Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 січня 2010 року                                                             Справа № 2а-8110/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд  у  складі головуючого судді Хилько Л.І., при секретарі Валявській О.О.,

            за участю

            позивача –представник Куницький В.В.

            відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 6438 грн. економічних санкцій

                                                                                   ВСТАНОВИВ:

          Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення до Державного бюджету на р/р 31115106700010, одержувач коштів –Знам’янське УДК, код одержувача –2100000, код бюджетної класифікації –21081100, банк одержувача –ГУДК у Кіровоградській області, МФО 823016 –6438 грн. економічних санкцій.

          Позивач обґрунтовує позовні вимоги слідуючим. Під час проведення перевірки приватного підприємця ОСОБА_2 встановлено, що відповідачем реалізовано продукти харчування за цінами, сформованими з порушенням вимог чинного законодавства. Законом України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 року № 507 визначено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни  і тарифи встановлюються на всі види продукції, товари і послуги, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи із стабілізації ситуації, що склалася на внутрішньому ринку цукру»№ 722 від 01.07.2009 р. встановлено, що реалізація цукру здійснюється без права експорту та перепродажу на умовах попередньої оплати з торговельною надбавкою до ціни реалізації цукру з державного матеріального резерву, яка не повинна перевищувати 15 відсотків оптово-відпускної ціни Державного продовольчого резерву без урахування витрат з його транспортування у міжміському сполученні. Відповідно до п. 4 зазначеної постанови повноваження щодо контролю за ціною продажу населення цукру з державного матеріального резерву та інформування щодекади Міністерства економіки про ціну на цукор покладено на Державну інспекцію за цінами.

          На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 722, Держінспекцією цін проведено перевірку цін на цукор, що реалізується з Державного продовольчого резерву. Перевіркою діяльності відповідача за період з 1 серпня 2009 року по 28 серпня 2009 року виявлено наступне. Відповідачем отриманий цукор Державного матеріального резерву від «Комбінат «Салют»                                 м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7, в кількості 5000 кг за ціною 3 грн. 50 коп. за один кілограм згідно договору № юр-9в-2/400-2009 від 23.07.2009 р. Цукор відвантажено у кількості 5000 кг, згідно товарно-транспортної накладної № 14 від 6 серпня 2009 року. Реалізація відбулася наступним чином. 2,5 тони цукру реалізовано через магазини за ціною 4,55 грн./кг, 1,8 тон цукру реалізовано за ціною 4,50 грн./кг. До розрахунку роздрібної ціни відповідачем віднесено 15% торговельної надбавки, вартість транспортних витрат та розвантажувально-навантажувальних робіт.

Так як транспортні витрати на перевезення цукру відповідачем не підтверджено документально, а включення вартості розвантажувально-навантажувальних робіт до розрахунку роздрібної ціни не передбачено постановою КМУ № 722 від 01.07.2009 р. позивач вважає, що до ціни реалізації відповідачу потрібно було включити тільки 15% торговельної надбавки, ціна реалізації цукру повинна скласти 4,03 грн. за кілограм, замість встановлених підприємцем 4,55 грн. за кілограм та 4,50 грн. за кілограм. Позивач стверджує, що загальна сума завищення складає 2146 грн. з яких: 4,55 грн./кг, ціна реалізації встановлена підприємцем, за відрахуванням 4,03 грн./кг, ціни реалізації, згідно вимоги постанови КМУ № 722 від 01.07.09 р. різниця помножена на кількість реалізованого цукру 2500 кг сума завищення складає 1300 грн.; 4,50 грн./кг, ціна реалізації встановлена підприємцем, за відрахуванням 4,03 грн./кг, ціни реалізації, згідно вимоги постанови КМУ № 722 від 01.07.09 р. різниця помножена на кількість реалізованого цукру  1800 кг сума завищення складає 846 грн.

Позивач стверджує, що відповідно до статті 1 Указу Президента України «про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»№ 746/99 від 28.06.1999 р. (далі-Указ) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Статтею 4 Указу визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат, які підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, а також порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Ведуть книгу обліку доходів та витрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст. 13 Декрету «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.92 р. № 13-92, зі змінами та доповненнями, оподатковуваним доходом фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.  Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду.

Позивач наголошує, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідачем включено в ціну вартості цукру транспортні витрати на перевезення цукру, але не надано документального підтвердження оплати вказаних витрат (квитанції, платіжні доручення банку тощо). У якості підтвердження транспортних витрат на перевезення цукру відповідачем  особам, що здійснювали перевірку наданий акт прийому-передачі виконаних робіт № 2 від 06.08.09 р., позивач стверджує, що вказаний документ не є документальним підтвердженням оплати вказаних витрат, у розумінні вище вказаних норм, оскільки не містить інформації щодо підтвердження вказаних витрат фінансовими установами (Державне казначейство України, банк тощо).

