особистий підпис в наказі №155 від 14.09.2009р.(а.с.41).
Представник в судовому засіданні зазначив, що повторне попередження про наступне вивільнення не потрібне та узгоджується з правовою позицією суддів Верховного Суду України, зазначеної на аркушах 150-151 книги «Застосування судами цивільного і цивільного-процесуального законодавства»за заг. редакцією П.І. Шевчука-К.: Ін Юре.2002.
Судом дане твердження представника відповідача не приймається. По-перше: вказана правова позиція суддів Верховного Суду України стосувалася випадків, коли державне підприємство реорганізується в орендне і працівник не згоден працювати в останньому, він звільняється з державного підприжємства за п.1 ст.40 КЗпП України та при звільненні працівника за цим пунктом після усунення порушення правил вивільнення працівників, у зв'язку з яким працівника було поновлено на роботі, повторне попередження про наступне вивільнення не потрібно. По-друге: ст.49-2 КЗпП України чітко закріплюється, що про наступне вивільнення працівників персонально потрібно попереджати не пізніше ніж за два місяці. Закон регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм).
Судом встановлено, що 14.10.2010р. згідно наказу №102-к ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з скороченням штату працівників (а.с.11).
14.10.10р. відповідач не перевів ОСОБА_1 на іншу роботу, оскільки були в наявності лише три вакантних посади та які потребували вищої освіти (а.с.49), а позивач має лише повну загальну середню освіту.
У період з 3.11.2010 року позивач перебуває в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.105).
При вирішенні питання в частині стягнення моральної шкоди суд виходить з глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги.
В статті 23 Цивільного кодексу України законодавець чітко визначив, що моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої…
Крім того, пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Звільнення позивача з посади 23.12.2009р., судовий процес по поновленню на роботі, а в подальшому звільнення на наступний день після поновлення на роботі, на думку суду призвели до психологічного стресу та душевних переживань, чим і була спричинена моральна шкода.
Викладене підтверджується карткою виїзду швидкої медичної допомоги №71786 від 14.10.10р., згідно якої швидка допомога по виклику прибула в Управління НБУ в Кіровоградській області о 16 год.18 хв. У картці лікарем зазначено у графі «скарги»ОСОБА_1 (мовою оригіналу) «боль в области сердца, давление, слабость, озноб, тошнота, общее недомогание. Считает себя больным в течении 10 лет.»(а.с.103).
Згідно другої карти виїзду швидкої медичної допомоги №71841 від 14.10.10р., яка прибула до ОСОБА_1 о 20 год. 20 хв., у графі «скарги»зазначено «на головную боль в темяной части головы, боль с 14 часов дня»(а.с. 104).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем моральна шкода підлягає частковому задоволенню і оцінюється в розмірі 500грн.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Кіровоградській області не було дотримано всіх зазначених вимог законодавства.
Відповідачем Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Кіровоградській не доведено правомірність своїх дій при звільненні позивача із займаної посади.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації Національного банку України Управління Національного банку України в Кіровоградській області проведено з порушенням чинного трудового законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до абз. 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Суд визнав необхідним зобов'язати Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Кіровоградській області здійснити нарахування ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу починаючи з 15 жовтня 2010 року до дня поновлення на посаді та провести відповідні виплати.
Відповідно до ст. 256 КАС України постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167, 256 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Національного банку України в Кіровоградській області № 102-к від 14.10.2010 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації Управління Національного банку України в Кіровоградській області.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді інкасатора відділу перевезення цінностей та організації інкасації Управління Національного банку України в Кіровоградській області з 15.10.2010 року.
4. Зобов’язати Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Кіровоградській області здійснити нарахування ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу починаючи з 15 жовтня 2010 року до дня поновлення на посаді та провести відповідні виплати.
5. Стягнути з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 500грн.
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
7. Постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду викладеної в повному обсязі, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.12.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.12.2010 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: суддя В.С.Мирошниченко
О.Ю.Флоренко
Судді Г.П.Нагібіна