Відносно включення відповідачем у розмір роздрібної ціни цукру вартості розвантажувально-навантажувальних робіт позивач зазначає, що вказані дії є, також, порушенням державної дисципліни цін, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 722 не передбачено включення вартості даного виду робіт до вартості цукру. Вмотивовуючи позовні вимоги позивач, також, зазначає, що у письмовому запереченні до акту перевірки від 31.08.09 р. відповідач посилається на ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»відповідно до якого, на думку відповідача, виручка від надання послуг може бути отримана (суб’єктом малого підприємництва) на розрахунковий рахунок або готівкою.

Проте, позивач стверджує, що даною нормою, на яку посилається відповідач, передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).  Жодного посилання на те, що суб’єкт малого підприємництва має право проводити розрахунок готівкою у вказаній нормі не має. Щодо отримання виручки на розрахунковий рахунок суб’єктом малого підприємництва, то вказані операції також повинні підтверджуватися документально фінансовими установами.

Відповідач проти задоволення вимог адміністративного позову, обґрунтовуючи заперечення наступним.  Відповідач є суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою. Приватний підприємець ОСОБА_4, який надавав відповідачу послуги по автоперевезенню цукру, є суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою, платником єдиного податку. Статтею 9 пункт 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95 р. № 265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. за № 637, згідно якого оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими ордерами, глава 3, каса та касова книга, пункт 4.2 встановлено тільки для підприємств (юридичних осіб).

Відповідач зазначає, що для перевезення цукру від «Комбінат «Салют»м. Дніпропетровськ відповідачем укладено угоду від 01.08.2009 р. з приватним підприємцем –фізичною особою, платником єдиного податку, ОСОБА_4, який надав відповідачу копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця, копію свідоцтва про сплату єдиного податку, копію ліцензії на внутрішні перевезення вантажів. На підтвердження виконаних робіт складений акт прийому-передачі виконаних робіт № 2 від 06.08.2009 р., надана товарно-транспортна накладна від 06.08.2009 р. та накладна № 6 від 06.08.2009 р. на отримання готівки за надані транспортні послуги. Відповідно до вказаного відповідач зазначає, що не можна погодитися з твердженням позивача, що транспортні витрати на перевезення цукру не підтверджені документально.

В своїх запереченнях відповідач вказує, що на виконання Меморандуму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо здійснення реалізації цукру з Держкомрезерву України від 05.08.2009 р., Знам’янською об’єднаною державною податковою інспекцією 15 серпня 2009 року проведено перевірку відповідача. Згідно висновків акту перевірки порушень з продажу та надання документів щодо ціни реалізації цукру та товарно-транспортних послуг не встановлено.

Відповідачем на акт перевірки № 622 від 28.08.2009 р. та претензію № 1688-02 від 31.08.2009 р. державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області направлено заперечення від 31.08.2009 р. та скаргу від 09.09.2009 р. начальнику Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області Фурманову І.О., які, як стверджує відповідач залишилися без належної відповіді. Також, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що відповідно розпорядження КМУ від 13.06.2009 р. № 638-р реалізація цукру покладена на підприємства роздрібної торгівлі, тобто,  на думку відповідача, на суб’єктів –юридичних осіб.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши наступне. У відповідності до п.п. 2.2 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12. 2004 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, підприємці (фізичні особи) здійснюють розрахунки готівкою між собою через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних з банків. Підприємці здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Позивач зазначив, що вказаною нормою визначено, що підприємці здійснюють розрахунки готівкою між собою через касу, висвітлення проведення вказаних операцій відображають у відповідних книгах обліку. Підтвердження розрахунку готівкою шляхом видачі накладної, як це має місце у даному випадку, чинним законодавством не передбачено.

Позивач в судовому засіданні наголосив, що згідно п.п. 2.3 п. 2 зазначеного Положення, сума готівкового розрахунку одного підприємця з іншим підприємцем за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Позивач зазначив, що п.п. 2.5 п. 2 Положення вказано, якщо підприємці здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України  «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року, платіжним документом є платіжна вимога, платіжне доручення, на підставі яких перераховуються грошові кошти. Платіжними документами є також чеки (іменні, дорожні), виражені в іноземній валюті. Позивач заявив, що з викладеного вбачається, що вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, на які посилається у запереченні відповідач, будь-яких інших підтверджень проведення оплати послуг, у тому числі для суб’єктів господарювання –приватних підприємців, крім вищевказаних –платіжна вимога, платіжне доручення, чеки тощо -  не передбачено, а отже спростовується твердження позивача про те, що накладна № 6 від 06.08.09 р. на отримання готівки за надані авто послуги є належним платіжним документом.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог адміністративного позову та наголосив, що ПП ОСОБА_4 є платником єдиного податку у зв’язку з чим каса у ОСОБА_4 відсутня, доходи обліковуються у відповідній книзі доходів та витрат, платіжні документи, зокрема,  чеки, ПП ОСОБА_4 не видає, оскільки має на це право відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». В свою чергу відповідач  обліковує розхідну частину у загальній сумі щоквартально у книзі обліку доходів та витрат, а  прибуток обліковується через реєстратор розрахункових операцій.

Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог  відповідач зазначив, що 15 серпня 2009 року Знам’янською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку магазина «Фуршет», який належить відповідачу,  дотримання проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами перевірки складений відповідний акт згідно  якого податковою інспекцією встановлений факт реалізації цукру за ціною реалізації з торгівельною надбавкою яка не перевищує 15 відсотків оптово-відпускної ціни державного матеріального резерву.

Позивач заявив, що книга обліку доходів та витрат не є належним доказом  оскільки із записів не вбачається саме сума порушення та відсутній запис за що сума сплачена. Відповідач з цього приводу зауважив, що на підставі книги обліку доходів та витрат ним регулярно здається податкова декларація, зауважень у податкової з приводу ведення відповідачем обліку доходів та витрат  не виникало. Також, в судовому засіданні позивач наголосив, що до компетенції органу ДПІ не належить здійснення контролю за дотриманням законодавства про ціноутворення у зв’язку з чим факти, викладені у акті перевірки Знам’янської ОДПІ щодо дотримання відповідачем вимог Меморандуму щодо здійснення реалізації цукру з Державного матеріального резерву від 5.08.09 р. не можуть бути доказом правомірності дій відповідача в процесі розгляду даної судової справи. Позивач зазначив, що предметом даного спору є не підтвердження відповідачем понесених витрат по оплаті товарно-транспортних послуг відповідним документом.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.02.2010 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог   ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши думку сторін,  суд встановив наступне.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_2, ід. номер  НОМЕР_1, зареєстрований виконкомом Знам’янської міської ради Кіровоградської області 11.03.1997 р. № 2 443 017 0000 000085, свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 (а.с. 24). Відповідач здійснював у 2009 році підприємницьку діяльність на підставі торгового патенту серія НОМЕР_3 від 30.12.2008 р. виданого Знам’янською ОДПІ на період з 01.01.2009 р. по 31.12.09 р. (а.с. 25)

21 квітня 2009 року на адресу Знам’янської райдержадміністрації надійшов лист від 17.04.2009 р. вих. № 17-31/4 ( а.с. 75) вх. індекс 17-389 1 Головного управління економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про потребу у цукрі»про термінове проведення організаційної роботи щодо забезпечення цукром з Аграрного фонду торговельної мережі з метою стабілізації ціни на цукор на виконання доручення Міністерства економіки України від 15 квітня 2009 року № 3501-25/105.

Знам’янська міська рада Кіровоградської області листом від 23.04.09 р. № 8-634/4 (а.с. 74) проінформувала Головне управління економіки Кіровоградської ОДА про виконання вищезазначеного листа та надала інформацію про потребу місцевих підприємств у цукрі з Аграрного фонду за формою, що додається у листі. Згідно п. 4 форми магазину «Фуршет»приватного підприємця ОСОБА_2 потрібно на реалізацію 5 тонн цукру.

23 липня 2009 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву в особі в. о. Голови Комітету Нікітіна В.Ф. та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладений договір                     № юр - 9в-2/400-2009 про відпуск цукру з державного резерву. (а.с. 40) Відповідно до п.п. 1.1. договору предметом договору є відпуск Комітетом з державного резерву цукру ДСТУ 2316-93 згідно з постановою кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 722, п.п. 1.3. Договору встановлено, що реалізація цукру здійснюється без права експорту та перепродажу на умовах попередньої оплати з торговельною надбавкою до ціни реалізації цукру з державного матеріального резерву, яка не повинна перевищувати 15 відсотків оптово-відпускної ціни Держкомрезерву без урахування витрат з його транспортування у міжміському сполученні. Згідно п. 3.1. договору Комітет відпускає цукор у кількості 5,0 тонн по ціні з ПДВ 3 500,00 грн. за тонну, загальна вартість складає 17 500,00 тонн з ПДВ. Відпуск цукру здійснюється з державної організації ДО «Комбінат «Салют», юридична адреса м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7, п.п. 5.3. договору.

28 липня 2009 року відповідачем платіжним дорученням № 83 (а.с. 49) перераховано Держкомрезерву України 17500,00 грн. відповідно до договору № юр - 9в-2/400-2009.

Фізична особа підприємець ОСОБА_4, зареєстрований виконавчим комітетом Знам’янської міської ради Кіровоградської області 26.06.2001 р. за № 2 443 017 0000 000596, свідоцтво про державну реєстрацію  серія НОМЕР_4 (а.с. 26). Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с. 27) ПП ОСОБА_4 у 2009 році перебував на спрощеній системі оподаткування, на підставі ліцензії (а.с. 28) ПП ОСОБА_4 у період з 12.04.2005 р. по 12.04.2010 р. має право надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Між відповідачем та ПП ОСОБА_4 укладений договір по наданню авто послуг ( а.с. 31) автомобілем КАМАЗ –5511, вартість робіт, п.п. 1.2. договору, складає 5,00 грн. за 1 км пробігу.  Згідно п.п. 5.1. строк дії договору з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р.

4 серпня 2009 року між ДО «Комбінат «Салют», в особі директора Калугіна С.В. та                                    ПП ОСОБА_2 укладений договір № 68 (а.с. 44) на надання послуг по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт цукру у кількості 5 тонн. Згідно п.п. 2.1. сума даного договору складає                      132, 12 грн., у тому числі ПДВ 22,02 грн.

5 серпня 2009 року відповідачу виписаний ДО «Комбінат «Салют»рахунок № 878(а.с. 48) від 05.08.2009 р. про попередню оплату послуг по вантажно-розвантажувальних роботах цукру.

5 серпня 2009 року відповідачем згідно квитанції № 4662/з82 (а.с. 46) перераховано ДО «Комбінат «Салют»132,12 грн. за вантажно-розвантажувальні роботи.

5 серпня 2009 року між Кіровоградською обласною державною адміністрацією та підприємствами роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію цукру з державного матеріального резерву укладений Меморандум порозуміння (а.с. 42, 43) згідно розділу І якого (а.с. 42) суб’єкти роздрібної торгівлі беруть на себе, зокрема, зобов’язання застосовувати торговельну надбавку до ціни реалізації цукру з державного матеріального резерву не вище 15 відсотків оптово-відпускної ціни державного матеріального резерву без урахування витрат з його транспортування у міжміському сполученні.

6 серпня 2009 року згідно накладної № 14 від 06.08.2009 р. відповідачу на підставі наряду № 25 від 06.08.2009 р. відпущено ДО «Комбінат «Салют»5 000,00 кг цукру.

6 серпня 2009 року  ДО «Комбінат «Салют»та ПП ОСОБА_2 писаний акт надання послуг                 № 752 (а.с. 47) по вантажно-навантажувальних роботах цукру у кількості 5,0 тонн, вартість послуг з ПДВ складає 132,12 грн.

6 серпня 2009 року виписана товарно-транспортна накладна (а.с. 13, 29) про транспортування                                     ПП ОСОБА_4 вантажу 5,0 тонн цукру з м. Дніпропетровська до м. Знам’янка, вартість транспортних послуг 2500,00 грн.

6 серпня 2009 року між відповідачем та ПП ОСОБА_4 підписаний акт № 2 (а.с. 14, 30) прийому-передачі виконаних робіт  по доставці цукру за договором б/н від 01.08.2009 р., пункт відправлення м. Дніпропетровськ, пункт призначення м. Знам’янка, загальний пробіг автомобілю 500 км, вартість наданих послуг 2 500,00 грн. Згідно п. 11 акту даний акт є підставою для проведення остаточних розрахунків.

6 серпня 2009 року, згідно накладної № 6 (а.с. 32) відповідачем прийнято від ПП ОСОБА_4 авто послуги, загальна ціна яких складає 2500 грн. Згідно підпису в накладній ПП ОСОБА_4 06.08.09 р. отримано від ПП ОСОБА_2 готівкою 2 500,00 грн.

7 серпня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Кіровоградській області відповідачу по факсимільним зв’язком направлений лист (а.с. 37) від 07.08.09 р. № 1519-05 про надання відповідачем щоденно до 10 години Державній інспекції по контролю за цінами в Кіровоградській області на адресу електронної пошти або по вказаному у листі факсу інформаційних даних по реалізації цукру отриманого з Державного продовольчого (Аграрний фонд) або Державного матеріального резерву наростаючим підсумком за формою таблиці наведеною у даному листі. Доручення про надання інформації направлене відповідачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 722 від 01.07.2009 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України № 638 –р від 13.06.2009 р., витягу з протоколу Кабінету Міністрів України № 50 від 29.07.2009 р. на виконання доручення Держінспекції від 06.08.09 р.                              № 200/5-7/3234.

На виконання доручення Державної інспекції з контролю за цінами у Кіровоградській області відповідачем на адресу електронної пошти позивача (факт направлення встановлений зі слів відповідача та не заперечувався позивачем) регулярно з 07.08.09 р. по 01.09.09 р. до здійснення реалізації 5 тонн цукру в повному обсязі направлялася інформація по формі наданій у дорученні (а.с. 50 - 65).

15 серпня 2009 року Знам’янською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку магазина «Фуршет», який належить відповідачу,  дотримання проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами перевірки складений відповідний акт (а.с. 33) згідно якого порушення законодавства про проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій податковою інспекцією не виявлено, також, в процесі перевірки вимог Меморандуму щодо здійснення реалізації цукру з Державного матеріального резерву від 05.08.2009 р. встановлений факт реалізації цукру за ціною реалізації з торгівельною надбавкою яка не перевищує 15 відсотків оптово-відпускної ціни державного матеріального резерву ( а.с. 34). Посадовими особами Знам’янською ОДПІ в акті перевірки зазначено, що станом на 15.08.2009 р. відповідачем реалізовано цукру в кількості 2000 кг по ціні 4 грн. 55 коп. на загальну суму 9 100 грн. Також, в акті зазначено, що до перевірки надані документальні підтвердження товарно-транспортних послуг.

З 25 серпня 2009 року по 28 серпня 2009 року  посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами у Кіровоградській області  проведено планову перевірку формування відповідачем                                ПП ОСОБА_2 роздрібних цін на цукор-пісок, виходячи з вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 722 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 червня 2009 року № 638-р, яким передбачено граничний рівень торговельної надбавки до ціни реалізації цукру з державного матеріального резерву у розмірі 15 відсотків оптово-відпускної ціни Держкомрезерву. За результатами перевірки складений акт № 622 від 28.08.2009 р. (а.с. 11) відповідно до якого особами, що здійснили перевірку, зафіксовані наступні факти. 2,5 т цукру реалізовано відповідачем за ціною 4,55 грн., 1,8 т. цукру реалізовано за ціною 4,50 грн. До розрахунку роздрібної ціни ПП ОСОБА_2 внесено 15 % торговельної надбавки, вартість транспортних послуг та розвантажувально-навантажувальних витрат. Так як транспортні витрати та перевезення цукру ПП ОСОБА_2 не підтверджено випискою банку на їх оплату, «розвантажувально-навантажувальні витрати відповідно стандарту бухгалтерського обліку 9 «Запаси», відшкодовуються за рахунок торгівельної надбавки, ціна реалізації цукру повинна складати 4,03 грн./кг замість встановлених підприємством 4,55 грн. та ,50 грн. сума завищення склала 2146 грн. Згідно висновку зазначеного акту ПП ОСОБА_2 при реалізації цукру отриманого з Держрезерву порушено вимоги п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 липня 2009 року № 722, за рахунок чого отримано виручку від реалізації цукру –піску за завищеними цінами 2146 грн. Акт перевірки від 28.08.2009 р. підписаний відповідачем «з запереченнями», примірник акту отриманий відповідачем 28.08.09 р. згідно підпису.

До акту перевірки позивачем додана довідка відповідача про реалізацію цукру у кількості та за цінами зазначеними в акті (а.с. 12), заперечення відповідача до акту перевірки від 31.08.09 р.(а.с. 12 зв. бік)  пояснення відповідача (а.с. 15), копія розрахунку суми порушення (а.с. 15 зв. бік), товарно-транспортна накладна (а.с. 13), накладна № 6 від 06.08.09 р. (а.с. 13 зв. бік), акт прийому-передачі виконаних робіт від 06.08.09 р. по наданню транспортних послуг (а.с. 14), платіжне доручення № 83 та квитанція № 4662/з82 від 05.08.09 р. (а.с. 14 зв. бік)

31 серпня 2009 року відповідачу виставлена позивачем претензія № 1688-02 (а.с. 9 зв. бік) на суму 2146, 00 грн. та на суму 4292,00 грн. якою запропоновано на протязі місяця внести у дохід державного бюджету 2146,00 грн. а, також, 4292,00 грн. штрафних санкцій.

До претензії додане рішення позивача № 64 від 31.08.09 р. (а.с. 9) Згідно фіскального поштового чеку № 9961 (а.с. 10) рішення направлене відповідачу 31.08.09 р.

31 серпня 2009 року відповідачем на ім’я начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області направлене заперечення до акту перевірки (а.с. 12 зв. бік., 36) згідно якого відповідач вважає, що оскільки вид розрахунку за транспортні витрати постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.09 р. № 722 та Меморандумом порозуміння між Кіровоградською ОДА та підприємствами торгівлі від 05.08.09 р. не регламентується, перевізник, який надавав відповідачу транспортні послуги є СПД ФО - платником єдиного податку, діяльність якого як суб’єкта малого підприємництва регламентується, зокрема, Указом Президента України № 746/99 від 28.06.1999 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», в наявності у відповідача є договір на авто послуги б/н від 01.08.09 р., товарно-транспортна накладна від 06.08.09 р., акт прийому-передачі виконаних робіт по наданню транспортних послуг від 06.08.09 р. та накладна № 6 видана перевізником про отримання ним коштів від відповідача готівкою у сумі 2500,00 грн. вимога Державної інспекції по контролю за цінами у Кіровоградській області про підтвердження оплати за транспортні послуги тільки випискою з банку про безготівкову оплату не відповідає чинному законодавству.

9 вересня 2009 року відповідачем на ім’я начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області направлена скарга (а.с. 35) відповідно до якої відповідач просить позивача скасувати рішення № 64 від 31.08.09 р. та претензію від 31.08.09 р. оскільки відповідач вважає, що порушення при реалізації ним цукру відсутні, що підтверджується пакетом документів доданим до заперечення від 31.08.09 р., які підтверджують понесенні відповідачем витрати не були враховані позивачем при прийнятті рішення і залишилися без аргументованої відповіді. Також, обґрунтовуючи відсутність порушення відповідач посилається на акт перевірки Знам’янської ОДПІ від 15.08.09 р.

Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема, на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

          Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на  виконання  делегованих повноважень.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами в Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за цінами від 29.03.2001 р. № 9, зі  змінами та доповненнями, (а.с. 6 - 8) Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області є територіальним органом Державної інспекції з контролю за цінами у складі Міністерства економіки України і знаходиться в підпорядкуванні.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ (а.с. 5) Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області є юридичною особою, державною організацією, вид діяльності - курирування діяльності у сфері економіки.

Згідно п. 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, основним завданням Держінспекції цін є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»та п.п. 5, п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Держінспекції цін має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розміру, а також, звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР у зв'язку з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" та прийняттям Акта проголошення незалежності України встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507-ХІІ визначено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення, зокрема, державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.   

Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 р. № 507-ХІІ визначені повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, а саме: Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

1 липня 2009 року Кабінетом Міністрів України з метою стабілізації ситуації, що склалася на внутрішньому ринку цукру, та відповідно до пункту 4 статті 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" прийнято постанову № 722 «Про заходи із стабілізації ситуації, що склалася на внутрішньому ринку цукру». Відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Державний комітет з державного матеріального резерву, зокрема,  здійснює відпуск з державного матеріального резерву 10 тис. тонн цукру за ціною реалізації Аграрним фондом цукру з державного продовольчого резерву визначеним Міністерством економіки підприємствам роздрібної торгівлі, насамперед тим, що мають розгалужену мережу, для реалізації його населенню з урахуванням балансу внутрішнього споживання цукру. Пунктом 2 постанови № 722 установлено, що  реалізація цукру здійснюється без права експорту та перепродажу на умовах попередньої оплати з торговельною надбавкою до ціни реалізації цукру з державного матеріального резерву, яка не повинна перевищувати 15 відсотків оптово-відпускної ціни Державного комітету з державного матеріального резерву без урахування витрат з його транспортування у міжміському сполученні. Згідно п. 3 установою, що  забезпечує здійснення контролю за ціною продажу населенню цукру з державного матеріального резерву та інформує щодекади Міністерство економіки про ціну на нього є Державна інспекція з контролю за цінами.

Відповідно до п. 22.10. ст. 22 Закону України, від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77, N 26, ст. 281, N 34, ст. 356; 1996 р., N 9, ст. 41, N 45, ст. 234; 1998 р., N 25, ст. 147, N 30 - 31, ст. 195; 1999 р., N 4, ст. 35, N 25, ст. 211; 2000 р., N 5, ст. 34, N 20, ст. 149, N 32, ст. 254, N 43, ст. 370; 2001 р., N 2 - 3, ст. 10, N 4, ст. 17, N 10, ст. 44, N 31, ст. 144; 2002 р., N 8, ст. 63, N 12 - 13, ст. 92, N 29, ст. 192, N 31, ст. 214, N 46, ст. 347; 2003 р., N 10 - 11, ст. 86, N 23, ст. 149), крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Статтею 9, п. 9.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначений порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір. Відповідно до п.п. 9.12.1 ст. 9 зазначеного Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», від 26.12.1992 р. № 13-92, зі змінами та доповненнями, об’єктами оподаткування є, зокрема, доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»визначений порядок обчислення і сплати податку. Згідно ч. 4 зазначеної статті громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

          Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за N 64 затверджено Інструкцію "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", зі змінами та доповненнями. Відповідно до ст. 13 зазначеної  Інструкції оподаткуванню, зокрема, підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 14.3. ст. 14 Інструкції оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється, зокрема,  на підставі податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік).  Згідно п. 14.5. ст. 14 Інструкції фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.

Державною податковою адміністрацією України, у межах повноважень, листом № 12904/6/17-0416 від 15.11.2006 р. щодо обліку результатів підприємницької діяльності роз’яснено наступне. Доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали загальну систему оподаткування доходів, одержуваних від такої діяльності, оподатковуються в загальному порядку відповідно до положень розділу четвертого Декрету "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. N 13-92 (зі змінами та доповненнями, частково втратив чинність, далі - Декрет). Механізм застосування норм Декрету викладено в розділі четвертому Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. N 12 та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за N 64 (із змінами та доповненнями, далі - Інструкція). Згідно зі ст. 13 цього розділу Декрету оподатковуваним доходом фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу у звітному календарному році чи іншому звітному (податковому) періоді. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними у додатку 6 до Інструкції N 12.

Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду.    

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зі ст. 5 та ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон), з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до зазначених нормативних документів до податкової декларації за звітний податковий період включаються лише прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.                       

Згідно додатку № 7 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, зі змінами та доповненнями, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону з деякими особливостями. Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. .                       

Згідно з п. 15 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.95 р., зі змінами та доповненнями, суб’єкти підприємництва, котрі здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг), зобов’язані надавати покупцеві товарів (послуг) на його вимогу чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передачу права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього права тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних або фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Листом Державної податкової адміністрації, від 06.07.2009, № 14083/7/23-7017/572 "Про направлення оглядового листа [щодо організації та проведення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, норм обігу готівки, застосування штрафних санкцій]" відповідно до п.п. 2.3.2. роз’яснено наступне.

Згідно з п. 6 ст. 9 Закону 265 не застосовують реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при продажу товарів (наданні послуг) суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Разом з тим, відповідно до п. 15 ст. 3 Закону 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг, зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів", із змінами та доповненнями (далі - Закон 1023). Згідно з п. 7 ст. 1 Закону 1023 договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Згідно п.1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зі змінами та доповненнями, у цьому Положенні, зокрема, нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні: каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; підприємець - фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність.

Частиною 2  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлені вимоки до організації готівкових розрахунків. Згідно п. 2.1. даного Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Відповідно до п. 2.3. Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року N 32,  зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за N 410/10690 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку»встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Виходячи з викладеного судом встановлено, що витрати приватного підприємця, працюючого на загальній системі оподаткування, яким є відповідач по справі ПП ОСОБА_2 можуть розраховуватися, зокрема, виключно у відповідності з документами, що підтверджують понесенні витрати. В даному випадку документом, що підтверджує понесені відповідачем витрати є податкова накладна № 6 від 06.08.09 р.                  (а.с. 32)  видана відповідачу ПП ОСОБА_4, правомірність видачі якої підтверджується нормами              п. 15 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

ПП ОСОБА_2 який  є суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою, веде облік витрат у відповідності з діючим законодавством, а саме, у Книзі обліку доходів та витрат (а.с. 76 –78) особи –суб’єкта підприємницької діяльності по формі додатку № 10 до Інструкції № 12, з деяким змінами та доповненнями, внесення яких допускається за погодженням з податковим органом. Книга обліку доходів та витрат суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи виконує функції як головної так і касової книги у відповідності до норм п.1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Данні з Книги ф. № 10 за квартал (рік) є підставою для заповнення підприємцями декларацій про доходи, які підлягають оподаткуванню.

Судом досліджено витяг з книги обліку № 17-4208/І доходів та витрат приватного підприємця (а.с. 76 –78). Також, судом досліджено податкову декларацію відповідача подану до Знам’янської ОДПІ 30.10.2009 р. про доходи одержані з 1 січня по 30 вересня 2009 року (а.с. 79,80), розшифровку суми витрат відповідача за ІІІ квартал 2009 року та скорочені звіти реєстратора розрахункових операцій про доходи отримані відповідачем за липень, серпень, вересень 2009 року (а.с. 81 -83), платіжні документи, що підтверджують витрати понесені відповідачем у серпні 2009 року (а.с. 84 –115).

Згідно витягу з книги обліку № 17-4208/І доходів та витрат приватного підприємця судом встановлено, що книга ведеться відповідачем що квартально за наростаючим підсумком за результатами здійсненої діяльності. Загальна сума   витрат, понесених відповідачем,  за три квартали 2009 року складає 177 903,00 грн. Згідно друкованої примітки у формі книги обліку доходів та витрат (а.с. 78) «Згідно зі ст. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні розрахунків за нормами, визначеними ГДПІ за погодженням Мінекономіки, Держкомітетом по сприянню малим підприємствам та підприємництву.»Сума витрат 177903,00 грн. співпадає з сумою витрат, пов’язаних з одержанням доходу задекларованих у декларації відповідача, п.п. 1.3. колонка 3 (а.с.  79 зв. бік) Витрати понесенні відповідачем на оплату цукру в сумі 17 500,00 грн., транспортних послуг, в сумі 2500,00 грн., вантажно-навантажувальних робіт в сумі 132,12 грн., включені відповідачем у графу 1 книги обліку доходів та витрат за ІІІ квартал 2009 р. та входять до суми 65 886,00 грн.(а.с. 77)  

Сума витрат 2500, 00 грн., понесених відповідачем на оплату міжміських транспортних послуг по доставці цукру та сплачених готівкою ПП ОСОБА_4 не перевищує граничну суму готівкового розрахунку встановлену Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року N 32,  зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за N 410/10690 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку».

Перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проводяться відповідно до повноважень органів державної податкової служби, визначених Законом України від 04.12.90 N 509 "Про державну податкову службу в Україні".

У відповідності до наведеного, виключна компетенція щодо здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки належить органу державної  податкової служби в даному випадку Знам’янській об’єднаній державній податковій інспекції, у зв’язку з чим, судом взято до уваги висновок акту перевірки Знам’янської ОДПІ від 15.08.2009 р., (а.с. 33)  в якому зазначено, що до перевірки надані документальні підтвердження товарно-транспортних послуг.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем ПП ОСОБА_2 дотримано вимоги чинного законодавства в процесі обліку понесених витрат, витрати понесені відповідачем на транспортування у міжміському сполученні документально підтверджені належним чином, сума транспортних витрат 2 500,00 грн. правомірно  включена відповідачем  в ціну цукру.

Щодо факту включення відповідачем ПП ОСОБА_2 до ціни цукру вартості розвантажувально-навантажувальних робіт в сумі 132,12 грн. суд приходить до висновку про порушення відповідачем порядку ціноутворення  встановленого Законом України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 р. № 507-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України № 722 від 01.07.2009 р. та неправомірне включення 132,12 грн. до ціни цукру.

Спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519 затверджено Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі –Інструкція). Розділом 2  Інструкції визначений порядок обчислення суми виручки, отриманої внаслідок порушення чинного порядку встановлення і застосування цін.

Відповідно до п. 2.1. р. 2 Інструкції необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється, зокрема: при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства. Згідно п. 2.2. р. 2 Інструкції при встановленні фактів застосування цін з порушенням інших методів регулювання, що встановлюються відповідними органами державної влади, обчислення сум штрафних фінансових (штрафних) санкцій проводиться згідно з вимогами чинного законодавства.

Розділом 3 Інструкції визначений порядок вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій. Згідно п. 3.1. р. 3 Інструкції  Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами .

Пунктом 3.2. Інструкції визначено наступне. В актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.

Пунктом 3.4. Інструкції, зокрема, визначено, що рішення складається за формою згідно з додатком 1 у трьох примірниках, які підписуються начальником відповідної державної інспекції з контролю за цінами або його заступниками. Згідно п. 3.5. Інструкції рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування сум економічних санкцій за належністю. Відповідно до п. 3.7. Інструкції рішення та накази господарських судів про стягнення коштів за рішенням органів державного контролю за цінами виконуються відповідно до вимог чинного законодавства.

У якості доказу дотримання порядку застосування економічних санкцій за порушення державної цін та вжиття всіх заходів, передбачених законодавством про ціни та ціноутворення позивачем, зокрема, надано суду акт № 622 від 28.08.09 р. (а.с. 11), рішення № 64 від 31.08.09 р. (а.с. 9) та розрахунок суми порушення по ПП ОСОБА_2 при реалізації цукру-піску, отриманого з Державного бюджету за період з 1 серпня 2009 року по 28 серпня 2009 року (а.с. 15 зв. бік) З вказаних документів не вбачається окремо сума застосування економічних санкцій за внесення до ціни цукру відповідачем суми товарно-транспортних витрат 2500,00 грн. та витрат у сумі 132,12 грн. розвантажувально-розвантажувальних робіт.

Проаналізувавши норми законодавства про ціни та ціни утворення суд приходить до висновку, що форма розрахунку суми порушення на відміну від форми рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін законодавством не визначена.

Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход державного бюджету. Крім того, у доход відповідних бюджетів, згідно вимог законодавства, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказана вимога статті 14 наведеного Закону чітко визначає суму економічних санкцій, не підлягає розширеному тлумаченню і не передбачає мінімальні або максимальні санкції.

Завданнями адміністративного судочинства відповідно до норм ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб  у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може  вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що позивач наполягає на задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі, з розрахунку суми порушення та акту перевірки № 622 від 28.08.09 р. не вбачається сума, яка підлягає вилученню та сума застосування економічних санкцій  окремо за внесення до ціни цукру відповідачем суми товарно-транспортних витрат 2500,00 грн. та окремо по витратах відповідача у сумі 132,12 грн.  розвантажувально-розвантажувальних робіт, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

           В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду                                                                                                Л.І. Хилько

                    Дата складання та підписання постанови в повному обсязі  03.02.10 р.